Юлія Бережко-Камінська
Днями у приміщенні ЦК «Уварівський дім» зусиллями ворзельського осередку Української Народної Ради та місцевої школи відбулося вшанування пам’яті видатного українського поета Василя Симоненка. У цьому році йому б виповнилося 75. Якби дожив. Можливо, він навіть був би із нами у цій залі, читав свої нові вірші, розповідав би про своє життя. Але… Цього дня його поезія звучала вустами школярів ворзельської школи та їхньої вчительки – І.В.Тищенко. Про його життєві перипетії згадували учасники телевізійної програми Н.Родзинської «Знайдемо вихід» («В.Симоненко – перерваний політ. Або – кому заважають справжні поети?») – друзі, однокласники і одногрупники – Б.Олійник, В.Яременко, М.Сом, І.Дзюба та ін. Про нього прийшла розповісти жителька Ірпеня, жінка, якій у далеких 60-х довелося їхати із Василем Симоненком в одному купе і якій він подарував вірша «Я із мрій будую човен» – В.П.Рахубенко. А він, поет Василь Симоненко, який «коли був маленьким – належав матері, а тепер – усій Україні» – сумовито поглядав на усе це дійство із портрета, біля якого неквапно горіла поминальна свічка. Продовжити читання
Popularity: 4% [?]