Ірпінська Шевченкіана

Тетяна Ледньова. Сектор «Культура і мистецтво Приірпіння» ІМО УНР.  
Напередодні Шевченківських днів 6 березня у  Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відбувся захід під назвою «Ірпінська Шевченкіана»
Вечір відзначився дивовижними відкриттями.
А відкриттями були результати досліджень поетеси Лариси Юхименко, які вона дарувала  громадськості міста. У своєму виступі пані Лариса згадала багатьох видатних особистостей, творчість яких пов’язана із Шевченком, а саме:  Степана Васильченка, Андрія  Малишка, Максима  Рильського, Костя Герасименка, Миколу Будника,  Григорія Кочура, Дмитра Паламарчука,  композитора Вериківського.  Доповнили доповідь краєзнавці Анатолій Зборовський  та Ніла Висоцька.
Більше того, для багатьох стало відкриттям, що Ірпінська Шевченкіана продовжується у творчості сучасних визнаних митців- ірпіньчан: Наталі Околітенко, Леоніда Череватенка, Данила Кулиняка, Володимира Яцюка, інших наших земляків, нашої молоді.
Цікаво, що ранок цього дня в музеї почався з монтування виставки картин Софійки Дзюблюк «Мій Шевченко», а закінчився вечір щирими зізнаннями присутніх про свого Шевченка, того, який  є в їхньому серці.
Так, у нашому місті є Шевченко, бо часточка його необмежної душі є в  кожного з нас, хто вслухався в його поезію, хто вдивлявся в його малюнки і допустив до своєї душі. Своїми творами він живить любов до людей, до свого рідного краю. І ніхто, ніхто вже не зможе це відняти.

Не всяке  місто може похвалитися власною Шевченкіаною. А у нас є своя Ірпінська Шевченкіана.

Тетяна Ледньова.  Сектор «Культура і мистецтво Приірпіння» ІМО УНР.
                                           Голова ГО «Жіноча організація «Лада»    

 

Popularity: 5% [?]

12 коментарів до "Ірпінська Шевченкіана"

  1. Вот, блин, как клево: “Більше того, для багатьох стало відкриттям, що Ірпінська Шевченкіана продовжується у творчості сучасних визнаних митців- ірпіньчан: Наталі Околітенко, Леоніда Череватенка, Данила Кулиняка, Володимира Яцюка, інших наших земляків”. Это как при маразме/склерозе – ничего не болит, но каждый день новости.
    Хорошо быть “неуком”.

  2. Блин, во-первых я пишу по-русски. А во- вторых: где Вы нецензурщину усмотрели?
    Или Вы, как моя двоюродная бабушка, пишите письма в город КЕРсон, а в магазине покупали “Крен столовый”?

    • Складається враження, що хтось намагається зганьбити цими беззмістовними коментарями славне ім`я Олександра Єрмакова – знаної і поважної людини в Ірпені, використовуючи в реквізитах його ім`я і його сайт.

      Якщо стане відомо, що ці коментарі написав не Олександр Єрмаков, а якийсь провокатор, то адміністрація проведе чистку коментарів.

      • Нет, блин. Это именно Александр А. Ермаков лично.
        Спасибо за добрый обо мне отзыв, но я не очень понимаю, почему мои комментарии несодержательны. Или в них есть фактологические ошибки? Если есть, всегда пишите, я непременно приму во внимание.
        ЗЫ: Администрация в любое удобное время может лично со мной связаться. Даже по домашнему телефону.

  3. Блин, не удержусь процитировать еще перлы культурологии: “Вечір відзначився дивовижними відкриттями.
    А відкриттями були результати досліджень поетеси Лариси Юхименко, які вона дарувала громадськості міста. У своєму виступі пані Лариса згадала багатьох видатних особистостей, творчість яких пов’язана із Шевченком, а саме: … Костя Герасименка,… композитора Вериківського”.
    Эко Лариса Юхименко “дослідила”! Моя плакать! Это в каких архивах обнаружилось, что оперу “Наймычка”, по мотивам одноименной поэмы Тараса Шевченко написал именно Вериковский, а либретто именно Кость Герасименко? Да неужели только в спецхранах “КДБ” можно выяснить, что в 1964 году на киностудии Довженко опера была экранизирована (и демонстрировалась в широком прокате), а главную роль сыграла актриса Мария Леонидовна Форманюк, в замужестве Кочур?
    Да, ребята,а вы знаете, что Днепр впадает в Черное море?

  4. Не, блин. Перлы “Сектору «Культура і мистецтво Приірпіння» ІМО УНР” достойны книги Гинеса.
    “а саме: Степана Васильченка, Андрія Малишка, Максима Рильського, Костя Герасименка, Миколу Будника, Григорія Кочура, Дмитра Паламарчука, композитора Вериківського”.
    Почему “Степана”, “Андрія”, “Максима” … и вдруг “МиколУ Будника”?
    А чем объясняется некая отдельность “композитора Вериківського”?
    Почему “композитора”? Чтоб, боронь Боже не посчитать его поэтом?
    А почему все “Степани” да “Максими”, а у Михаила Ивановича Вериковского имя суть “композитор” с маленькой буквы?

  5. Не, блин. Обязан продолжить ликбез для “Сектора культуры”, индо дремучесть означенного Сектора оскорбительна для ирпенчан.
    Глубокие “дослідження”, самым продвинутым, можно бы тупо начать и из украинской Викпедии. Откуда выясним, что ворзельчанин Дмитрий Иванович Бедзык, писатель, кавалер орденов и медалей, является автором известной работы «Поет у Києві» (1944), присвяченої діяльності Тараса Шевченка до заслання”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code