Юлія Бережко-Камінська
Днями у приміщенні ЦК «Уварівський дім» зусиллями ворзельського осередку Української Народної Ради та місцевої школи відбулося вшанування пам’яті видатного українського поета Василя Симоненка. У цьому році йому б виповнилося 75. Якби дожив. Можливо, він навіть був би із нами у цій залі, читав свої нові вірші, розповідав би про своє життя. Але… Цього дня його поезія звучала вустами школярів ворзельської школи та їхньої вчительки – І.В.Тищенко. Про його життєві перипетії згадували учасники телевізійної програми Н.Родзинської «Знайдемо вихід» («В.Симоненко – перерваний політ. Або – кому заважають справжні поети?») – друзі, однокласники і одногрупники – Б.Олійник, В.Яременко, М.Сом, І.Дзюба та ін. Про нього прийшла розповісти жителька Ірпеня, жінка, якій у далеких 60-х довелося їхати із Василем Симоненком в одному купе і якій він подарував вірша «Я із  мрій будую човен» – В.П.Рахубенко. А він, поет Василь Симоненко, який «коли був маленьким – належав матері, а тепер – усій Україні» – сумовито поглядав на усе це дійство із портрета, біля якого неквапно горіла поминальна свічка.

Основна думка, яка прозвучала під час зустрічі, варіювалася багатьма учасниками як телевізійної програми, яку привіз показати радіожурналіст, президент Клубу шанувальників світового і українського кіно «Сінематограф-3000» Володимир Бойко, так і присутніми у залі: «Загадки у смерті Симоненка немає. Його просто убили».

На жаль, подібні випадки, якщо брати дещо ширше, пригадавши імена усіх тих митців, вчених і новаторів, які горіли на вогнищах інквізицій усіх часів і народів, більше видаються схожими на закони природи. Точніше, джунглів. Щойно проявляється у суспільстві лідер, людина достатньо обдарована і вольова, здатна внести у життя позитивні зміни, як тут же з`являється ціла зграя заздрісників, прихованих і відвертих ворогів, для яких першочерговим завданням стає її знищити. У будь-який спосіб. Наклепи, цькування, висміювання – і аж до фізичного насильства. Сталінські репресії, про які так люблять розповідати на уроках історії, дуже часто були не стільки вишукуванням владою неприйнятних для них людей як зведенням особистих рахунків між сусідами, родичами і просто недругами. І – щастя, коли при владі знаходяться мислячі люди, які уміють по-соломоновому відібрати зерна від полови. Адже, як прозвучало під час програми Наталії Родзинської про В.Симоненка: «Немає гірше необмеженої влади у руках обмежених людей».

Від усіх присутніх на вечорі пам`яті В.Симоненка дозвольте висловити подяку В.Бойку (президенту Клубу шанувальників світового і українського кіно «Сінематограф-3000») за його щиру і невтомну працю, направлену на збереження  і розвій української культури, а також запросити усіх бажаючих на чергове засідання кіноклубу «Сінематограф-3000» та перегляд фільму В.Денисенка «Совість», який відбудеться 6 травня о 19.00. у приміщенні кінотеатру «Київ»

Юлія Бережко-Камінська

Popularity: 4% [?]