Данута Костура
Якщо перераховувати знакові для Ворзеля місця, то на першому місці стоятиме Будинок творчості композиторів. Він бере свій початок із садиби актриси Ганни Борисоглібської, яка у 1940 році заповіла свій маєток Спілці композиторів. Згодом було збудовано 21 дво -трикімнатних будиночки на відстані 150-200 м один від одного. У кожному – рояль. У двоповерховому приміщенні розмістився концертний зал на 120 місць, їдальня. Згодом був збудований і пансіонат для співавторів – поетів, вокалістів, мистецтвознавців.
Тут створена вагома частина української музичної класики. Борис Лятошинський, Лев Ревуцький, Костянтин Данькевич, Андрій Штогаренко, Георгій Майборода, Віталій Кирейко, Микола Дремлюга, Мирослав Скорик, Євген Станкович, Валентин Сільвестров, Іван Карабиць – багато композиторів творили у цьому куточку славу українській музиці.
Тут Платон Майборода створив «Пісню про рушник», Олександр Білаш «Два кольори», Ігор Шамо « Києве мій», а Ігор Поклад « Дикі гуси». Цей список можна продовжувати і продовжувати.
І зараз тут творять композитори, проводяться семінари.
На деяких будиночках висять меморіальні таблички із прізвищами композиторів, які у свій час створили тут музичні шедеври.
У 1998 році нерухоме майно, яким користувалися творчі спілки, було передано на їх баланс. Держава вивела з-під своєї опіки спілки. Почався занепад, зокрема, ворзельського БТК. У 2002 році Кабінетом Міністрів була прийнята державна програма підтримки національних творчих спілок. Під № 38 КМ рекомендував вивчити питання щодо надання Будинку творчості композиторів «Ворзель» та Будинку творчості письменників «Ірпінь» статусу історико-культурного заповідника.
Питання, подібно, вивчається і досі.
А тим часом БТК поступово, але неухильно занепадав, позбуваючись свого майна, а ворзельська громада землі, яку надала в оренду Спілці. Зараз БТК розташоване на 9 га ( раніше було на декілька гектарів більше). Останній продаж 0,8 га землі і, відповідно, споруд на ній відбувся роки два тому. Це дозволило підремонтувати декілька будиночків. На жаль, був обійдений увагою дім благодійниці Борисоглібської, який у катастрофічному , за словами начальства, стані. Дивно, але, навіть, подумували про його знесення.
Декілька тижнів тому по Ворзелю поповзли чутки про продаж БТК. Основою для таких чуток послужило велике оголошення, вивішене на його огорожі. З написом «продається» і номером телефону. А ще говорили, що у сільській раді часто бувають керівники Будинку.
Знаючи, як цинічно не рахується з громадою теперішня сільська влада, творчою інтелігенцією та громадськістю було створено ініціативну групу , яка підготувала колективне звернення до міністра культури, голови Національної спілки композиторів, голів Ірпеня і Ворзеля. У зверненні група просить підтримати її ініціативу щодо надання БТК статусу історико-культурного заповідника.
Збираючи підписи, переконалися у твердому бажанні начальства продати черговий кусень землі, щоб, як говорив дехто з композиторів, відремонтувати їдальню, яка от-от завалиться. На питання, скільки ж за це прийдеться громаді віддати землі – не знали. Зате наслухалися про жахи, які чекають всіх, якщо БТК перейде під опіку держави. Деякі були на рівні нісенітниць. Але аргументи інших, які мали вже справу з державою в особі її бюрократів, викликали відчуття тупику.
А ще було сказано, що селищна рада підняла вдвічі ціну за оренду землі. Якщо це справді так, то чи не банкротять ще і таким чином БТК? Але будемо вважати це нісенітницею. Звичайно, що будь місцева влада відкритою, можна було б запитати її про це. І не тільки про це. Проте, навчені гірким досвідом спілкування з ворзельською владою, вирішили не випробовувати вкотре себе на цьому полі.
