Данута Костура
“Українське Слово” № 40, 7-13 жовтня 2009
У курортному селищі Ворзель, що біля Києва, відбувся 2-й Всеукраїнський фестиваль – конкурс аматорського мистецтва «Пісенні візерунки». На відміну від минулорічного, який проходив під егідою профспілок , цьогорічний був значно скромнішим. У ньому взяло участь 173 учасники – 13 колективів і 11 солістів-вокалістів.(Минулого року – 720 учасників представляло 58 колективів). Тим не менше, фестиваль у Ворзелі заявив про себе вдруге поспіль. І це вже перемога, у якої є автори. Перш за все – це ворзельська селищна влада на чолі з головою Сергієм Кухарським, Культурно-оздоровчий центр «Цитадель», Національна музична спілка України, Український центр культури і досліджень при Міністерстві культури і туризму, Головне управління культури і туризму Київської облдержадміністрації, редакція газети «Ворзельські вісті».
Журі на чолі з професором Київського національного університету культури і мистецтв Петром Андрійчуком присудило Гран –Прі хору «Надія» з села Шпитьки Києво –Святошинського району яким керує Юрій Чуприна. Коли співає цей хор, не віриться, що він аматорський, так могутньо і злагоджено звучить його спів. Великі колективи представляли, в основному, Київ та Київську область. А от солістів – вокалістів було значно більше, в основному, молодих. Приз глядацьких симпатій отримали 14-річна Оксана Мадзій з містечка Борщів, Тернопільської області та дует «Зоряночка» 15-річних Анастасії Осінної та Ольги Степаненко з містечка Гребінки, що на Полтавщині. Керує дівчатками Наталія Гринь. Вона є і автором пісень, які виконують дівчатка. Кожен колектив отримав якийсь приз. Хотілось би написати і про дитячі ансамблі з Києва , і про представників від Керчі, які делегував керченський порт, і про хор «Вербиченька» з села Микулич, Бородянського району з їх особливою, колоритною мелодикою. Всі, хто виступав,заслуговують на добре слово. Бо за кожним виступом творча, натхненна праця.
Звучала знакова кількість дуже популярних колись естрадних пісень, які зараз сприймаються як народні. Деякі з цих пісень написані у Ворзелі, у Будинку творчості композиторів. І тут, принагідно, хочеться написати про цей особливий для української музики куточок. У колишньому Союзі існували 6 таких Будинків, один з яких ворзельський. Почався він із садиби актриси Ганни Борисоглібської, яка у 1940 році заповіла її Спілці композиторів.
Серед дубів та сосен, на відстані 150-200 м один від одного, було збудовано 21 дво-трикімнатних будиночків. У кожному – рояль. У двоповерховому приміщенні розмістився концертний зал на 120 місць. Згодом був збудований і пансіонат для співавторів – поетів, вокалістів, мистецтвознавців.
Тут створена вагома частина української музичної класики. Платон і Григорій Майбороди, Андрій Штогаренко, Костянтин Данькевич, Олександр Білаш,Валентин Сільвестров, Мирослав Скорик, Ігор Шамо, Ігор Поклад, Іван Карабиць,Євген Станкович – багато композиторів творили тут славу українській музиці.
У 1998 році було прийнято постанову де нерухоме майно,яким користувались творчі спілки, передавалось на їх баланс. (У інтернеті можна знайти величезний його список.) У 2002 р. була прийнята державна програма підтримки національних творчих спілок, де під №38 стояло вивчення питання щодо надання статусу історико-культурного заповідника Будинку творчості композиторів «Ворзель» та Будинку творчості письменників «Ірпінь». Проте віз і досі там.
Сьогоднішній ворзельський Будинок творчості справляє гнітюче враження. Територія в 11 га – це царство кропиви і повалених дерев. Будиночки потребують ремонту. Ворзельський будинок творчості кричить SOS. Кричить уже багато років. Рік тому голова Спілки композиторів Є. Станкович сказав «Дзеркалу тижня», що уже більше 5 років Спілка шукає ефективного менеджера. Шукає досі. А тим часом, місце, де творилась висока українська музика, не працює на державу. Думається, що при бажанні, вже давно працював би музей у одному із будиночків. У Ворзелі жив і творив Борис Лятошинський. Він заслуговує на свою меморіальну кімнату у майбутньому музеї. Є багато експонатів,у свій час подарованих композиторами будинку творчості. Вони лежать закритими у адміністративному корпусі і чекають часу, коли директор Олена Куц закінчить будівництво власного котеджу, який будується у кількох метрах від будинку творчості. У ньому вона збирається виділити кімнату для створення з цих експонатів приватного музею. Якесь задзеркалля.
То, може, держава візьме на себе роль менеджера, надавши будинку творчості статус історико-культурного заповідника? Щоб у достойних умовах міг відпочивати,спілкуватися із собі подібними творчий народ. Щоб розширювали свої знання з української музичної спадщини діти і дорослі, які відпочивають у ворзельських санаторіях. Щоб різного роду музичні акції, які будуть проходити у Ворзелі були дотичні і до Будинку творчості композиторів. Думається, що питання можна вирішити. При бажанні спілки композиторів та уряду знайти спільну мову.
28 09 09 Данута Костура
Popularity: 8% [?]