Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ

Микола Плахотнюк – лікар і дисидент. Його ув,язнювали за участь в українському правозахисному русі. Плахотнюк згадує в книзі «Коловорот» і про наш край. Він пише:»У січні 1989 р. нарешті ми з дружиною святкували новосілля в Бучі. Досі ми власного житла не мали. Розділити нашу радість придбаної хати взимку до Бучі приїхала Михайлина Коцюбинська. В оселі на стінах ми розвісили розписи Люби Панченко. Михайлина розглядала їх, висловлювала своє захоплення, підійшла до Люби, яка також була присутня, і розповіла, що відвідувала її виставку в редакції журналу «Київ», що багато-багато років стежить за її мистецтвом, принаймні в журналі «Радянська жінка», і насамперед пам,ятає той день, коли хтось із друзів приводив її до Любиної хати в Бучу. Незабутнє враження! Люба була щаслива від Михайлининих компліментів. Пізніше, на початку дев,яностих років, Коцюбинська, перебуваючи в Ірпінському будинку творчості літераторів, заходила до нас і знову оглядала Любині твори, щиро захоплюючись ними».

Ще в 1967 році Микола Плахотнюк познайомився в санаторії «Ірпінь» з ветераном ОУН і УПА Василем Курилом і повіз його в Бучу до Любові Панченко. Ознайомившись з її творчістю Курило сказав:»У нас, галичан, досі побутує думка, що Східна Україна геть зросійщена. Аж, бачте, хор «Жайворонок», читець поезії Шевченка Микола Шекера, Люба Панченко…»

У 1992 році Микола Плахотнюк провів в Ірпені презентацію виставки творів Любові Панченко. Багато людей приїхало з Києва: літератори, художники та інші шанувальники мистецтва. Плахотнюк помітив Шекеру і попрохав його продекламувати щось із поезії Шевченка. «Шекера подумав трохи й почав «Я не нездужаю нівроку». Читав він так, як би його прочитав сам Шевченко. З болем, з тривогою, з розпукою. «Ох, не однаково мені!» – поставив крапку Микола. Після неї мені не захотілося просити його почитати ще щось. У залі на хвилю тиша. А над людьми, що прийшли на виставку, палахкотіли всіма барвами розписи й аплікації Любові Панченко. Поміж ними аплікація, на якій запитально великими очима дивився Тарас, на іншій стіні аплікація «Вогнище інквізиції» за твором Шевченка «Єретик». Палахкотить, палає, пропікає наскрізь».

Микола Плахотнюк одружений з сестрою В,ячеслава Чорновола Валентиною. Частими гостями в домівці Плахотнюків у Лісовій Бучі були В,ячеслав Чорновіл з дружиною Атеною. Микола Плахотнюк пише:»У Бучі, у нашій садибі, В,ячеслав добре себе почував, йому добре тут писалося. Незабаром на його запрошення наша хата наповнилася людьми, які під його орудою працювали над випуском «Українського вісника», «УВ-експресів», листків прес-служби УГС (Світлана Кириченко, Тарас Компаніченко, Ярослав Даниленко, Олександр Ткачук та ін.)».

Микола Плахотнюк розповідає про ще один візит Михайлини Коцюбинської до них, у Лісову Бучу:»Це було в ті дні, коли у Львові знесли пам,ячник вождю пролетаріату Леніну. Вона була збуджена й водночас піднесена. Розповіла, що бачилася з Вірою Вовк, яка приїхала до Києва зі Львова. Віра вважала, що Чорновіл поквапився зі знесенням пам,ятника (В.Чорновіл був тоді головою Львівської обласної ради), мовляв, не потрібно робити комуністам такий зухвалий виклик, адже вони залишаються великою силою. «А я, – сказала Михася, – давно спостерегла, що Славко завжди бачив наперед, як будуть розвиватися події. Проголошення суверенітету він передбачив також. Прикметна риса, що ніколи не боявся щось робити вперше і першим. То ж не завчасно знесли того ідола».

«Хто міг би подумати,- вела далі Коцюбинська, – що Стуса перепоховають у Києві? А Славко знав, що так буде. Хто знав, що землю будуть роздавати селянам? А Славко це робить».

У 1992 році Микола Плахотнюк був у США, де спілкувався з українцями діаспори. Коли в розмові з художницею Людмилою Морозовою він згадав, що живе в Бучі, то мисткиня стрепенулася:»Ой, а Кричевський жив поруч – в Ірпені. А я на Бучанку ходила на етюди».

Згодом у Чикаго Микола Плахотнюк зустрів Зеновія Туркала, який колись жив у Києві, а влітку виїжджав з батьком на дачу в Лісову Бучу.

Як говориться, нашого цвіту – по всьому світу.

Анатолій Зборовський, директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею.

Газета «Бучанські новини»№13(473) 4 квітня 2014р

Popularity: 5% [?]