Вдобавок, після моєї весняної розмови з головами Спілок композиторів та письменників, забракло рішучості і у мене. Розмова з головою Спілки композиторів паном Щербаковим вийшла якоюсь сюрреалістичною. Принагідно, здивуюся, м’яко кажучи, нестриманості пана Баранова –голови Спілки письменників. Перша з ним розмова про майбутнє Спілки відбулася невдовзі після його обрання і залишила напрочуд приємне враження. Через деякий час, як і було домовлено, зателефонувала вдруге. І тут на мене несподівано, з самого початку розмови обрушився його крикливий гнів. Дійшов і до образ. Але «тішить» те, що крикливий тон – це, очевидно, його стиль спілкування. До такого висновку прийшов, зокрема, після розмови з ним представник ірпінської ініціативної групи, по стопах якої йде наша. Його, як і мене також здивував аргумент голови, що землю «заберуть до держави». І не тільки це.
Проте є і обнадійливі моменти.
У ворзельському БТК відпочиває композитор із Литви ( до слова, всі будиночки цього літа зайняті ). Він розказав, що їх Будинок творчості взяла під свою опіку держава. Їх Будинок – це 8 двоповерхових котеджів, які стоять впритул один до одного. У них по 3 спальні, вітальня і кухня. Доба обходиться приблизно у 43 євро. Але там можуть проживати безкоштовно стільки людей, скільки захоче винаймач.
А ще друскінінкайський Будинок творчості дає притулок гостям з інших країв. Ось у серпні там два тижні жили і творили музику австрійські, хорватські, українські композитори. І серед них наш голова Спілки. Про це сказала у своєму інтерв’ю нашим медіа голова литовської Спілки композиторів. А ще сказала, що держава фінансує їх Союз композиторів.
Думається, що після поїздки у Литву голова СКУ Ігор Щербаков погляне під іншим кутом зору на можливість надання БТК статусу заповідника.
Це не такі великі кошти для держави. Держава в стані потратити їх на благородну справу підтримки творчих людей, національної музики. Щоб у достойних умовах могли спілкуватися і творити люди, наділені особливим талантом. У тому числі її талановиті діти. Щоб можна було,не соромлячись, продовжувати проводити конкурси, семінари. А діти і дорослі, які відпочивають у Ворзелі, могли б розширювати через екскурсії свої знання з української музичної спадщини. Маємо унікальний куточок,з особливою аурою. Збережімо його.
Данута Костура
Подаємо текст колективного звернення
Міністру культури України
Кулиняку М. А.
Голові Національної спілки
композиторів України
Щербакову І. В.
Ірпінському міському голові
Скаржинському В. Д.
Голові громадської ради
Бенківському О. Б.
Ворзельському селищному голові Венгрику О. П.
КОЛЕКТИВНЕ ЗВЕРНЕННЯ
ГРОМАДСЬКОСТІ ТА ТВОРЧОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ
ЩОДО НАДАННЯ БУДИНКУ ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРІВ
“ВОРЗЕЛЬ” СТАТУСУ ДЕРЖАВНОГО ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ЗАПОВІДНИКА
Ми, представники громадcькості Приірпіння та творчої інтелігенції України, що підписались нижче, звертаємось до Вас із проханням підтримати нашу ініціативу щодо надання Будинку творості композиторів “Ворзель” статусу державного історико-культурного заповідника.
Без перебільшення можна стверджувати, що українське мистецтво ХХ століття значною мірою пов’язане з нашим краєм. Ірпінь, де знаходиться Будинок творчості письменників, збагатив українську культуру літературними творами. Ворзель, де знаходиться Будинок творчості композиторів, збагатив її своїми музичними шедеврами. І коли кажуть, що українська музика минулого століття родом із Ворзеля, то це справді так. Бо саме тут було написано твори, за які в різні роки понад 50 композиторів отримали звання народних артистів СРСР і України.
Літопис ворзельської музичної оази розпочався з часу дарування уславленою актрисою Ганною Борисоглібською свого маєтку Спілці композиторів. У подальшому з історією Будинку творчості композиторів злились імена таких корифеїв українського мистецтва як Борис Лятошинський, Левко Ревуцький, Костянтин Данькевич, Андрій Штогаренко, Георгій Майборода, Віталій Кирейко, Микола Дремлюга, Мирослав Скорик, Євген Станкевич, Валентин Сільвестров, Іван Карабиць. Тут народилися «Пісня про рушник» Платона Майбороди, «Два кольори» Олександра Білаша, «Києве мій» Ігоря Шамо, «Ой летіли дикі гуси» Ігоря Поклада, які нині є пісенними візитівками України. Тут у свій час складали пісні Володимир Верменич, Вадим Ільїн, Ірина Кириліна, Олександр Злотник. І цей перелік можна продовжувати і продовжувати… У Будинку творчості композиторів жили і працювали співавтори і мистецтвознавці, зокрема, поет-пісняр Юрій Рибчинський, гостювали чи не всі відомі в Радянському Союзі композитори й виконавці.
