Відвертий монолог начальника відділу культури і туризму Ірпінської міської ради

журнал “Пульсар Приірпіння”  №3 листопад 2012

Із давніх-давен наші пращури рік поділяли на дві основні складові: літній час віддавали земним клопотам, зимовий період присвячували потребам духовним.

Довгими сніжними вечорами, зібравшись усією родиною або в колі близьких друзів, займалися рукоділлям, співали, спілкувалися, улаштовували різноманітні ігри, проводили свята. Фізична активність змінювалася активністю інтелектуальною і творчою. Благо, часу для роздумів, переосмислення важливих життєвих подій та особистого розвитку вивільнювалося вдосталь.Наше сучасне життя, особливо в містах, уже давно розмило такі чіткі межі пір року і залежність від них, однак традиція є традиція: восени після літніх канікул з новою силою розпочинають свою діяльність театри й філармонії, пожвавлюється життя в будинках культури, започатковуються нові гуртки, знову збираються учасники клубів і любительських об’єднань.

Із чим ми входимо в новий сезон? Чи буде тепло в закладах культури, чи створені за літо відповідні умови для роботи з дітьми та дорослими? Які нововведення сталися? Які плани виношує керівництво? Яких змін чекати, і на що й у цьому році не варто розраховувати – у відвертому монолозі начальника відділу культури і туризму Ірпінської міської ради Євгенії Петрівни АНТОНЮК.

 

 

Культура починається з тепла й охайності

У підпорядкуванні нашого відділу – два Будинки культури, клуб у Романівці, Історико-краєзнавчий музей, Центральна міська бібліотека, Дитяча бібліотека та Дитяча музична школа. «Господарство» невелике, але часу й коштів на його утримання потрібно немало.

Два роки тому колектив Міського будинку культури (вул. 74-ї Стрілецької дивізії, 1) звернувся до депутатів та міського голови із зверненням, у якому йшлося про гострі проблеми закладу, погані умови для праці і творчості: слабке опалення, відсутність туалету, води та ін. Я виступила на сесії міської ради, попросила допомоги, то ж нині вдалося повністю оновити водогін, підключитися до централізованої каналізації, облаштувати туалети, зробити поточні ремонти гурткової кімнати та класу хореографії, установити метало-пластикові вікна. Кошти виділила міська рада, депутати й підприємці.

Ми уклали угоду з ПКПП «Теплокомунсервіс», яке не тільки повністю реконструювало систему опалення, а й узяло на обслуговування котельню. Результат: за останні 15-20 років у Будинку культури нарешті з’явилося тепло і навіть зменшилися витрати на нього! Це правильно, коли опаленням опікується установа, яка і має це робити. Працівники культури повинні займатися культурою, а не котельними.

Цього року міська рада виділила майже 200 тис. грн. на поточні ремонти приміщень клубних закладів. Ці кошти не вирішать усіх проблем, але те, що нам вдалося зробити, тішить працівників і відвідувачів.

 

Заклади культури – у центрі міста

У центрі Ірпеня розташовано 5 із 7 закладів культури. Це дуже зручно для жителів. Капітальні ремонти цих приміщень – питання часу. Найбільш глобальною і складною для вирішення є реконструкція Міського будинку культури. Там займається понад 200 осіб (7 народних колективів та зразковий дитячий хореографічний ансамбль). Заклад за своїм виглядом і технічним оснащенням не відповідає сучасним вимогам. Хореографічний колектив із 60 учасників займається в невеликому приміщенні. Тренуватися в актовій залі можливості немає – глядацькі крісла прикручені до підлоги, та й потрібних дзеркал зі станками там не встановиш. І ця проблема не єдина.

Хочеться, щоб у центрі міста був не просто Будинок культури, а справжній культурно-мистецький центр із концертною та виставковою залами, достатньою кількістю по-сучасному обладнаних класів для гуртків, студій та секцій для дорослих і дітей, привабливою зовнішньою територією. На таку реконструкцію необхідні суттєві фінансові ресурси. Для міського бюджету це колосальні кошти. Тому шукаємо інвесторів і благодійників.

 

«Незнайко в Ірпені»

Перші кроки до залучення інвестицій уже зроблено. Разом із Благодійним фондом ім. Лазарєва плануємо розробити інвестиційний проект «Незнайко в Ірпені» на базі Міського будинку культури. Фонд давно хоче заснувати в нас дитячий розважальний центр ім. М.Носова з музейною кімнатою М.Носова, класом для занять та ігор, з величезним ігровим майданчиком-містечком з гірками та паровозиком, яке б нагадувало Сонячне містечко Миколи Носова. Реконструкція закладу буде обов’язково передбачена в інвестиційному проекті. Так поєднаємо наші потреби з інтересами партнерів, започаткуємо нові дитячі гуртки, зберігши ті колективи, які вже працюють. Заклад і земля залишатимуться у власності громади міста. Сподіваюся, що фонд прийме позитивне рішення.

