Оздоровниці Ворзеля:Київський обласний дитячий санаторій


Данута Костура

журнал “Пульсар Приірпіння” №3 листопад 2012 р

Санаторій у Приірпінні оздоровлює дітей безплатно і цілорічно.

Київський обласний дитячий санаторій – комунальний заклад, підпорядкований Київській обласній раді. Тут цілорічно реабілітують та оздоровлюють дітей нашої області віком від 7 до 18 років із захворюваннями ендокринної, психоневрологічної, кістково-суглобної систем та хворих на туберкульоз.

Заклад розрахований на 260 ліжок. Із них – ендокринологічне відділення (на 80 ліжок), кістково-суглобне (на 60 ліжок) та психоневрологічне (на 40 ліжок) знаходяться у Ворзелі. Ще одне, – туберкульозне, на 80 ліжок – в Ірпені.

Відділення забезпечені клінічними лабораторіями, рентгеном, кабінетами функціональної діагностики, лікувальної фізкультури, масажу. В ендокринологічному відділенні встановлено апарат УЗД щитовидної залози та органів черевної порожнини. Тут надають консультативну допомогу ендокринолог, психоневролог, фтизіатр, ортопед, дитячий гінеколог, лор, стоматолог, педіатр.

Біля 70% пацієнтів – діти із незахищених верств населення. Щоб потрапити сюди, потрібно стати на диспансерний облік у районні поліклініки. Путівки видають спеціалізовані лікарські комісії. Їх повністю оплачує держава. Вартість 24-денного оздоровлення цього року становила 5518 грн. Один день, відповідно, – 230 грн. П’ятиразове харчування однієї дитини складає 29 грн. на добу. Продукти закуповують по тендеру, харчування п’ятиразове, якісне. У вартість путівки входять також 4 екскурсії.

Із помітних тенденцій – збільшення кількості дітей, які впродовж останніх років змогли цьому у санаторії оздоровитись: у 2009 році – 3041 дитина, у 2010 – 3256, а минулого року – 3500.

Київський обласний дитячий санаторій – один із тих небагатьох дитячих закладів, який не тільки зберігся, але й може стати прикладом для тих державних оздоровниць, які спасували перед труднощами. Він володар ліцензії МОЗ і сертифікату про вищу акредитаційну категорію, що свідчить про ефективність та високий рівень роботи персоналу.

За ці непрості для оздоровчих закладів роки цей державний заклад не втратив ні одного квадратного метра із своїх загальних 36 га території. Кожне із чотирьох відділень в недалекому минулому було самостійним санаторієм. І у кожного своя історія.

На території теперішнього ендокринологічного відділення у 1948 році стояли приватні будинки, які відійшли санаторію. Деякі з них функціонують і досі. Інші були побудовані тодішнім обласним лікувально-санаторним управлінням, якому підпорядковувався санаторій. У 1970 році збудовано сучасний двоповерховий корпус, який став гордістю всього закладу, головним його корпусом. Розташований на вул. Чкалова, 7.

Кістково-суглобне відділення знаходиться по вул.. Великого Жовтня,82 і займає, зокрема, будинки колишніх дач київських багатіїв. Раніше тут розташовувався кістково-туберкульозний всесоюзний санаторій «Прапор» для дошкільнят. Згодом його перепрофілювали. Туберкульозно-орієнтованим залишилася тільки ірпінська «Ластівка». Збереглася спеціально збудована відкрита тераса для денного сну. Зараз тут діти грають у настільний теніс, а вечорами розважаються на дискотеці.

За останнє десятиліття у будівлях провели косметичні ремонти, зробили у всіх приміщеннях санаторію сучасні туалети, лікувальний корпус оббили всередині деревом, у деяких корпусах перекрили дахи. Корпуси опалюються автономно, а один із будинків переводять на обігрів твердим паливом , якого у ворзельських санаторіях більш ніж достатньо.

Особливо приємне враження залишилося від психоневрологічного відділення, колишнього «Сонячного», яке знаходиться по вул.. Радянській 22/23. Як санаторний заклад працює з 1938 року. Пам’ятає часи, коли на його території діяла школа – діти перебували тут і до року. Тоді тут був тубдиспансер Київської обл. У 1993 р. його було перепрофільовано на психоневрологічний. Непримітні зовні, скромні будинки акуратно побілені. Всередині – стерильна чистота, з душею оформлені руками працівників затишні куточки. Тут панує дух любові до своєї роботи і до дітей, яких їм ввірили батьки. Ретельно вичищений сосново-дубовий ліс, у якому розташоване відділення (як і всі інші) та прибрана територія палахкотять осінніми квітами, з-під яких визирають саморобні розмальовані дерев’яні грибочки, а кумедний домовичок стоїть на охороні спокою всього відділення. Головний секрет святковості – фарби. Ними розмальовано все навколо – старенькі асфальтові доріжки, навіси, альтанки. Красу і затишок можна створити і за мінімальних ресурсів, коли робиться це з любовю.

Головний лікар санаторію Віра Михайлівна Дідковська очолює його з 2010 року. До того завідувала «Сонячним». Закінчивши у 1975 році Київський медінститут як лікар-психіатр, прийшла у санаторій і вже 37 років з ним. Бачила всі підйоми і спади. Вважає, що новий, якісний етап у житті закладу почався з приходом у 1992 році на посаду головного лікаря О.П.Венгрика, теперішнього Ворзельського селищного голови. Саме завдяки йому санаторій із вкрай занедбаного перетворився у заклад, який справляє дуже позитивне враження.

А ще Віра Михайлівна наголошує на самовідданості своїх колег. Колектив – 329 працівників, із них – 19 лікарів (по штату має бути 27). Недобір пояснює малою зарплатою (1400 грн. без категорії) та відсутністю можливості надання житла. Тому молодь не йде працювати, хіба що за сумісництвом. А старі кадри не підводять. Серед них – завідуюча педагогічним сектором Р.Л. Ярешко, лікар-ендокринолог А.Т.Герасько, головна медична сестра М.Д.Вакулюк, сестра-господарка М.В.Дяченко. Окремо слід виділити завгоспа В.В.Бровченка. Це його зусиллями територія відділення сяє порядком.

Логопед Г.І.Белевіч, за словами головного лікаря, встановлює своєрідні рекорди у своїй царині – діти після курсу в основному вертаються додому з чіткою дикцією. Або починають вимовляти свої перші слова, як це було з одним хлопчиком шкільного віку, хворим на ДЦП. Ще один предмет гордості санаторію – успішне лікування енурезу, за що береться мало який санаторний заклад. 98% – ефективності одужання.

У санаторію свій автопарк – 9 машин. Відстань між відділеннями потребує такої кількості.

Держава виділяє мінімальні суми на утримання санаторію. «Щоб протрималися і вижили», – говорять працівники. «Але не більше». То ж про сучасні спортивні та ігрові майданчики тільки мріють.[

no images were found

Popularity: 28% [?]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code