Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ

 

3 січня нинішнього року поету, прозаїку, журналісту і громадському діячу Івану Низовому виповнилося б 75 років. Але він помер 30 вересня 2011 року в Луганську. Іван Низовий – автор понад 100 збірок поезій, прози, публіцистики, перекладів, зокрема творів для дітей, численних публікацій в газетах і журналах.  Його вірші перекладали болгарською, польською, російською, словацькою, чеською, англійською, татарською і чуваською мовами. Іван Данилович – член Національної спілки письменників України і ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Його праця відзначена преміями імені братів Богдана і Левка Лепких, Олекси Гірника, Микити Чернявського і Бориса Горбатова та медаллю «Просвіти» «Будівничий України».

 

-Ірпінь – музей під синню неба,

Всеукраїнський  наш Парнас,

Тож виникає вже потреба,

Зліпивши в профіль і анфас,

Поставить пам’ятники всюди,

Під кожним тінявим кущем,

Тим людям, що мочили груди

Вином, сльозами і дощем:

Тичині, Рильському, Малишку

Й живому поки що Драчу,

Поклавши перед кожним книжку,

Відкривши пляшку, і свічу

При повній пляшці запаливши…

Впаде від пляшки світла тінь

На спомини сумні. І лише

Тоді приїду я в Ірпінь,

Щоб помолитися…

Це уривок із віршу Івана Низового «Ірпінське сидіння».

Іван Низовий народився в Білопільському районі на Сумщині. В півторарічному віці зостався круглим сиротою. Заочно закінчив факультет журналістики Львівського університету. Із 1966 року жив на Луганщині. Тільки один вірш поет написав російською мовою. Всі інші рідною українською.

Цілу добірку поезій Іван Низовий присвятив місту Ірпеню на Київщині, де неодноразово бував і творив у Будинку творчості письменників. Іван Данилович згадував про наше місто:»Ірпінь – невелике затишне місто на однойменній річці неподалік української столиці – важить для мене так багато! Уперше я почув про нього у степу під казахстанською Карагандою з чарівних вуст красуні Галі, яка через свою вроджену українську довірливість і беззахисність за таємничих обставин трагічно загинула наприкінці дня нашого знайомства. Це сталося сорок три роки тому. А через десять років по тому я вперше приїхав до Ірпеня (до Будинку творчості письменників) на семінар молодих поетів України. Я пройшовся тією вулицею, про яку говорила Галя, зупинявся перед будиночком, де вона народилася і дожила до повного розвою своєї небезпечної вроди… А потім ще і ще бував тут, жив тижнями й місяцями, писав ночами вірші, закохувався знічев’я і смертельно переживав розлуки, зради, підступи і відступництва. Але ж тут, у затінку старезних сосон і вільх, на березі Ірпеня-річки я мав превелике щастя вести душевні розмови з такими світлими людьми, як Платон Воронько і Дмитро Павличко, Віктор Близнець і Володимир Затуливітер, Ярослав Стельмах і Петро Федотюк… Довгий цей письменницький список, кінця йому не видно! А в ньому, на початках – блискуче ім,я найкращого в Україні критика і філософа Володимира Іванишина… Ось що для мене значить Ірпінь».

8 липня цього року в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відбувся вечір пам’яті Івана Низового. Про життя і творчість Івана Даниловича розповів редактор газети «Народна думка» міста Городок Львівської області Роман Смілка. Він також прочитав вірші Низового. Зараз у Городку живе донька поета Леся Низова. Вона пропагує батькову творчість. До друку заплановано 5-томник творів Івана Низового.

На вечорі в музеї відбувся показ документального фільму «Моя земля – моя душа». Учасники заходу побачили живого Івана Низового і почули його вірші в авторському виконанні.

Чи знають в Ірпені сучасних українських поетів? Знають. Наприклад, бібліотекар Ірпінської міської бібліотеки Інна Сметанюк і керівник Ірпінського бардівського клубу «Ключ», доцент податкового університету Олександр Редич знають і цінують поезію Низового й спілкуються у Фейсбуці з Лесею Низовою. Також учасники вечора, зокрема поетеса Ніла Висоцька, вчителька української мови і літератури СЗОШ № 12 Людмила Рудик високо оцінили поетичний дар Івана Низового.

У Низового багато поезій, написаних ніби сьогодні. Так, ще 2008 року він написав:

–  Правилом керуючись старим –

«Хто з мечем прийшов» того мечем ми

стрінемо і славно посічемо –

і Донбас відстоїмо, і Крим!

Я мрію, що збудуться і ці рядки поета Низового:

–  Настане час, коли біля керма

Розхитаної нашої держави

Постане лицар – спадкоємець слави

Козацької, здобутої в штормах

Історії!

Учасники заходу в музеї висловили побажання, щоб вечір поезії Івана Низового відбувся для ширшої аудиторії в Ірпінській міській бібліотеці для дорослих. Потрібно запросити Лесю Низову. Вона завжди охоче відгукується на такі запрошення.

Анатолій Зборовський, директор Ірпінського

історико-краєзнвчого музею.

 

Popularity: 5% [?]