«Пласт» в Ірпені


Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ

Ігор Потеряйко в ранній юності брав участь у діяльності Ірпінського куреня Козацького товариства Київщини, мчав верхи на коні в кінному поході козаків Київщиною і Черкащиною в 1991 році, але згодом відійшов від нашої організації. А нещодавно я побачив, як Ігор у пластовому однострої крокує на чолі дитячого гурту.

Понад 100 років тому у Великобританії виникли скаутські організації. В них дітей виховували воїнами, готували до військової служби. Скаут в перекладі з англійської означає розвідник. Дівчаток, крім того, вчили бути господинями. Організації скаутів почали створювати в багатьох країнах.Членів дитячих комуністичних організацій в колишньому СРСР назвали теж не нашим словом «піонер», що означає перший. А от українська дитяча організація, створена в Західній Україні на початку ХХ століття, отримала нашу назву – «Пласт». Її членів називають пластунами. Так називали вояків спеціальних розвідувально-диверсійних підрозділів у військах українських козаків. Нині «Пласт» – всеукраїнська організація.

-Пане Ігорю, хто керує пластунами в Ірпені?

-У нас два рої пластунів – хлоп,ячий і дівочий. Хлоп,ячим керую я, а дівочим – моя сестра Ганна Мамчур.

-Який вік ірпінських пластунів?

-У нас новацтво – від 6 до 12 років. Це переважно діти із школи № 12, є й з інших шкіл. Мій син і небіж теж пластуни. Ми належали до Вишгородської станиці. Тепер співпрацюємо з Київською станицею, до якої формально належимо. У «Пласті» можна бути все життя. «Пласт» – це спосіб життя. Починаючи від 35 років і до смерті – сеньйори. Я – сеньйор. Моя сестра Ганна – старший пластун.

-Чим займаються пластуни?

-Іграми, мандрами. Щотижня – сходини, щомісяця – прогулянка. Для малого найбільше покарання, коли не пускають на сходини. Пластуни вчаться жити, виживати в природі, поважати себе і природу, бути самостійними. Влітку у нас двотижневий пластовий табір. Минулого року таборування було присвячене літопису рідної землі, історії. Є етнографічний, мистецький та інші табори.

Як впливає заняття в «Пласті» на дітей?

-Батьки відзначають, що з табору діти повертаються іншими. Пластуни самі готують їжу, прибирають. Але потім втручаються бабусі, мами:»Не треба, я сама тобі зготую, я сама приберу. А ти краще йди погуляй». І здобуті навики втрачаються. Спілкування в «Пласті» тільки українською мовою. Поза «Пластом» діти можуть розмовляти і російською. Сходини розпочинаються і закінчуються молитвою.

-До якої конфесії належить «Пласт»?

-Батьки наших пластунів відвідують різні церкви. «Пласт» – це нерелігійна і неполітична організація. Я толерантно ставлюся до всіх конфесій. Шкода, що Московський патріархат ставиться до нас недоброзичливо.

-Пане Ігорю, ви лікар-стоматолог, і говорять хороший, що спонукало вас зайнятися педагогікою?

-Я хочу, щоб і в майбутньому було кому вийти на Майдан, щоб і в майбутньому було кому захищати кордони України.

-Як батьки ставляться до такого виховання?

-Добре. Коли були революційні події на Майдані, то батьки самі просили, щоб ми пояснили дітям, що відбувається.

-Ви говорите, що в «Пласті» можна бути все життя, але ж не всі залишаються.

-Звичайно, далеко не всі. Але, я думаю, що в душі кожного, хто отримав пластівський гарт, щось лишається на все життя.

-Вам потрібна допомога?

-Так, однак ми розраховуємо на власні сили.

Анатолій Зборовський.

Popularity: 5% [?]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code