Якою культурно-історичною спадщиною можуть похвалитися Ірпінь, Буча, Ворзель

Данута КОСТУРА

У порівнянні з іншими місцевостями, де збереглися будівлі, яким по кілька сотень років, Приірпіння, безумовно, програє. Але це тільки на перший погляд. У час тотальної спрощеності в архітектурі, споруди, яким сто і менше років, ваблять око своєю незвичністю.

А якщо глянути ширше, то не спорудами єдиними цікава ця місцевість. Серед краєзнавців поширене поняття  «національний ландшафт». І це не тільки географічне поняття, а й культурне, історичне. Бо, скажімо, в Ірпені діяв Будинок творчості письменників, а у Ворзелі – Будинок творчості композиторів. І хай наразі ці комплекси поруйновані, все ж залишилась мистецька нитка, яка пов’язує минулу славу цих місць з теперішніми культурними подіями: в Ірпені проходять літературні заходи, у Ворзелі – музичні.

В останні роки побільшало подорожуючих. Появляється попит на туристичний продукт. Знаходяться ентузіасти, які проводять конференції, акумулюють зібране, розробляють туристичні маршрути, стукаються з ними у владні двері.

ІРПІНЬ

В Ірпені такою подвижницею можна по праву назвати Ларису Пилявську, фахівця з питань охорони культурної спадщини Ірпінської міської ради. Вона вважає, що за Ірпенем, Бучею, Ворзелем туристичне майбутнє. Тому потрібно довести до ладу об’єкти, які мають архітектурну чи історичну цінність.

В Ірпені знаходиться урочище Клепачі. Тут  археологи виявили рештки давніх плавильних печей, у яких виплавляли метал із болотної руди.  Років півтора тому цією місциною зацікавилися чорні археологи. Після цього патрульна поліція міста включила у свій маршрут це урочище та затверджені у 2015 році ірпінською сесією об’єкти культурної спадщини.

фото з інтернету

У 2018 році «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури» і влада вийшли на договір щодо розробки  комплектів облікової документації на 9 об’єктів культурної спадщини і 9 поховань.

  1. Центральний будинок культури ( 1952-54 рр. побудови) , розташований у м. Ірпінь по вул. Соборна,183
  2. Садибний  будинок М.І. Чоколова ( 1895 р. побудови)  , розташований у м. Ірпінь по вул. Стельмаха,20
  3. Залізнична станція “Ірпінь” ( 1903 р. побудови) , розташована  у м. Ірпінь по вул. Центральна,6
  4. Свято-Троїцька церква ( 1906-09 рр. побудови) , розташована у м. Ірпінь по вул. Тищенка,12г
  5. Садибний  будинок  полковника Карабута  ( 1903 р. побудови), розташований у м. Ірпінь по вул. Тургенєвська,12
  6. Будівля дитячої амбулаторії м. Ірпінь ( Поч. 20 ст.), розташована у м. Ірпінь по вул. Севернинівська,34
  7. Будинок культури санаторію “Ірпінь” ( 1950-і рр. побудови), розташований у м. Ірпінь по вул. Пушкінська,31
  8. Садибний будинок  №1 початку XX ст., розташований на території  санаторію “Ірпінь”, у м. Ірпінь по вул. Пушкінська,31
  9. Садибний будинок  №2 початку XX ст., розташований на території  санаторію “Ірпінь”, у м. Ірпінь по вул. Пушкінська,31

До цього списку додаються ще 9 могил відомих ірпінців: художника Матвія Донцова; поета, громадського діяча Сергія Бабайкіна; бандуриста, цехмайстра Миколи Будника; художника Якова Калацюка; Героя Радянського Союзу Володимира Лихотворика; перекладача , лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Григорія Кочура; перекладача, лауреата премії ім. Максима Рильського Дмитра Паламарчука; заслуженого художника України Володимира Сидорука; лікаря, нащадка декабриста Володимира Трубецького.

Для розробки документації потрібні фахівці і приміщення, де би зберігались і опрацьовувались архівні матеріали.