Його територія , унікальна аура продовжують притягувати до себе творчих людей.
Все вище зазначене свідчить про те, що Будинок творчості композиторів “Ворзель” є історичною і культурною цінністю нашої держави. ( Нагадаємо, що держава пропонувала у 2002 році вивчити питання про надання Будинку творчості композиторів та ірпінському Будинку творчості письменників статусу історико-культурного заповідника, проте питання досі не вивчене).
Наше покоління має зберегти пам’ять про цих неперевершених геніїв, які своєю працею і творчістю прославляли і прославлятимуть Україну у віках. Маємо зберегти цю спадщину і передати її наступним поколінням.
Сподіваємося на розуміння та Вашу підтримку.
З повагою, представники громадськості та творчої інтелігенції.
Підписні листи додаються.
Контакти ініціативної групи:
Гавриленко Ігор Леонідович
08296, Київська обл., смт Ворзель,
Костура Данута Василівна
08296, Київська обл., смт Ворзель
[
/span
no images were found
Popularity: 6% [?]
Шановні друзі!
Довожу до Вашого відома текст листа, якій розісланий всім членам Національної спілки композиторів України. На початку вересня збереться Правління НСКУ і випрацює своє рішення з приводу Звернення, і буде всім надана офіційна відповідь.
З повагою
Ігор Щербаков,
Голова НСКУ, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, професор
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Шановні колеги, члени Спілки!
Хочу довести до Вашого відома і спитати поради про наступне:
Ви всі знаєте, що зараз в БТК “ВОРЗЕЛЬ” не найкращі часи. Через те, що попереднє керівництво Будинку вчасно не модернізувало його, ми маємо численні борги і проблеми по будинку творчості. Новий податковий кодекс збільшив податки і ввів податок на землю, наші неблагоустроєні хатинки вже не задовільняють ані композиторів, ані сторонніх клієнтів за таку ціну, яку просимо – тільки щоб закрити дирки.
Ви знаєте, що навесні для закриття боргів ми позичили під проценти великі гроші – щоб закрити опалення за минулу зиму – і в вересні їх будемо віддавати.
Все це вірно і складно, але ми з Вами і з дирекцією БТК намагаємося вирішити проблеми, і певен – їх за зиму хоч частково вирішимо….
Ми входимо в усі міжнародні проекти по Будинках творчості,вивчаємо досвід роботи Будинків творчості в Польщі (Радзійовіци, Кася Дольна), Литві (Друскінінкай), Росії (Руза, Рєпіно), Швеції тощо, заключаємо міжнародні угоди (зокрема, з Литвою). Ми чекаємо можливих фінансових вкладень від Казахської спілки композиторів, яку вимусили продати свій БТ – і вони хочуть створити спільне підприємство. Шукаємо й місцевих інвесторів
Словом, тяжко, але ми працюємо.
І нам дуже корисна будь-яка підтримка громадськості, але узгоджена з нами, з композиторами, нарешті,власниками свого Будинку творчості.
Просто несподіваним і неприємним є той факт, що нас – без нас – одружили.
Не спитавшись у власників – композиторів – жодного слова, ініціатори звернення вирішили звернутися до Міністра культури і до ірпенської та ворзельської рад з ініціативою передати наше майно Державі – як історико-культурний заповідник.
Тій державі, яка композиторів вже кілька років тримає в чорному тілі, не сплачує 3 роки навіть мізерні гонорари, удушуючи Спілку, і т.д., не Вам казати.
І нібити коли це відійде державі – гіпотетично, бо це є неможливим без згоди власника, тільки рейдерським захопленням – композитори і далі там будуть працювати.
Кому ми там будемо потрібні!!!