 

Центральний будинок культури

Не дивлячись на його віддаленість від центру міста, – це найбільший заклад культури в Ірпені. Логічно, що до нього має бути відповідна увага з боку влади. Цього року провели косметичний ремонт деяких приміщень, облагороджено територію –висаджено клумби, підрізано кущі й дерева, укладено тротуарну доріжку, реконструйовано алею центрального входу. Наступного року плануємо ремонт фасаду, облаштування паркану. Потрібно привести до ладу і сцену. Насправді великих коштів ніхто не виділяє, але те, що дають – радує, бо в попередні роки не було навіть і того.

 

Школа не для всіх

Ситуація з Ірпінською дитячою музичною школою напружена: тих, хто бажає навчатися, у 4 разів більше, ніж місць, а взяти можемо всього 15 учнів на рік. В умовах жорсткої економії бюджетних коштів назріває питання про контингент закладу: чи зможе міська рада утримувати таку кількість учнів? Адже понад 100 дітей (а це 24% планового контингенту школи) тут навчаються на безоплатній основі – із багатодітних, малозабезпечених сімей тощо. Це дуже значний відсоток, і велика частина бюджету спрямовується саме на них.

Варіант вирішення – уведення госпрозрахункових груп навчання. Це дасть можливість тим дітям, батьки яких мають змогу оплатити навчання в повному обсязі, отримати початкову музичну освіту на загальних підставах. Школярі навчатимуться за загальною програмою, братимуть участь у житті школи й отримають стандартні свідоцтва про закінчення закладу. Вартість – близько 400 грн. на місяць. Сьогодні з державною дотацією – 120 грн. (популярні напрямки – фортепіано, вокал, гітара, скрипка); навчання на відділенні народних інструментів коштує 50 грн. на місяць. Повністю госпрозрахункове навчання вже діє на підготовчому відділенні.

Музична школа завжди залишатиметься провідним закладом культури міста, де проводиться велика кількість безкоштовних концертів та інших заходів, забезпечуються права пільгових категорій населення та створюються належні умови для навчання і творчого розвитку дітей.

 

Платні послуги

На завершальній стадії розробка проекту про введення додаткових платних послуг для населення в галузі культури. При наявності певної матеріально-технічної бази та кваліфікованих працівників ми можемо надавати послуги з написання та підготовки сценаріїв, проведення концертів, вечорів відпочинку для індивідуальних та корпоративних замовників тощо.

Плануємо зробити платним вхід до музею. Ціна квитка буде символічною, але це дасть змогу заробити кошти для погашення поточних видатків на утримання закладу.

Будуть і платні екскурсії містом та відвідування окремих об’єктів, які організовуватиме інформаційно-туристичний центр.

Навесні 2012 року введено оплату за відвідування гуртків, але ті дітки, які мають пільги, користуються ними і навчання для них доступне. Ціни прийнятні: хореографія і вокал – 80 грн. (у межах регіону – близько 150 грн.), гуртки з образотворчого й театрального мистецтва – 40 грн. Батьківські кошти майже в повному обсязі залишаються у фонді гуртка й використовуються на його потреби.

Уведення додаткових платних послуг може частково покращити фінансування закладів культури та підвищити рівень заробітної плати його працівників.

 

Ірпінський музично-драматичний театр

Театр «Карнавал», який діє на базі Центрального будинку культури (вул. ІІІ Інтернаціоналу, 183) – це перша серйозна спроба привчити людей до існування театру в місті. Звісно, поки що театр працює як аматорське об’єднання, на громадських засадах. Тому ми не можемо вимагати від колективу тієї якості роботи та репертуару, які мають професійні театри. Актори в основному – непрофесійні артисти, однак завдяки їхній творчій і старанній праці в місті регулярно відбуваються театральні вечори, спектаклі для дорослих і дітей. Можливо, правильно було б знайти спершу кошти на створення театру, а потім розпочинати діяльність. Ми вчинили навпаки, і не шкодуємо, адже за непростих умов з фінансуванням галузі – це кращий варіант. Розпочинати з аматорського театру – варто. Допомагаємо «Карнавалу» матеріально, інформаційно та організаційно. Основна його проблема – відсутність достатньої кількості глядачів. Вірю, що з часом Ірпінський музично-драматичний театр збиратиме справжні аншлаги.

