Данута КОСТУРА
У День Збройних сил України у ворзельському музеї відбулася зустріч учнів місцевої школи з Лесею Шиденко, офіцером запасу Служби безпеки України, авторкою роману-сповіді «Переддень життя» та мистецького проєкту «Невидима варта».
«Невидима варта» – це 20 портретів загиблих співробітників Служби Безпеки України в АТО/ООС та 7 картин на тему російсько-української війни.
Співробітники Національної академія Служби безпеки України створили виставу-реквієм «Війна без строку…». У виставі були задіяні курсанти Національної академії Служби безпеки України. Вони розповідали про професійний та життєвий шлях загиблих співробітників Служби від імені героїв.
Разом з виставою-реквіємом виставка картин «Невидима варта» об’їздила 32 українських міста з благодійною метою.
Портрети
Написати портрети спецпризначенців та співробітників Леся Шиденко вирішила після того, як побачила їх фото, оприлюднені Службою після загибелі. Подумала, що через специфіку роботи так ніхто і не дізнається, якими вони були, чим захоплювалися у повсякденному житті.
Поспілкувавшись з рідними, отримала від них дозвіл на створення портретів. Попросила надіслати світлини. А ще розповісти цікаві історії з їх життя, чим цікавилися поза Службою. В результаті з’явилися портрети, на яких герої зображені і на фоні гір, і біля моря, і за кермом авто чи мотоцикла, з улюбленими квітами чи тваринами.
Частину картин створила донька-художниця.
Оригінали портретів мисткині подарували рідним.
Книга
Представляючи проєкт « Невидима варта», подумала, що можна було б написати про почуті від рідних життєві історії. Відійти від теми війни, описати теплі спогади, самі поїздки, враження від зустрічей, від міст, у яких довелося побувати.
Додала впевненості розмова на реабілітації з переселенкою з Донецька, дружиною співробітника Служби у ворзельському санаторії. Жінка сказала, що прочитала багато книг про російсько-українську війну. Вони в основному «безжальні і тяжкі психологічно» і що їм не вистачає саме жіночого погляду: « Покажіть не війну, а саме життя людей, заради пам’яті про них».
У червні 2021 року вийшов роман-сповідь «Переддень життя» з спогадами про те, як герої закохувалися, одружувалися, про їхні сімейні радощі, захоплення, чоловічу дружбу.
У книзі описані долі людей, які стояли на варті безпеки нашої держави і залишилися вірними присязі до останнього подиху: Олександра Хараберюша, Марка Шпака, Андрія Кузьменка, Руслана Лужевського, Андрія Долгова, Геннадія Біліченка, Олександра Аніщенка, Олександра Петрищука, Віктора Мандзика.
Відгуки рідних
Донька Олександра Аніщенка, Марія: «Після втрати близької людини надзвичайної цінності набуває кожна річ, кожен спогад, пов’язаний із нею. Оповідання про тата занурили мене в атмосферу тих щасливих і безтурботних часів, коли ми були разом».
Мати Віктора Мандзика, Ольга: «Читаю і перечитую оповідання про сина. Я ніби повертаю своє життя в ті часи, коли моє щастя, мій Вітічка був біля мене… Усміхнений, дуже привітний, щасливий, трохи сентиментальний, але надзвичайно сильний, мужній і надійний – мій захисник».
Дружина Андрія Кузьменка, Ірина: « Це наші з Андрієм звичайні буденні історії… Це просто життя. Це факти, які були вміло підмічені й художньо викладені авторкою. У них ідеться про особливе вміння кохати, вміння дарувати добро і радість, вміння бути безкорисливим і надійним».
Мати Олександра Петрищука, Світлана: «У романі легко й невимушено переплітається сумне та комічне. З кумедних епізодів смієшся, а з сумних – плачеш, не стримуючи сліз. Читаєш, і тебе зачіпає за живе, бо рана в серці не загоюється».
Дружина Андрія Долгова, Альона: «Я знову поринула в спогади, де було так цікаво, приємно й затишно. Тут, на сторінках роману, втрачається відчуття дійсності. Гіркої дійсності, яка тебе повністю поглинає вже поза книгою».
Дружина Руслана Лужевського, Олена: «Не передати словами, яке це щастя знову переживати щасливі миті життя, які нині сприймаються не так легковажно, як понад двадцять років тому, цінуючи кожну хвилиночку, прожиту з коханим чоловіком і люблячим татусем».
Коротко про Лесю Шиденко
Народилася 22 липня 1972 року, в селі Гланишів Переяслав-Хмельницького району, Київської області. Зараз проживає неподалік Києва.
У 1991 році закінчила Київський художньо-промисловий технікум, отримавши диплом художника-оформлювача. У 1997 році – Переяслав-Хмельницький педагогічний університет імені Григорія Сковороди, де вивчала українську філологію.
Працювала вчителькою ( переможниця обласного та дипломант Всеукраїнського конкурсу «Учитель року -99» у номінації «образотворче мистецтво»; відзнака «Відмінник освіти України»).
18 років служила у лавах Служби безпеки України.
У вільний від Служби час малювала картини ( 16 персональних виставок), писала сценарії, вірші, пісні. Одна з них звучала у виставі-реквіємі.
Після виходу книги продовжила роботу над створення аудіо формату книги в авторському виконанні . Він буде у вільному доступі на платформах «Аудіокниги українською» та «Слухай» в мережі Інтернет. В наступному році побачить світ електронна версія роману. Зараз Леся Шиденко працює над другою частиною книги.
Ми в боргу перед тими, хто віддав життя за свою державу, за всіх нас. Все, що можемо зробити для них – це пам’ятати. Книга Лесі Шиденко і є цією пам’яттю.
Данута КОСТУРА
Popularity: unranked [?]