Річка Ірпінь була кордоном і шляхом у Західну Європу

Анатолій Зборовський

На карті Київщини помітно своєрідний трикутник, утворений ріками Дніпро, Ірпінь і Стугна. В давнину річки були значно повноводнішими, а заплава Ірпеня – заболоченою. Отже, ця територія була природною фортецею. Але на півдні, на вододілі Ірпеня і Стугни,  в цю фортецю можна було проникнути суходолом. Там до нашого часу збереглися величезні вали. В кілька рядів вони доповнюють  природні перешкоди. Такі ж вали перекривають шлях між річками Ірпінь і Здвиж та тягнуться далі на захід. Загальна  довжина валів у Київській області становить близько 800 кілометрів, а всього в Україні – понад дві тисячі кілометрів. Рови викопані з південного боку валів. Тобто, вали захищали від нападів степових кочовиків. 

Найбільше для дослідження  велетенських споруд зробив доцент-математик Київського педінституту ім. О.М.Горького (нині Національний педагогічний університет ім.. М.Драгоманова) А. С. Бугай (1905-1988). Він разом із студентами  пройшов пішки по валах, наніс їх на карту. Аркадій Сильвестрович зазначав:»Будівництво потребувало дуже великих затрат праці. Необхідно було вирубати або випалити просіку, розмітити трасу рову та валу, зняти і відкинути верхній шар грунту з поверхні майбутнього рову та основи майбутнього валу, укласти та утрамбувати або обпалити шар за шаром глиняну основу валу, досипати звичайною землею до повного профілю. Якщо взяти до уваги відсутність техніки, то протягом одного сезону людина могла побудувати тільки один погонний метр валу (заввишки до 12 м), тож можна приблизно визначити кількість людей, що були зайняті на будівництві, а відповідно населеність території, яку захищав вал. Наприклад,на будівництві Постугнянсько-Ірпінського валу довжиною біля 40 км могло бути зайнято близько 30000 чоловік без урахування допоміжних працівників, розпорядників і, можливо, охорони».

Змійові вали – це не якась єдина споруда, а складна система численних валів. Стародавні інженери настільки вміло поєднали їх із річками, озерами і болотами, що в 1930-х роках будівництво Київського укріпленого району велося по цих оборонних рубежах.

Хто й коли збудував вали? В народі їх називають Змійовими. Ці вали згадуються як географічні об,єкти в давньоруських літописах, але жодного слова про їх спорудження.  В українському фольклорі збереглася казка про змія-людожера, якого переміг богатир Кирило Кожумяка. Кирило запряг змія в плуг і проорав їм ці вали до Дніпра. Виснажений тяжкою працею змій кинувся хлебтати воду з річки і луснув.

Кочовики використовували у своїй символіці зображення і опудала драконів, яких на Русі називали зміями. До того ж, рух кінної колони здалеку подібний до гігантської змії. Зрозуміло, що невідомий нам казкар, розповідаючи про лютого змія, мав на увазі напади кочовиків на землеробське населення. Можливо, військовополонених  використовували на будівництві валів.

У валах Аркадій Бугай виявив деревне вугілля. Радіовуглецевий аналіз вугілля показав, що найраніший із досліджених валів було збудовано в ІІ столітті до н.е., а найпізніший –  у VІІ столітті н.е.

Таке потужне будівництво могла здійснити лише держава. Чому вона не згадується у давньоруських літописах? Можливо, тому, що князі Київської Русі вели свій рід від варяга Рюрика, якого нібито запросили новгородці для наведення порядку. Звичайно, Рюриковичі  не хотіли, щоб збереглися знання про існування могутньої держави задовго до приходу їхнього предка. Але візантійські історики розповідають про антів, наших далеких предків, називають їхніх царів і полководців. Вали слугують матеріальним доказом існування сильної держави наших предків у далеку давнину.

Є версія, що Київ заснували древляни. Але потім поляни відтіснили їх за ріку Ірпінь. Наша річка стала кордоном. Але не тільки. Відомо, що шлях «із варяг у греки» йшов по Дніпру. А.Бугай висловив думку, що був і інший шлях із Києва в Західну Європу. Аркадій Сильвестрович звернув увагу, що на обох берегах Ірпеня, на місці нинішніх сіл Демидів, Гостомель, Білогородка, Чорногородка, Дзвонкове, були розташовані  городища. Вони охороняли водний шлях по Ірпеню. Знахідки великих човнів і якорів (один такий якір знайшли на висушеній заплаві в Мостищі, яке нині є частиною Гостомеля) свідчать, що наша річка колись була судноплавною. Аркадій Сильвестрович, аналізуючи топоніми, зробив висновок, що з Ірпеня судна перетягували в іншу річку і так далі до Бугу, а потім до Дністера і в Дунай, по якому рухалися в західноєвропейські країни.

Син Аркадія Сильвестровича доктор фізико-математичних наук  Олександр Бугай видав книгу «Змійові вали». Видання містить праці Аркадія Бугая та інших авторів про Змійові вали і про самого дослідника. У передмові Олександр Аркадійович  розповідає про життєвий і творчий шлях батька.

Аркадій Бугай часто виступав із лекціями про Змійові вали перед молодіжною аудиторією. Часто він  розпочинав свій виступ запитанням:»Якою мовою, російською чи українською, вам розповідати?» Слухачі дружно відповідали:»А нам байдуже».Аркадій Сильвестрович зауважував:»А це дуже погано, що вам байдуже, що ви так ставитеся до рідної мови», і, звичайно розповідав українською мовою, хоча часто викладав і російською, якщо виникала потреба.

Донька ентузіаста-дослідника Бугая Ольга Аркадіївна подарувала книгу «Змійові вали» Ірпінському історико-краєзнавчому музею.

Анатолій Зборовський, директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею.

Popularity: 1% [?]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code