Данута КОСТУРА
Відшумів VIII Міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Книжковий Арсенал», який проходив з 30 травня по 3 червня у Києві. Близько півтори сотні видавництв разом з авторами представляли свої доробки. Тисячі відвідувачів перегортали сторінки книг, ставали їх власниками, інколи з автографами авторів, брали участь у презентаціях, які їх зацікавили.
Для дитячої літератури організатори окремо виділили крило Арсеналу, розмістивши стенди дитячих видавництв. Діти конструювали, малювали, грали у різні ігри, блукати «лісом» при допомозі спеціальних окулярів, тощо.
На другому поверсі працювало теж кілька локацій для презентацій, діяли виставки ілюстрацій, арт-інсталяції, відвідувачі вправлялися в каліграфії у шрифтовій майстерні. За сприяння Києво-Могилянської бізнес-школи діяла інтелектуальна платформа. Тут дискутували про лідерство, про інтелектуальне майбутнє України.
У дворі Арсеналу відвідувачі відпочивали, слухали вірші в авторському виконанні
А ще кожен, хто придбав книгу, міг на спеціальному стенді засвідчити факт покупки. Для цього слід було натиснути спеціальну кнопку рівно стільки раз, скільки книг було придбано. Під вечір неділі висвітлювалася цифра більш 46 тисяч. Це значить, що стільки дерев буде висаджено у Карпатах. За свої старання покупці книг отримували на пам’ять сертифікат.
Про деякі презентації
Книгу «Друга світова. Непридумані історії (не) наша, жива, інша» представив упорядник книги Вахтанг Кіпіані, головний редактор сайту «Історична правда».
Вахтанг Кіпіані розказав, що у 2010 році на сторінках кількох видань команда сайту розмістила оголошення про початок проекту «1939-1945. Неписана історія. Розкажіть, як ваша родина пережила Другу світову».
Прийшло понад сто текстів. Їх, в основному, написали зі спогадів родини діти та внуки учасників війни.
У книгу, яку видало видавництво «Vivat» ввійшло 35 спогадів. Інші планується видати згодом. Про своє життя під час війни згадують люди, які воювали у Червоній армії, УПА, дивізії «Галичина», остарбайтери. Згадують і ті, хто проживав на окупованій території.
«Тема війни досі болюча. Досі ми намагаємось знайти відповідь чи це наша історія чи не наша. Всі герої цієї книжки – наші. А з іншого боку багато з них воювали не за наші інтереси. Ми до кінця так і не розібралися чим був для нас Радянський союз, Радянська Україна, чим була Друга світова», – сказав Вахтанг Кіпіані. Дискусія, на думку укладачів книги, має тривати.
Головний редактор закликав і надалі надсилати історії своїх близьких на пошту istpravda@gmail.com
Юрій Винничук та Микола Княжицький разом з видавництвом «Фоліо» представляли антології «Невідоме Розстріляне Відродження», «Соловецький степ» та «Українська модернова проза».
Упорядник книг Юрій Винничук сказав, що українська література скидається на айсберг, у якому лише 10 відсотків над водою. В часописах, архівах залишається великий масив літератури, досі нам невідомої. Тому наш обов’язок повитягати з непам’яті тих письменників, які заслуговують на пам’ять.
Юрій Винничук нагадав, що вже видано два томи, куди ввійшли твори 322 розстріляних поетів. Якщо зараз їх перевидавати, то кількість авторів Розстріляного Відродження сягнула би 500.
Втрата, яку зазнала українська культура – величезна. Письменники, яким вдалося емігрувати під час війни, відкрилися у своїй творчості з іншого боку, набагато потужніше. На їх прикладі можемо тільки уявити, що ми втратили зі стратою стількох письменників.
На презентації було повідомлено, що у планах видавництва видати вибране з презентованих антологій у невеликому, доступному за ціною варіанті.
На інтелектуальній платформі з нагоди виходу книги «Вискочки. Uber, Airbnb і битва за Кремнієву долину” Бреда Стоуна відбулась дискусія: «Коли в Україні буде своя Кремнієва долина?»
У дискусії взяли участь Макс Яковер, Борис Працюк, Андрій Сорохан, Юрій Нос. Модератор – Сергій Ноздрачов. За кожним з цих молодих учасників розмови свій успішний багаж зробленого, зокрема, в ІТ- сфері.
Вони беруть участь у створенні інноваційних парків, консультують, входять у керівництво фондів, що інвестують у перспективні розробки молодих ІТ працівників.
І якщо на рівні стартапів українці показують дуже добрі результати, то з наступним рівнем, де вже потрібно залучати серйозних, досвідчених фахівців, є проблеми.
Учасники щоразу повторювали тезу про необхідність молодим людям навчатися, постійно самоудосконалюватись.
Говорили і про вищу школу, яка дає добрі базові знання, але їй бракує викладачів, які б читали перекладені на українську мову передові курси, скажімо, Стенфордського університету.
Закликали не забувати, що математика і англійська мова для наших дітей, це інвестиція у їх майбутнє.
Наголошували, що в Україні вже є щось подібне до Кремнієвої долини: компанії, підприємці, є вже ціла ІТ-галузь. Українці можуть створювати продукти на дуже високому, інноваційному рівні, можуть легко конкурувати. ІТ-індустрія набирає обертів і майбутнє за цифровими технологіями.
Зараз появилися перші венчурні фонди. У 2017 році вони інвестували 277 млн доларів. З’являється інфраструктура, продукти компаній, які стають відомими у світі.
На жаль, не має стратегії розвитку ІТ –індустрії на рівні держави. Наявність такої стратегії допомогла би прискорити розвиток галузі, зробити її більш конкурентною.
Данута КОСТУРА
Popularity: 4% [?]