Данута КОСТУРА
13 грудня 2018 року у Будинку актора відбувся вечір пам’яті Євгена Сверстюка, політв’язня, публіциста, філософа, перекладача, громадського і релігійного діяча, президента Українського ПЕН-клубу, одного з фундаторів ініціативи «1 грудня». У цей день йому виповнилося б 90 років. Чотири роки тому, 1 грудня, Євген Сверстюк відійшов у засвіти.
Зала була заповнена вщерть. Впродовж років Євген Сверстюк проводив подібні вечори у Будинку вчителя, де вшановувались знакові постаті чи знакові події в Україні. На жаль, нині Будинок закритий на реставрацію.
Організатори заходу постарались зберегти тональність, дух цих Сверстюкових вечорів. У вечорі взяли участь дисиденти Василь Овсієнко, Микола Горбаль, Йосиф Зісельс, народні артисти України Лариса Кадирова, Ніна Матвієнко, дитячий фольклорний гурт «Дай Боже», український бард Ігор Жук, виконавиця та автор музики на поезії Євгена Сверстюка Олена Голуб.
Учасники поділилися своїми спогадами.
Микола Горбаль: « Євген Сверстюк –виняткова постать. Це – совість нації. Він пройшов життя відважно, чесно. Польська нація у минулому столітті мала Івана Павла ІІ. Думаю, що рівнозначна постать для України – Євген Сверстюк. Нас, шестидесятників залишається все менше і менше. Час невпинний. Дякую долі, що мав можливість спілкуватися з такою світлою постаттю. Хай спочиває з Богом».
Йосиф Зісельс: «Мені дуже пощастило, що зустрівся з Євгеном Сверстюком. Він був дуже світлий. Це був романтик. Щасливий, що знав його. Ми познайомилися пізно, коли він звільнився. Всередині 70-х я почав спілкуватися з українськими дисидентами, які потім стали моїми побратимами. Саме вони привернули мою увагу до національного. Вони так багато розповідали мені про українське, так багато знали про свою історію, що я, єврей, вважав, що не маю права не повернутися до свого єврейського.
Нас залишається все менше і менше. Це ми бачимо, коли приходимо на такі вечори пам’яті. Проте ті, хто відійшли, все одно з нами.
Про велику людину не можна сказати, що її вже не має. Всі, хто тут зібрався через 4 роки, коли Євген Сверстюк пішов від нас, доводять, що він з нами. Поки ми живемо, поки його будуть згадувати, він буде жити з нами, з нашим народом».
Тарас Компаніченко: «Євген Сверстюк був тим, хто сіяв зерна правди серед молоді, щоб виростити тих, хто не сфальшивить, тих, у кого слово співпадає з ділом. Він так хотів, щоб було багато білих ворон. У далекому 1989, коли ми запрошували, щоб він прочитав катехизацію для Спілки Незалежної Української Молоді, він говорив нам, що бракує таких білих ворон. Велике щастя, що він побачив, що зерно зійшло, зокрема, на Майдані Сподіваємось, що це добре зерно переможе всяку полову і всякі бур’яни на нашій рідній ниві».
Між виступами-споминами учасників заходу ведучі читали твори Євгена Сверстюка, його автобіографічні тексти. І вкотре присутні змогли переконатися, якою потужною особистістю, якою інтелектуальною глибою, яким моральним авторитетом була ця постать.
Завершив вечір на високій мистецько-патріотичній ноті Тарас Компаніченко зі своїм гуртом « Хорея козацька».
Данута КОСТУРА
Popularity: 4% [?]