 

Будинок культури як центр громадської активності

За останні роки значно посилилася громадська активність, зокрема і в галузі культури. Така ініціатива сприяє пожвавленню нових форм та методів роботи. Громада й окремі ірпінчани все частіше ініціюють проведення виставок власних творів, круглих столів, презентацій, творчих вечорів, створення студій, гуртків, об’єднань. У кінці минулого року утворилася навіть черга на проведення виставок в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї.

Сьогодні разом із громадою працюємо над вирішенням питання щодо надання Будинку творчості письменників в Ірпені статусу культурно-мистецького заповідника. Були проведенні слухання, створено відповідну комісію при виконавчому комітеті міської ради. Упевнена, що спільно зуміємо вирішити проблему на користь міста.

Наймасштабнішим і найвдалішим прикладом співпраці з громадськістю є відкриття у 2011 р. на базі Центрального будинку культури Мистецького центру «Камертон», який виявився, – можливо, ми того й не очікували, – проектом, що пов’язав між собою можливості влади й активність громади. Він виріс із ідеї і перетворився в суспільно значиму справу. У проекту є не просто прихильники (глядачі), а й учасники, кожен із яких відчув свою відповідальність за його реалізацію. «Камертон» став тим об’єднуючим началом, коли кожен зміг робити те, до чого прагнув.

Форма роботи, коли громада активно долучається до реалізації ініціативи влади і навпаки – найуспішніша. Важливу роль відіграє саме чиновник, адже в його руках – державні ресурси (навіть якщо вони такі скромні, як у галузі культури). Я теж чиновник, але це не заважає мені реалізовувати проекти громадськості, якщо вони перспективні. Я завжди відкрита і з великим задоволенням підхоплюю культурні ініціативи громадськості. Там, де мені вистачає і влади, і засобів, іду назустріч. Не всі проекти реалізовуються успішно, особливо, коли в ініціатора занадто великі амбіції. Тоді враховуємо помилки та намагаємося їх не допускати. Можу обіцяти одне – доки буду керувати відділом культури, розгляну й допоможу втілити корисні для формування та реалізації культурних потреб населення нашого міста проекти громадськості.

 

Про наболіле

Найболючіше питання – рівень заробітної плати. У працівників бібліотеки й музичної школи до невеликого окладу є обов’язкові надбавки. Працівники клубних закладів таких заохочень позбавлені. Платити їм премії можливості немає, то ж на руки отримують 1000 грн., а то й менше. Звідси – проблема з кадрами: висококваліфікованого працівника втримати важко, працювати в культурі може дозволити собі лише фанат справи. Уся надія – на платні послуги.

Ще одна найбільша проблема – застаріла матеріально-технічна база, обшарпаний, занедбаний вигляд зовнішніх і внутрішніх приміщень, відсутність необхідних засобів і матеріалів. Це в рази зменшує бажання населення їх відвідувати: наприклад, на дискотеку до сучасного нічного клубу молодь ходить набагато частіше, ніж до будинку культури на спектакль.

Наближеність до столиці створює величезну пропозицію на культурно-мистецькі й розважальні послуги в мегаполісі. Ми не можемо конкурувати з ними. Шкода, але Ірпінь поступово перетворюється на спальний район Києва, де активність населення є невисокою. Тому наші досягнення – це результат неабиякої роботи.

 

Позитивні зрушення

Позитивні зрушення теж є. Нарешті про відділ культури і туризму заговорили. Ми приділяємо значну увагу інформаційній роботі з населенням – почали робити кольорові афіші, спілкуватися з громадою, друкувати статті у пресі, розробили та розповсюдили буклет про роботу закладів культури. З’явилося багато нових культурно-масових заходів, які раніше не проводилися.

Звичайно, нас можуть у чомусь критикувати. Скільки людей – стільки думок. Але в таких людей запитую: а що особисто ви зробили для того, щоб покращити ситуацію? Чим допомогли і допомогти готові?

І наостанок: приємно, що фінансова допомога меценатів і благодійників не завжди пов’язана з виборами. У 2011 році відділ культури і туризму отримав безповоротну фінансову допомогу у вигляді товарів і послуг на суму понад 200 тис. грн. У 2012 році буде не менше. Сподіваюся, що й після виборів ця практика не припиниться. Вклоняюся усім, хто не байдужий до культури!

Фото Володимира Шилова

 Підготувала Ростислава Стрембицька

 

 

Popularity: 5% [?]