Данута Костура: День Злуки

День Соборності для багатьох людей ще досі є чимось загадковим, незрозумілим. Особливо для людей середнього віку. Та і не дивно. В час, коли вони вивчали Історію України, про такі події, як День Злуки якщо і писали, то зовсім пунктирно. Ми практично не знаємо історії своєї держави. По крихтам підзбируємо. Потроху назбирується.
Січень 90-го з його живим ланцюгом для багатьох був одкровенням. Дехто вперше почув про ЗУНР – Західно-Українську Народну Республіку. На Великій Україні ( так тоді називали західні українці Україну, яка була під царською Росією) вже повстала УНР – Українська Народна Республіка. І вже через місяць після проголошення ЗУНР у Фастові підписується договір, а через менше ніж 2 місяці був Софійський майдан і урочисте проголошення Універсалу.
Для багатьох і досі є відкриттям, що Західна Україна мала у Австрійському парламенті своїх депутатів. В один час 30 чоловік. І що Міністром охорони здоров’я був українець, який декларував свою національність, як і генеральний прокурор Австрії теж. Коли Австро-Угорщина почала розпадатись після поразки у Першій світовій війні і почали утворюватись незалежні держави, українці скористалися цією ситуацією. При військовій підтримці січових стрільців (в австрійській армії були національні військові частини, українські називали себе січовими стрільцями ) було проголошено незалежну республіку. Пришвидшило цю подію намагання Польщі приєднати до себе Галичину. Хотілось би віддати належне Січовим Стрільцям – унікальній у своєму роді армії, наскрізь пронизаній місією соборності. Там народилися безліч пісень. Про соборність. Про любов до своєї землі. Багато з них співаються і досі. Ця армія єднала дві частини одного цілого не тільки при допомозі зброї, але і пісні.
175 днів протрималась соборна держава. Впала під тиском Антанти з півдня, більшовиками з півночі. Чергова поразка. Але і чергова віха у нашому нестримному бажанні бути разом.
У Карпатах на території сучасної Польщі проживав народ, який ототожнював себе з Руссю. Називали себе русинами.( І тільки у 19 ст. почали їх називати лемками. Через часто вживане слово « лем», що означає тільки, лише). Впродовж тисячі років. Ще з часів Володимира Великого. Жив тисячоліття, не зрікаючись свого візантійського обряду, не полонізуючись. Вдумайтеся якою живучою є історична пам’ять народу.
У Ворзелі жив відомий представник цієї найзахіднішої гілки нашого народу Дмитро Бедзик.
Європейські свободи, якими дихали наші предки передалися і їх нащадкам. Тому не має нічого дивного, що на певних етапах Західна Україна була попереду у виборюваннях незалежності. Розуміючи наскільки важко було робити це тут, Західна Україна простягала руки допомоги у різних формах. А постаті, які народжувались на берегах Дніпра, ставали для західних українців символами і прапорами. Ми можемо згадати багатьох – від подвижників 19 ст., теоретиків націоналізму до дисидентів 60-х.
З часів минулої війни наведу один приклад. Кирило Осьмак. Родом з Полтавщини. Закінчив сільгоспінститут у Москві. За причетність до СВУ був арештований. На початку війни вів пропагандистську роботу серед інтелігенції Києва від імені ОУН. У 1943 приїхав до Львова. Національно-визвольна війна, яка велася на цих теренах була розрізнена. Тому треба було створити орган, який би скеровував і презентував її у світі. І у 1944 році на Львівщині, на території, контрольованій УПА, було створено Українську Головну Визвольну Раду – УГВР. Демократичний, непартійний орган. Своєрідний парламент. Були прийняті програмні документи, де наголошувалося на потребі забезпечення свободи думки, законності, прав меншин. З 20 організаторів – половина були наддніпрянці. Головою Президії обрали Кирила Осьмака, секретарем – Романа Шухевича. Постать Осьмака асоціювалась із соборністю України. І він став її символом.
На нашому заході повинна була бути донька К. Осьмака – Наталія Осьмак. Вона ніколи не бачила свого батька. Дуже хотіла побувати у нас, особливо, коли почула, що будуть учні. Але зараз , як член проводу УНР, повинна бути у Києві. Висловила надію, що ще буде мати нагоду побувати у Ворзелі.
Тема соборності велика, об’ємна, різнопланова. Можна говорити і говорити. Дещо ми тут скажемо. Щось почуємо нове. Кожен своє. І в міру можливостей будемо заповнювати прогалини у наших знаннях. Щоб більше цінувати сам факт нашої Незалежності і нашої Соборності.

22 січня 2010

Голова осередку УНР у Ворзелі.
Данута Костура

Текст виступу на урочитостях присвячених Дню Злуки у Ворзелі

Popularity: 2% [?]

1 коментар до "Данута Костура: День Злуки"

  1. Блин, как всегда новейшие открытия: “Для багатьох і досі є відкриттям, що Західна Україна мала у Австрійському парламенті своїх депутатів”. Для многих не известно, что свинья – парнокопытное. Ну и что?
    А дальше лучше: “При військовій підтримці січових стрільців (в австрійській армії були національні військові частини, українські називали себе січовими стрільцями ) було проголошено незалежну республіку. Пришвидшило цю подію намагання Польщі приєднати до себе Галичину. Хотілось би віддати належне Січовим Стрільцям – унікальній у своєму роді армії, наскрізь пронизаній місією соборності. Там народилися безліч пісень. Про соборність”.
    Блин, дикая безграмотность. Не было “австрийской” армии, ибо не было такого государства. Была Австо-Венгерская империя и войско этого государства следует называть австро-венгерским. В этом государстве (Австро-Венгрии) национальных частей не было. Армия формировалась по мажоритарному принципу.
    Как военные части Австро-Венгрии могли быть “наскрізь пронизаній місією соборності” это к Императору Францу. Армия прославилась исключительно тем, что ее не посылали на фронт, опасаясь измены. Захватив власть во Львове, регулярные(!) части, эти самые “Сичови стрильци”, были изгнаны народным ополчением зам два дня.
    Вот героизм. Песни, блин. Но это для малосведующих. В самом деле, все песни, это простой перевод “песен жовнежских” индо польских.
    Дальше просто не понимаю: “175 днів протрималась соборна держава. Впала під тиском Антанти з півдня”. Это какая Антанта на Украине разбойничала? Когда?
    А это правильно: “У Карпатах на території сучасної Польщі проживав народ, який ототожнював себе з Руссю”.
    А кто же спорит? Конечо Русь. Россия.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code