Данута КОСТУРА

Газета «Західне Передмістя Києва» № 3 (53) 25 січня 2013 р

Приірпінські осередки творчості можуть зникнути, якщо не отримають негайної підтримки держави чи інвесторів

Два осередки творчого життя в Приірпінні можуть припинити існування. Будинку творчості композиторів у Ворзелі та Будинку творчості письменників в Ірпені досі не надано заслуженого статусу історико-культурних заповідників. Хоча саме тут впродовж другої половини минулого століття кувалася українська культура, творили у різні часи знакові діячі не тільки України, а й усього тодішнього Союзу. Про Ірпінь та Ворзель знала уся тогочасна творча інтелігенція, сюди прагнули потрапити, цій місцевості присвячували вірші, музику. Приірпінський Парнас надихав композиторів, поетів, артистів, художників. І цей факт був неабиякою гордістю для місцевих мешканців.

Перебудова змінила пріоритети. Деякі колись впливові письменники попали в опалу, на порядок зменшилася дотації держави. Будинки творчості почали занепадати, в першу чергу – матеріально. У 1998 році приміщення обох будинків держава вивела з-під своєї опіки і передала на баланс Спілки письменників та Спілки композиторів України. Ті, своєю чергою, вже не відігравали роль, яка їм була відведена за радянських часів, не мали достатнього впливу й ресурсів. Щоб уберегти приірпінські Будинки творчості від руйнації, знайти кошти не тільки для порятунку, але й для нового розвитку, перетворити культурні осередки в творче серце Приірпіння – треба відшукати чимало коштів. На думку місцевої інтелігенції, для цього в першу чергу треба домогтися надання обом Будинкам особливого статусу.

«Роксолана» народилась в Ірпені

Будинок творчості письменників «Ірпінь» (або БТП) розпочав свою історію після більшовицької еволюції, коли ірпінську садибу члена київської міської Думи Івана ЧОКОЛОВА було націоналізовано і передано профспілкам, а у 1935 році – письменникам. На території садиби, площею 11 га, стояли дві будови: для власника і для прислуги. Згодом добудували ще інші – зараз їх десять. Колишній дім Чоколова фігурує як корпус №1.

В ірпінському Будинку творчості гостювали – й творили – Максим РИЛЬСЬКИЙ, Михайло СТЕЛЬМАХ, Натан РИБАК, Володимир СОСЮРА, Павло ТИЧИНА, Олександр ДОВЖЕНКО, Юрій ЯНОВСЬКИЙ, Микола БАЖАН, Олесь ГОНЧАР, Марія ЗАНЬКОВЕЦЬКА, Микола ЛИСЕНКО. Сюди приїжджали Костянтин ПАУСТОВСЬКИЙ, Борис ПАСТЕРНАК, Марієтта ШАГИНЯН. Тут написав свої романи «Диво», «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Левине серце», «Роксолана» Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ.

Попри таку «масштабну» творчу історію, на сьогоднішній день БТП «Ірпінь» ледве зводить кінці з кінцями. Хоча свого часу були пропозиції побудувати на території стадіон із спорткомплексом. Пізніше обговорювали ідею ландшафтного парку та відкритої естради із платним входом… Але ці пропозиції не були сприйняті ні владою, ні громадою.

Час від часу промайне у пресі повідомлення про творчий вечір чи семінар, які проводяться в БТП. Проте конкретнішої інформації про життя-буття Будинку та плани на майбутнє керівництво не дає.

Шлягери «Києве мій» і «Два кольори» виникли у Ворзелі

Не меншої слави зажив і Будинок творчості композиторів «Ворзель» (БТК). У 1940 році актриса Ганна БОРИСОГЛІБСЬКА заповіла свою садибу Спілці композиторів. Згодом звели 21 будинок на дві-три кімнати кожен. Між ними було не менше 150-200 м: така відстань необхідна, щоб композитори, творячи музику, не заважали один одному. У кожному будинку стояв рояль. В найбільшій двоповерховій будові розмістилася концертна зала на 120 місць, бібліотека та їдальня. З часом був зведений ще й пансіонат на 12 номерів для співавторів – поетів, вокалістів, мистецтвознавців.

У ворзельської БТК створена вагома складова української музичної класики. Борис ЛЯТОШИНСЬКИЙ, Левко РЕВУЦЬКИЙ, Костянтин ДАНЬКЕВИЧ, Андрій ШТОГАРЕНКО, Григорій МАЙБОРОДА, Віталій КИРЕЙКО, Микола ДРЕМЛЮГА, Мирослав СКОРИК, Євген СТАНКОВИЧ, Валентин СІЛЬВЕСТРОВ, Іван КАРАБИЦЬ – багато композиторів творили у цьому куточку славу українській музиці.

