Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ

29 серпня, в День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відкрилася виставка «Іловайськ: героїзм і трагедія».

Експоновано книги і ксерокопії відповідних сторінок про перебіг битви за звільнення Іловайська. Там сили наших і сепаратистів з російськими найманцями були приблизно рівні. Але підрозділи Збройних Сил України спільно з добровольчими батальйонами тіснили ворога, визволяючи українську землю. Стало зрозуміло, що російська авантюра з так званими ДНР і ЛНР приречена. Тоді розпочалася пряма агресія Росії. Російські війська, хоча й без розпізнавальних знаків збройних сил Росії, вторглися в Україну. Співвідношення військ відразу змінилося на користь ворога. Кількісна перевага росіян в людях становила в 3,5 – 4 рази, у техніці – в 5 – 6 разів. До того ж слід мати на увазі, що бойова техніка росіян була в доброму технічному стані, а українська техніка постійно потребувала ремонту і не мала нормального технічного забезпечення. Напад російської армії був несподіваний. Росіяни наступали компактними групами в той час, як українське військо було розтягнуте по фронту. Проте й за таких умов українці завдали агресору значних втрат у живій силі і бойовій техніці. Було захоплено в полон групу російських десантників і документи російських військовиків. Всьому світові було продемонстровано, що Росія напала на Україну. Росіяни вдалися до хитрості, а вірніше підлості. Президент Петро Порошенко домовився з президентом Володимиром Путіним про «зелений коридор» для виходу українських військ із оточення. За час перемовин російські військові створили укріплені позиції, з яких  підло, всупереч обіцянкам, розстріляли українців, що згідно домовленостей рухалися «зеленим коридором».

29 серпня в усіх кінотеатрах України, зокрема в Ірпені, розпочався показ художнього фільму «Іловайськ. 2014. Батальйон «Донбас». В основі фільму історія командира штурмової групи батальйону «Донбас» Тараса Костанчука (позивний Бішут), який був поранений і разом з ще одним пораненим бійцем переховувався в однієї жінки  в Іловайську. Місцеві патріоти допомогли їм вибратися з окупованого міста. На 85 – 90 відсотків фільм  має реальну основу. Перші глядачі навіть запитували, чи це не документальні зйомки? Справа в тому, що консультантами фільму були бійці батальйону «Донбас». Вони ж поруч із професійними акторами зіграли в фільмі самих себе. Наприклад, Бішута грав сам Бішут. Для нас фільм особливо цікавий. Один з головних героїв фільму з позивним Шульц – це ірпінець Сергій Шкарівський, який загинув від кулі снайпера в Іловайську, залишивши по собі добру пам’ять. А при виході із оточення в числі підступно розстріляних окупантами українських бійців загинули  Володимир Ринкун із Ірпеня і Владислав Стрюков із Коцюбинського. Матеріали про них та інших наших земляків, які загинули, захищаючи Україну на Донбасі, представлено в нашому міському музеї на постійно діючій виставці «Герої нашого часу».

Виставку «Іловайськ: героїзм і трагедія» емоційно підсилюють вишиті ірпінцем Іваном  Рябчуком вірші Тараса Шевченка «Ой, чого ти почорніло, зеленеє поле?» і «Гамалія». До першого вірша Іван Іванович вишив свою думку:

«Попід містом Берестечком,

В Іловайському котлі

Наші славні козаченьки

За Вкраїну полягли.

Про них слава не зникає,

Бо герої не вмирають!»

Тарас Шевченко писав про козаків, які загинули, захищаючи Україну біля Берестечка. Але ж не тільки про них. Це вірш про всіх захисників України всіх часів. Тому й актуальний Тарас Шевченко. А поему  «Гамалія» Іван Рябчук вишивав у 2013 році і мріяв про сильного лідера, який особливо необхідний Україні в наш час:

«Святий Боже, дай нам славного Гамалію,

Хай й тепер він рятує нашу бідну Україну».

Наприкінці фільму «Іловайськ. 2014. Батальйон «Донбас» титри нагадують:»Війна з Росією триває».

Анатолій Зборовський, директор Ірпінського

історико-краєзнавчого музею

Popularity: 2% [?]