Не так давно – з початку серпня, до виконання обов’язків директора Центрального будинку культури в Ірпені (знаного як ЦБК БКЗ) приступила ворзелянка Юлія Бережко-Камінська. Пам’ятаючи активну культурно-мистецьку діяльність, яка проводилася нею у Ворзелі на базі ЦК «Уваровський дім», про яку було відомо у всьому регіоні і далеко за його межами, яка часто збирала повні зали глядачів, у публіки виникає питання: чим буде наповнена діяльність Юлії уже на рівні Ірпеня? На що вона буде спрямована? Із цими питаннями ми і звернулися до неї.

Юлія Бережко-Камінська: Напрямок діяльності, який обрано ще раніше – це передусім спрямування до академічної культури, до різних форм мистецтва та активної співпраці із творчими людьми Приірпіння і безпосередньо з громадою. Ми маємо можливість спостерігати за тим, яку роль у житті нашого суспільства відіграла і продовжує відігравати так звана мас-культура, яка з екранів телевізорів і радіоприймачів, зі сторінок модних журналів і газет так потужно себе пропагує. Тому потрібно підтримувати і розвивати альтернативний напрямок, який насправді близький багатьом людям, – мистецтво іншого, вищого ґатунку, яке примушує людину думати і відчувати, а не просто легко проводити час. Після музичних концертів, літературних вечорів, театральних вистав, які зачіпають за живе, пробуджують думку і почуття, людина ніби наново народжується – вона прагне бути кращою від самої себе, переживає те, що називають катарсисом. Подібного ефекту більшість витворів мас-культури не дає: йде лише гра на рівні емоцій і пристрастей, яка так же легко, як і відбувається, минає, лишаючи опісля себе порожнечу.

Ми не повинні забувати, що одна із головних функцій культури, мистецтва зокрема – виховна. Для того, аби слухати Шопена чи Станковича і отримувати від цього задоволення, розуміли мову їхньої музики, потрібен певний культурний рівень. Напівглуха людина здатна чути лише окремі гучні звуки, тонкі нюанси, багатство звукового ряду вона фізично не може вловити. Глухота духовна – у своїй суті – те ж саме явище. Дешева попса «…и накрашенная – страшная, и ненакрашенная – страшная…» оглушує наших дітей, задає ту планку чутливості до краси, яку потім надзвичайно важко піднімати. Культура іншого рівня дає певний еталон у сприйнятті життя, у поведінці, у способі мислення і прагненнях. Мистецтво допомагає розуміти культуру, витончуватись, розвиватися.

Ще одна важлива функція мистецтва і культури загалом – вони об’єднують людей. Той, хто небайдужий до творчості, хто сам творить – завжди шукає можливості поділитися цим з іншими людьми. Творчість допомагає долати бар’єри у спілкуванні. Вона стає тим спільним, на чому потім вибудовуються людські стосунки. То ж наше завдання – допомогти подолати перепони непорозумінь, відчуження, самотності і бути великою дружною творчою родиною.

Працівники культури і освіти нашого регіону (і так – по всій державі) докладають чимало зусиль для того, аби зберегти осередки академічної і народної культури – у нас є музична школа з потужними творчими традиціями, історико-краєзнавчий музей, бібліотека, хорові колективи і т.д. Активно проводяться різноманітні урочистості, народні гуляння, відмічаються державні свята. Це дуже самовіддані люди, ентузіасти, які працюють за копійки. Проте потрібна зміна стереотипів і ставлення людей до культури, мистецтва, привернення уваги до її процесів, підтримка їх. Ми не збираємося вигадувати велосипед, просто – підсилити діяльність цих осередків, доповнити тим, чого бракує, спробувати створити альтернативу проведенню дозвілля.

Сьогодні проводити просто концерти, якими б вони вдалими не були, замало. Тут має бути певна ідея, навколо якої б гуртувалися люди і в якій би знаходили себе. Усе це і спонукає до створення нового напрямку у діяльності Центрального міського будинку культури – «Мистецького центру творчої інтелігенції».

