Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
Українська культура зазнала тяжкої втрати. 9 травня перестало битися серце лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, поета, кіносценариста, літературо- і кінознавця, перекладача, археолога, бучанця Леоніда Васильовича Череватенка.
Він народився 31 жовтня 1930 року в сім,ї інженера-залізничника. В 1955 році Череватенки отримали земельну ділянку в Бучі. А трудовий шлях майбутнього лауреата розпочався на шахті. Потім Леонід Череватенко закінчив українське відділення філфаку Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка і Вищі сценарні курси в Москві.
Однак ще студентом Череватенко був запідозрений в українському буржуазному націоналізмі: він розмовляв українською мовою і цікавився творчістю раніше замовчуваних письменників. Долі і творчість «розстріляного відродження» – українських літераторів і митців, знищених під час комуністичних репресій 1920-30-х років, стали наскрізною темою творчого життя Леоніда Васильовича.
В його творчому доробку низка кіносценаріїв, зокрема, сценарій історико-пригодницького фільму «Дорога на Січ», сценарії документальних фільмів про Юрія Коцюбинського, Леоніда Первомайського, Сергія Бондарчука і заслуженого художника України, ірпінця Володимира Сидорука. А за документальну кінотрилогію «Я камінь з Божої пращі» про одного з провідних діячів ОУН, поета і археолога Олега Ольжича, закатованого в німецькому концтаборі, режисера Аркадія Микульського і сценариста Леоніда Череватенка нагородили Національною премією ім. Тараса Шевченка. Л.В.Череватенко розкопував скіфські кургани.
Перша збірка його віршів називається «Скіфський степ». А остання поетична збірка Череватенка «Закляте залізо» відзначена премією «Українська книжка року».
В різний час Леонід Череватенко керував Державним департаментом кінематографу і Київською організацією Національної спілки письменників України. Люди, які з ним спілкувалися, відзначають, що Леонід Васильович мав енциклопедичну ерудицію. Він впорядкував два томи спогадів про талановитого перекладача Миколу Лукаша. Смерть обірвала роботу Череватенка над 15-томним зібранням перекладів, поезій і літературознавчих статей Миколи Лукаша.
Так склалося, що останні роки життя Леонід Васильович доживав самотнім. На щастя, ним опікувалася бучанка Людмила Забарило, якій він був дуже вдячний.
Леонід Череватенко залишив багату бібліотеку. Варто в його будинку влаштувати Літературний музей Леоніда Череватенка. Леонід Васильович багато зробив, щоб знищені і замовчувані письменники повернулися до українського читача. А творча спадщина самого Леоніда Васильовича розпорошена по періодичних виданнях і різних книгах. Варто зібрати і видати її.
Анатолій Зборовський.
span lang=”UK”
no images were found
Popularity: 5% [?]