Присвята Лятошинському

Данута КОСТУРА

У ворзельському Центрі культури відкрився IХ-й сезон камерних концертів, присвячених видатному композитору, засновнику сучасної української композиторської школи, педагогу та диригенту Борису Лятошинському. Захід збігся ще з  однією знаменною, як для Ворзеля, подією – концертна зала, де впродовж 8 років проходять концерти, присвячені композитору, з цього часу офіційно носитиме ім’я Бориса Миколайовича Лятошинського. Це, наразі, єдина в Україні концертна зала, яка носить його ім’я.

Офіційний документ отримано за підтримки Спілки композиторів України, Національної музичної академії України ім.Чайковського, Асоціації резидентів культури, які звернулися до Ірпінського відділу культури з такою пропозицією

Перед початком виступів до присутніх звернулися художній керівник Центру культури  Ірина Каленчук, яка підкреслила, що під портретом композитора, який висить всі ці роки у залі, виступали відомі вітчизняні та закордонні виконавці.

Директор ЦК Олександр Соколенко наголосив, що Ворзель є своєрідною музичною меккою. У ворзельському Будинку творчості композиторів написані знакові симфонічні, камерні й оперні твори, пісні «Два кольори», «Пісня про рушник», «Як тебе не любити, Києве мій». Саме за роялем, який нині стоїть у залі, був  написаний Ігорем Шамо цей гімн Києва.

Директор ворзельського Будинку творчості композиторів, композитор, педагог Євген Петриченко назвав цей день історичним, а присутніх у залі свідками творення історичної події.  Він назвав імена учнів Лятошинского, серед яких видатні сучасні українські композитори Герой України Євген Станкович, народні артисти України, композитори Іван Карабиць, Леся Дичко і Валентин Сильвестров, композитори Леонід Грабовський, Віталій Годзяцький. Вони стали, за словами Євгена Петриченка «брендами  українського музичного   мистецтва у всьому світі», створили потужну композиторську школу. «Через тиждень разом з міністерством культури, Національною спілкою композиторів засновуємо у Ворзелі акцію «Лятошинський єднає», метою якої буде відродження творчої спадщини Лятошинського», – сказав Євген Петриченко.

 «Присвята Лятошинському. Обробки українських народних пісень»

З цією концертною програмою виступили:

заслужена артистка України  солістка Київського національного театру оперети   Ірина Беспалова-Примак (сопрано);  лауреат всеукраїнських та міжнародних конкурсів, соліст оперної студії Національної музичної академії України Маркіян Свято ( баритон) та дипломант міжнародних конкурсів, провідний концертмейстер Національної музичної академії України, автор і режисер проекту Олена Якуніна ( партія фортепіано).

Перед виступом Маркіян Свято сказав, що цю концертну програму готували більше року і так склалося, що виступ збігся з відкриттям сезону і  присвоєнням залі імені композитора.

«Всі великі справи починаються з чогось маленького. Те, при чому ми присутні сьогодні – це справді велика історична подія, і, напевно, навіть не масштабу Ворзеля, а масштабу України. У цій непростій ситуації, яка є у нашій державі, ми пам’ятаємо, що коли кожен на своєму місці буде робити свою справу фахово, щиро, з любов’ю – цей світ навколо нас ставатиме кращим», – сказав Маркіян Свято.

Олена Якуніна, автор проекту розказала про історію написання композитором обробок пісень, про їх особливість. Писав їх Борис Лятошинський у важкі для України 1933, 1937 і 1941 роки. « Коли ми занурилися у ці твори, я як виконавець скажу, що слово «обробка» якось не підходить до цих творів. Це глибинне проживання не пісні, а того стану, в якому було створено цю пісню. Геній Лятошинського поєднався з мелосом і  глибинною  душею українського народу і вийшли надзвичайно глибинні, високі твори».

Колеги говорили йому, висококласному майстру модернізму, експресіонізму, що він не ті гармонії застосовує у своїй творчості. «А може над цим болісним акордом болісне слово стоїть»? – говорив Лятошинський.   «Тому ми розшифровували ці твори, проникали у цю думку – для нас це було дуже важливо», – сказала Олена Якуніна.

на фото: подружжя Людмила і Валерій  Гомони, Маркіян Свято, Ірина Беспалова-Примак,Олена Якуніна

Враження присутніх

Член Національної спілки композиторів, ворзелець Володимир Шумейко: «Дуже добре, що таким концертом відкривається сезон. Мені було цікаво послухати обробки пісень, бо я знаю Лятошинського як симфоніста, творця камерних творів. Це моє перше знайомство з такою кількістю обробок. Чудове виконання, дуже гарні співаки, чудовий акомпанемент.  Слава Богу, що ми спромоглися хоча б залу назвати іменем Лятошинського. Поки вулицю не назвали, але зала вже є».

Постійними відвідувачами концертів є спадкоємці Лятошинського – внучатий  племінник Валерій Гомон з дружиною Людмилою. Нині постійно проживають у ворзельському будинку свого видатного родича. Будинок, а точніше флігель,  був збудований у 1904 році батьком дружини, з якою вони побралися у 1917 році. Проживав Лятошинський у Ворзелі у літній період. Тут написав свої найвідоміші твори.

« До 1939 року Лятошинські жили у Києві у комунальній квартирі у прохідній кімнаті. Через їх кімнату ходили сусіди. Тому вони хотіли жити у Ворзелі, тут можна було творити, відпочити. Величезна подяка за такий колосальний титанічний труд артистам і всім тим, хто долучився, щоб цей концерт відбувся», – сказав пан Валерій.

 

Зала надзвичайно тепло прийняла виконавців. Чудовий баритон, яскраве сопрано, майстерність супроводу  у поєднанні з проникливим виконанням допомогли присутнім відчути всю глибину і чарівність української народної пісні в опрацюванні майстра.

Більше про Бориса Лятошинського і його проживання у Ворзелі читайте за посиланням:  http://imounr.org.ua/borys-lyatoshynskyj-i-vorzel/

Данута КОСТУРА

Popularity: 2% [?]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code