Хочу сказати, що сьогодні українська акдемічна серйозна музика є одним з небагатьох чинників, якими може пишатися Україна в світі. Наша композиторська школаповажається в усьому світі, крім рідної країни. І розмова не про пісні минулого, якими достойно пишаємося, і, ясно, не про поп-музику і Поплавського, – йдеться про Високе мистецтво.
Цей лист – явно не розуміючи, що потрапили в полон рожевих окулярів – підписали дуже поважні люди, серед яких – Ігор Поклад, Марія Стеф’юк, Вікторія Польова, ворзельська інтелігенція. До речі, Ігор Дмитрович Поклад і Вікторія Валеріївна Польова вже дзвонили й вибачалися за свій необачливий вчинок, і готові відізвати свої підписи.
Не хочеться думати, що за цією акцією стоїть рейдерство, рейдерське захоплення композиторської власності – але дуже й дуже на це схоже.
Потім підуть дача Лятошинського, дача Поклада, можливо, й власність підписантів, і т.д.
Задумайтесь!!!!
З повагою,
Ігор Щербаков
Друзі, дуже неприємна ситуація!
Як кажуть, хто її обідає, той її і танцює!
Цим хочу сказати, що господар, власник – і є господар. Держава, що байдуже ставиться до культури, фінансує цю важливу царину за залишковим принципом, дає у приватизацію все нові історичні пам’ятки, раптом хоче стати благодійником Ворзельського Будинку Творчості! Не віриться, хоча звернення складено солодко і спокусливо, бо багато вже є прикладів зворотнього. Закликаю підписантів усвідомити, в яке становище іх поставили в очах композиторської (а загалом і усієї мистецької) спільноти й відкликати свої підписи. Закликаю Державу, до якої апелюють автори ідеї,
захистити нас від подібних ініціатив тих, хто саму ту Державу “підставляє”, робить винною, співучасницею подальших неминучих руйнацій. Держава наша зайнята великими економічними проектами і практично не має в своїх апаратах справжніх фахівців в справах Культури (велика літера тут не помилка, бо “культура” з маленької дістає нас усюди і нема від неї спасіння!) але тих небагатьох, кому (за їх словами) болить все негарне у мистецькій сфері, прошу втрутитись і захистити нас, як це вже зробив пан Попов, захистивши Спілку композиторів від зазіхань на її приміщення.
В першу чергу це стосується пані Ганни Герман, яка чи не єдина може підтвердити свою небайдужість до нас і зробити щось конкретне, поставити заслон явно комерційним намірам що прикриваються демагогічним і несподіванним перейманням нашими проблемами. Рятуйте, панове, від таких помічників!
Святослав Крутиков, композитор, член двох творчих Спілок. 23 серпня 2012 р.
Держава просто зобовязана підтримувати творчі спілки – це обовязкова ознака цивілізованості, або, якщо вужче, цієї навязливої “європейськості”.
Якщо Держава нарешті почне хоча б мінімально підтримувати творчі спілки, то певну частину коштів вона мала б щорічно виділяти і на закупівлю кращих музичних творів, і на оренду приміщень Спілок (в тому числі і оренду Ворзеля). і на поточний , а якщо необхідно – капітальний ремонт… в тому числі і на ремонт, реконтсрукцію Ворзельського Будинку творчості…
Державо!!! В День Національного Прапору нарешті почуй нас!!!!!
Залишивши у власності спілки композиторів Ворзель. влада повинна за централізовані фінанси привести все до ладу. Тобто – капітально відремонтувати. Дати творцям – хай творять в людських умовах! не гірших, аніж у казахів!
Завжди дуже сумно стає за державу, коли вона не тільки не підтримує високе мистецтво, але ще й оббирає. Я ставлю великий підпис за збереження будинку творчості
Ворзель КОНЧЕ ПОТРІБНО ЗБЕРЕГТИ для композиторів і музикознавців, для музикантів, і за бюджетня кошти зробити такий взірцевий капітальний ремонт, який свого часу зробили за часів президентства Л. Кучми в Національному Палаці “Україна”, Національній філармонії… Ось ТЕПЕР, ЗАРАЗ, СЬОГОДНІ підійшла черга БУДИНКУ КОМПОЗИТОРІВ “ВОРЗЕЛЬ”!!! Щоб не соромно було запрошувати композиторів світу!!!