Анатолій Зборовський
17 вересня, на день Ірпеня, в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї поетеса Юлія Бережко-Камінська провела відкриття виставки „Етноляльки Тетяни Федорової”. Авторка- лялькарка народилася в Умані. У 1952 році її родина перебралася в Ірпінь.
Тетяна змалку захоплювалася ляльками. Спочатку виготовляла паперові ляльки і дарувала їх подружкам. У старших класах шила карнавальні костюми. Якось на Новий рік перше місце зайняв костюм „Шахова королева”, а друге – костюм „Турок”. Обидва – роботи Тетяни. Здавалось, дівчина мала б стати художником-дизайнером і конструювати одяг. Але Тетяна, закінчивши Ірпінську середню школу №1 ім. А.С.Макаренка, здобула вищу філологічну освіту (українська мова та література) в Київському університеті ім.. Т.Г. Шевченка. Тетяна любить і українське мистецтво, і українське слово. Потім вона перебувала на редакційній роботі, реалізувала себе, як журналіст, захоплювалася альпінізмом. Її публікації про митців – відомих і початківців – завжди знаходили свого читача. Та ось Україна проголосила Незалежність. У 1992 році Тетяна Федорова працювала референтом Української всесвітньої координаційної ради, де опікувалась організацією конференцій та інших міжнародних зібрань українців. До кола її обов,язків належало і забезпечення гостей із діаспори сувенірами. Заповзятливі підприємці вже пропонували сувенірний ширвжиток. Проте у Тетяни Семенівни фігурки носатих, череватих козаків з чарками і прапорами викликали іронію. Вона розуміла, що примітив не може гідно представити Україну. А ще нашу Батьківщину заполонила чужонаціональна лялька Барбі. Федорову обурювало, що і в Незалежній Україні триває денаціоналізація. За роки комуністичного тоталітаризму людей привчили нехтувати рідною українською культурою.
Син-художник Євген Москаленко якось жартома порадив мамі самій робити сувеніри, наприклад ляльки. І Тетяна Семенівна круто повернула свою долю – розпочала робити етнографічні ляльки. За останні 20 років вона виготовила майже півтисячі ляльок. Створенню кожної ляльки передує скрупульозне вивчення відповідного костюма. Лялькарка занурюється в етнографічну літературу, альбоми, листівки, відвідує музеї і художні антикварні салони. Її ляльки репрезентують різні краї Батьківщини – Буковину, Волинь, Донеччину, Закарпаття, Лемківщину, Львівщину, Поділля, Полтавщину, Слобожанщину, Черкащину тощо.
Кожна лялька виготовлена в одному примірнику, але вони об,єднані по серіях. Наприклад, серія „Київська Русь”. До неї належать боярин і бояриня, воїн, а також горезвісний хан Батий.
Ще одна серія – „Козацтво”. Тут козак Мамай, гетьмани Байда-Вишневецький, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Пилип Орлик, полковник Іван Богун, рядові козаки і отаман Війська Донського. Є й святі Петро, Андрій Первозванний, Георгій та Пилип, Ганна і Марія, духовні особи митрополит Петро Могила, галицький священик Йосафат і митрополит київський ХУІІІ століття.
Майстриня ілюструє ляльками літературні твори. Вона запропонувала лялькові інтерпретації героїв „Гайдамаків” Тараса Шевченка – Яреми і Оксани, „Лісової пісні” Лесі Українки – Лукаша і Мавки, Перелесника.
Тетяна Федорова звертається до глибинних витоків української культури. Так, вона виготовила ляльку „Апі – праматір скіфів”, взявши за основу зображення, знайдені археологами.
Пані Тетяна часто дбає, щоб ляльки мали пару. Вона й експонує їх парами, називаючи призабутими українськими іменами – Северин і Мотря, Марта і Семен, Дарина і Карпо, Василько і Ликера, Уляна і Свирид, Саливон і Груня. Є тут і відомі історичні постаті – Роксолана і турецький султан Сулейман Пишний. Лялькова композиція „Українське весілля минулих літ. Центральні регіони” нараховує 18 персон. Художники створили святковий інтер,єр української хати: Вікторія Бобровицька – живопис, Павло Устименко – меблі і ложки, Олег Бубон – килим. Висота ляльок – 10-20 сантиметрів. Вийшла мініатюра, мистецька й етнографічна довершеність якої викликає захоплення. Ця композиція створювалась цілий рік.