Начальник Ірпінського  відділу культури національностей та релігій Ірпінської міської ради Євгенія Антонюк говорить, що з переліку, затвердженого сесією, вибрали 9 об’єктів  по принципу важливості і де є погодження з власником. Бо багато власників садиб відомих людей не надають до цих будівель доступ чим ускладнюють процедуру надання об’єктам охоронного статусу. Організація, яка робитиме паспорти, повинна надати кошторис на роботи по виготовленню паспортів об’єктів культурної спадщини. Тоді на найближчій сесії буде виділено кошти.

БУЧА

фото з інтернету

За інформацією Київської обласної громадської організації «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури» у Бучі обстежено 10 будівель кінця 19 початку 20 століть. Це закинуті садибні будинки Євгена Патона, інженера Штамма ( обидва були підпалені), земська школа, залізнична станція, казарми залізничників, дачні будинки.

Іван Биков, замісник голови УТОПІК, який, зокрема,  проводив обстеження, вважає, що міська влада має провести обміри, поставити пам’ятки на облік у державному реєстрі, зупинити руйнацію архітектурної спадщини.

Начальник відділу культури,  національностей та релігій Бучанської міської ради Наталія Півчук повідомила, що станом на сьогодні у відділі створено робочу групу зі збору та аналізу  інформації щодо об’єктів культурної спадщини Бучі.  Після проведення роботи всі об’єкти культурної спадщини будуть занесені до реєстру пам’яток місцевого значення. Щодо пам’яток, які могли би бути занесені до державного реєстру пам’яток національного значення, то ведеться робота з залученням відповідних фахівців.

ВОРЗЕЛЬ

У Ворзелі є єдина будівля у всьому Приірпінні, яка визнана  об’єктом культурної спадщини і пам’яткою архітектури та історії. Це будинок, збудований на початку XX ст. київським фабрикантом Карлом Септером. Згодом його придбала донька цукрозаводчика і благодійника Федора Терещенка, Наталія Уварова.

Статус пам’ятки Будинок отримав цьогоріч, через 4 роки з дня подачі документів. Нині – це ворзельський Центр культури, у якому щосуботи проходять музичні вечори, присвячені Борису Лятошинському. Діє музей.

Краєзнавець, а ще директор Центру культури, завідувач музеєм Олександр Соколенко наголошує, що у питанні національного ландшафту, як комплексного поняття, Ворзель може слугувати наочним прикладом.

2009 рік

Завдяки лікувальному  мікроклімату тут  у свій час функціонувало 29 оздоровчих закладів, а завдяки Будинку творчості композиторів Ворзель став українською музичною Меккою.

Нині БТК понищений, робляться спроби вдихнути у нього нове життя, але наразі безуспішно. Дерев’яний будинок актриси Ганни Борисоглібської, з якого власне і почався Будинок творчості, може невдовзі завалитися – дощі роблять свою справу. А з ним і ворзельська пам’ять про корифейку українського театру, 150-ліття якої було минулого року.

Олександр Соколенко говорить, що конче необхідно зберегти будинки, де творив Платон Майборода, Олександр Білаш ( саме тут він написав «Два кольори»), Ігор Шамо ( «Як тебе не любити, Києве мій»).

Збережена меморіальна дошка і на будинку, де написано більшість українських опер ( фото 2005 р.).

Колишня довголітня директорка Будинку творчості Олена Куц створила  приватний музей про композиторів, які тут творили. Є матеріали і про Ганну Борисоглібську.

У Ворзелі є ще кілька будівель, які могли б претендувати на пам’ятки архітектури і культури. Це, зокрема, будівля аптеки ( початок 20 століття); будинок, у якій знаходиться Ощадбанк; дача Альберта Зейделя (знаходиться на території санаторію «Прапор»). Зейдель був магістром фармацевтики, мав найбільшу аптеку у Києві, яка знаходилася на нинішньому майдані Незалежності.

Секретар Ворзельської селищної ради Людмила Риженко сказала, що буде створена робоча група, яка займатиметься дослідженням запропонованих об’єктів культурно-історичної спадщини.

Данута КОСТУРА

серпень 2019 р.

 

 

 

Popularity: 1% [?]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code