Хто не знає «Пісню про рушник» Платона МАЙБОРОДИ, «Два кольори» Олександра БІЛАША, «Києве мій» Ігоря ШАМО, «Дикі гуси» Ігоря ПОКЛАДА? Усе це написано у Ворзелі. Перелік шлягерів можна продовжувати довго. На деяких будиночках висять меморіальні таблички із прізвищами митців.

Залишений без державної підтримки, БТК поступово, але неухильно зникає, втрачаючи майно. Зменшилася й земельна ділянка, закріплена за Будинком й надана громадою Ворзеля в оренду Спілці композиторів України. За роки площа ділянки втратила кілька гектарів й нині складає 9 га. Останній продаж 0,8 га землі і, відповідно, споруд на ній, відбувся роки три тому. Це дозволило підремонтувати декілька будиночків. Роялі були звезені в одне приміщення. У якому вони зараз стані – невідомо. Під питанням й стан дому благодійниці Борисоглібської. Керівництво Спілки навіть подумувало про його знесення…

Рік тому колишня директор БТК Олена КУЦ, яка керувала закладом майже пів століття, відкрила у прибудованій до свого котеджу кімнаті приватний музей.

Статус історико-культурного заповідника можна було отримати десять років тому

Ще у 2002 році, за часів прем’єрства Анатолія КІНАХА, Кабмін прийняв державну програму підтримки національних творчих спілок. Найвища виконавча установа держави у цьому документі порекомендувала вивчити питання щодо надання Будинку творчості композиторів «Ворзель» та Будинку творчості письменників «Ірпінь» статусу історико-культурного заповідника. На жаль, впродовж цих років керівництво обох творчих всеукраїнських Спілок не скористались такою можливістю.

Більше того, влітку 2012 року у Ворзелі подейкували стосовно продажу БТК: на огорожі Будинку з’явилось велике оголошення «Продається» й номер телефону. Зацікавлені ворзеляни зателефонували й з’ясували, що до продажу пропонують кілька будиночків й на додачу 2 гектари землі. Узаконити такий продаж можна лише за згоди ворзельської ради. Покупцю ж оборудка обійдеться у $3,5 тис. за сотку. Знаючи, як цинічно, не рахуючись з громадою, ворзельська селищна рада позбувається громадської землі, мешканці забили тривогу.

Хто підтримає «територію дозвілля та творчості»?

Небайдужі відшукались серед інтелігентних кіл Приірпіння. Разом активна громадськість та інтелігенція написали звернення до Міністерства культури, керівників Спілок письменників та композиторів та місцевих владних інституцій. З Мінкультури надійшов лист, в якому зазначено, що БТК та БТП навіть не занесені до реєстру пам’яток культури України. Досить зробити відповідне подання – й творчі осередки Приірпіння опиняться у всеукраїнському культурному реєстрі. То ж при ірпінському виконкомі було створено робочу групу для вивчення питання, а Спілка письменників України пообіцяла розглянути його на першому ж пленумі.

Натомість, ворзельська влада відмовилась втручатись у долю БТК, полишивши всю відповідальність у руках Спілки композиторів України. Керівництво цієї організації досі не виявило схильності до співпраці з активною громадою, яка хоче врятувати Будинок творчості композиторів.

На початку січня 2013 року громада та творча інтелігенція Приірпіння в черговий раз звернулися до голови Національної спілки письменників України Віктора БАРАНОВА та голови Національної спілки композиторів Ігоря ЩЕРБАКОВА. Цей лист – ще одна спроба знайти компроміс в питанні вирішення долі творчої спадщини регіону. Використовувати її з метою пожвавлення культурного життя київського передмістя.

«Приірпіння від самого початку минулого століття функціонувало як територія дозвілля, відпочинку та творчості, – пояснює заслужений журналіст, громадський активіст та керівник ГО «ГРУКТІВ», ворзелянин Ігор ГАВРИЛЕНКО. – Чи маємо право ми, чи теперішня влада, змінювати історичне призначення регіону, роздавати землю, нищити унікальні ліси та пам’ятки культури? Нехтувати власною спадщиною, замість того, аби плекати в молодого покоління повагу та любов до неї, перетворювати її на об’єкт туристичної та творчої цікавості? Обидва Будинки творчості варті більшого».

Данута КОСТУРА

У Литві Будинком творчості композиторів опікується держава

Будинок творчості у Литовському курортному місті Друскінінкай складається з восьми двоповерхових котеджів, які стоять впритул один до одного. Держава взяла під свою опіку ці будинки, зробивши в них ремонт. Нині їх здають в оренду – приблизно 43 євро за добу з будинку. Проте в одному котеджі може безкоштовно проживати стільки людей, скільки захоче поселити винаймач приміщення.

Литовський Будинок творчості дає притулок гостям з інших країв. У серпні там два тижні жили й писали музику австрійські, хорватські й українські композитори.

no images were found

Popularity: 8% [?]