Що під цим розуміється? Це об’єднання спільних зусиль жителів Приірпіння через любов до мистецтва, устремління до Краси, вираженої у слові, музиці, голосі, пластиці, образі, думці та вчинкові; через прагнення вивчати, зберігати, розвивати і примножувати культурні скарби нашого народу; підтримку як відомих митців та науковців так і талановитих молодих авторів. Це некомерційний проект. Його діяльність не зосереджується довкола певної політичної партії, спілки, релігійної чи громадської організації. Головним критерієм співпраці з митцями служить якість їхньої творчості і те, що вона у собі несе.

У рамках цього проекту – літературно-музична вітальня «Мистецька палітра», музичний салон з регулярними концертами класичної музики, оперним співом, інструментальною музикою різних жанрів та епох, із власними музичними композиціями у виконанні професійних музикантів і авторів творів; творчі зустрічі з видатними особистостями Приірпіння «Пліч-о-пліч», клуб «Шедеврів світового кіномистецтва», який вестиме відомий режисер зі студії О.Довженка Олександр Столяров; творчі вечори «У колі друзів», різноманітні вогники, мистецькі акції, театральні постановки. Розробляємо і міні-проекти для дітей, починаючи із дошкільнят. Я все більше і більше переконуюсь у тому, що Будинки культури мають бути такими осередками культури, де було б цікаво, куди б хотілося приходити усією родиною. І саме цим я керувалася і керуюся у своїй діяльності.

Проте вкрай важливою умовою, необхідною для того, аби задумане можна було реалізувати – створення відповідної бази для діяльності. Як це не парадоксально звучить, але у нас – великі проблеми із тим, куди запросити як митців, так і самих глядачів!!! Мова йде про затишну камерну залу з музичним інструментом: на весь Ірпінь – жодної!!! Я не беру до уваги шкільне приміщення музичної школи чи чудову концертну залу Центрального будинку культури, розраховану майже на півтисячі глядачів. Формат більшості культурно-мистецьких заходів «Мистецького центру» передбачає принципово іншої обстановки. Те, що виглядає доречно і чудово на невеликій сцені, стає смішним і недолугим на великій. Воно втрачає свій шарм, відмежовує артиста від публіки, та й відразу ж унеможливлює проведення дуже багатьох заходів. Для того ж, аби задумане стало можливим, у нас є головне – саме приміщення (фойє ЦБК), то ж потрібно не так вже й багато: гарний інструмент (в ідеалі – рояль), стільці для глядачів і столики, нові люстри і гардини, легкий косметичний ремонт приміщення.
Не маючи відповідної зали, розгортати діяльність у цьому напрямку – справа малоефективна. Тому дуже сподіваємося на підтримку як влади, так і просто небайдужих людей. Потенціал у нашого народу – дуже потужний. Його треба тільки направляти і підтримувати. А результат обов’язково буде: рано чи пізно посіяні зерна дають свій врожай, треба лише не втрачати віри у краще, творити, з любов’ю ставитися до людей і своєї справи і пам’ятати, що основа усілякої культури – у самій людині: «перед усім – це властива людині сліпа, нездоланна жага тепла. А потім, помиляючись знову і знову, людина знаходить дорогу до вогню» (Антуан де Сент-Екзюпері). Будь-яка криза лише відкриває нові можливості і допомагає нам ставати сильнішим і винахідливішим. Тому той, хто справді хоче, аби життя довкола ставало кращим, повинен не критикувати когось і шукати винних, а повірити у майбутнє, підібгати рукава і, об’єднавшись із однодумцями, творити його. Все інше – вітер слів.

Юлія Бережко-Камінська член громадської організації УНР.  Ми щиро вітаємо її з новим етапом у її житті. Бажамо  і надалі творити  навколо себе ауру високої культури,  розширюючи її межі.

Popularity: 4% [?]