Тетяна Семенівна також відтворила в ляльках образи українських міщанок початку минулого століття. Це і дівчата на лавці, і Марія з Умані 1911 року.
А серією „Доба Відродження”, створеною за картинами славетних тогочасних митців, де поряд із знатними француженкою, німкенею та іспанками представлено княгиню Острозьку, майстриня зазначає, що історію України слід розглядати в контексті загальноєвропейської історії.
Т.Федорова виготовила і ляльковий світ сусідів України. Це – пари в національному одязі республік колишнього Радянського Союзу та поляки, чехи, словаки, угорці.
Висота ляльок – від 2-3 сантиметрів до понад півметра. Знаряддями праці для мисткині слугують лише тоненька голочка, манікюрні ножиці і наперсток. Спочатку Федорова одягала порцелянові ляльки, виготовлені її сином Євгеном Москаленком. Потім почала робити м,які ляльки. Вона робить і традиційні ляльки-мотанки. Є в неї і своєрідні лялькові картини. Наприклад, „Вище соняхів”. На гойдалці над соняхами злітає дівчинка у вишитій сорочці і вінку. Об,ємна лялька з соняхами пришита до синьої тканини. Ця композиція вміщена в рамку і створює картину. Тут Тетяна Семенівна зобразила свою онуку Марійку. Дівчинка, сівши на гойдалку, прохала розгойдати її так, щоб вона злітала вище соняхів.
Якось онука попрохала бабусю виготовити їй валентинки. Пані Тетяна запропонувала їй катеринки. Дівчинці та її друзям така пласка стилізована лялька в українському національному стилі сподобалася. А ще в доробку незвичайної мисткині ляльки-листівки, якими можна вітати з Різдвом Христовим та іншими святами, ляльки-медальйони, ляльки-закладки для книг.
Тетяна Федорова вперше в Україні за історичними, науковими, образотворчими та літературними джерелами реконструювала у формі етноляльок зразки українського народного одягу різних частин нашої Батьківщини, історичного костюма.
Мисткиня відтворила в ляльках світ української народної культури, героїчної і трагічної історії України, показала український світ з його міжнародними зв,язками. Цей світ спонукає глядача осмислити його і знайти себе в ньому.
Майстриня не зупиняється на досягнутому. З рік тому вона почала шити українські традиційні жіночі головні убори – очіпки в натуральну величину. Вже з,явилися замовники – Київський культурно-історичний центр „Мамаєва слобода”, де експонувалися твори Федорової. Починаючи з 1994 року ляльки Тетяни Федорової з успіхом експонувалися в престижних столичних залах, у Вінниці, Луганську, Чернівцях, рідному Ірпені, Ворзелі на десятках групових і персональних виставок.
Посол України в Сінгапурі Віктор Маштабей знайшов в Інтернеті сайт Федорової і запросив талановиту мисткиню взяти участь у Днях української культури. Так у травні 2008 року Тетяна Федорова з своїми ляльками презентувала Україну в Сінгапурі. Тепер в сінгапурському музеї зберігаються українські ляльки Тетяни Федорової. А взагалі більшість виробів Федорової нині перебувають у приватних колекціях в Україні, США, Канаді, Англії, Франції, Німеччині, Іспанії,Італії, Лівані,Нідерландах, Китаї, Росії, Іспанії, Ізраїлі, Угорщині, тому ж Сінгапурі тощо.
У 2003 році Т.Федорова була нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури і мистецтв України „За сумлінну працю та високий професіоналізм”. У 2009 році Тетяна Федорова була відзначена премією Данила Щербаківського і званням заслуженого майстра народної творчості України.
Тетяна Семенівна подарувала Ірпінському історико-краєзнавчому музею свого „Гетьмана Івана Мазепу”.
Анатолій Зборовський, директор Ірпінського
історико-краєзнавчого музею.

no images were found

Popularity: 8% [?]