Данута Костура

На зорі своєї композиторської діяльності член Національної спілки композиторів України ворзелянин Володимир ШУМЕЙКО привернув увагу відомих композиторів та серйозної музичної критики своїми витонченими музичними творами, індивідуальним світобаченням в інструментальній музиці.

Сьогодні ж маестро заробляє  викладанням англійської мови та грою на акордеоні.

Скептицизм та бунтарський дух

Виріс Володимир ШУМЕЙКО у «мажорній» київській сім’ї. Закінчив столичну школу №92, де навчалися діти вищих партійних чиновників і відомих митців. Батько Володі, хоча й обіймав високу посаду у Центральному комітеті Компартії, тверезо оцінював політичну «еліту», свого часу навіть заборонив дружині вступити до «партії-банди». Скептицизм батька син осягав поступово. Відкриттям стали закриті цеківські «розподільники», де після смерті батька йому з бабусею безцеремонно відмовили.

Зростаючи у російськомовній сім’ї, українську ідею Володимир відкривав через поезію Тараса ШЕВЧЕНКА. Пригадує, учителька української мови читала її так, що мурашки бігали спиною. А ще були відверті розмови з другом Ярославом ВЕРЕЩАГІНИМ – саме від нього дізнався, що загрожує сміливцям, які приходили до пам’ятника Кобзаря у дні вшанування пам’яті. У паспорті свідомо записався українцем.

З вибором професії Володимир Вікторович не вагався. Маючи здібності до музики, закінчив музичне училище імені Рейнгольда ГЛІЄРА, композиторський факультет Київської консерваторії. Студентом все більше заглиблювався у сутність національних процесів, часто запально протестував проти тодішньої дійсності. Як наслідок – до консерваторії навідалося двоє чоловіків «у костюмах» і запропонували Володимирові написати, хто впливав на нього, розказував анекдоти, хто розмовляє українською. Пояснив, що анекдоти чув у забігайлівці, а українською розмовляють ректор, проректор, викладач кафедри української музики. За кілька днів, за порадою друга, у новій заяві відмовився від своїх слів, аби не накликати на згаданих осіб неприємності. Хлопця відпустили і більше не чіпали. Але це стало для нього уроком на все життя.

У творчому вихорі

Упродовж трьох років Володимир ШУМЕЙКО працював викладачем у Рівненському філіалі Київського інституту культури, потім – редактором видавництва «Музична Україна».

А далі – завирувало творче життя. Написав музику до шести кінофільмів: «Меланхолійний вальс», «Для домашнього вогнища», «Кайдашева сім’я», «Сорочка зі стьожкою», «Вічне колесо», «Тільки ти не плач». У доробку композитора – чимало творів у вокально-симфонічному, симфонічному, хоровому жанрах, пісні, музика для дітей.

Проза життя

Нині Володимир ШУМЕЙКО продовжує писати музику. Хоча здебільшого нотні аркуші потрапляють до шухляди – ось уже десять років з різних причин його твори не виконують…За останні роки написав «Забуту псальму» – сучасне прочитання давньої музичної української стилістики. «Псальма для кларнета і клавесина» пов’язана з українським бароко (XVII – XVIII століття). Свою симфонію «Виповідь третя» (симфонія третя) автор створював близько двох років.

Але композитор не полишає надії, що колись почує їх у чужому виконанні. Тим часом співає в церковному хорі, підтримує мистецькі та патріотичні заходи. До речі, Володимир Вікторович посприяв приїзду до Ірпеня лондонської піаністки Чізато КУСУНОКІ та ще й майстерно впорався з роллю перекладача. Замолоду він захопився вивченням мов – знає польську, іспанську, чеську, словацьку, білоруську, італійську та англійську. Тоді йому було цікаво дослідити, чим відрізняються слов’янські чи романські мови  одна від одної. Зараз викладанням іноземних мов заробляє собі на життя. А ще – запрошує грою на акордеоні до співу відпочивальників одного з санаторіїв.

І – звісно, бунтує, коли чує «неправильну» українську мову. Нерідко дістається й людям «при посаді», які користуються на своєму робочому місці російською. Не сприймає цього українського «феномена» його душа.

Данута КОСТУРА

газета “Західне передмістя Києва” №33  14 вересня 2012 року

Popularity: 4% [?]