Ніна Костенко
Народна майстриня з соломоплетіння Ірина Білай подарувала дітям Ангелів – охоронителів
Нещодавно в Ірпінському історико – краєзнавчому музеї пройшов майстер – клас зі соломоплетіння, який провела співробітниця музею ім. Івана Гончара, Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Ірина Анатоліївна Білай. Запросив київську майстриню до нашого міста настоятель Храму Різдва пресвятої Богородиці о. Мирослав Латинник.
Здавалося б, звичайна солома. Що в ній може бути загадкового, незвичайного чи навіть містичного? Та у руках народної майстрині вона оживає, набирає певних форм, – і діти стають свідками дива: народжується золотавий Ангел. Затамувавши подих, діти уважно слухають і стежать за кожним рухом майстрині. Потім із величезним задоволенням дітвора береться за роботу і кожен чаклує над створенням свого Ангела. Тим часом Ірина Анатоліївна розповідає про історію соломоплетіння.
Діти дізналися, що це— одне із найдавніших народних ремесел і люди здавна використовували солому для своїх господарських потреб. Соломою покривали дахи будівель, годували худобу і підстеляли нею у хлівах. Солома “взувала й одягала” селян, утеплювала їхнє житло і служила їм постіллю. З неї люди навчилися виготовляти брилі, кошики, килимки, мати для утеплення дверей у хлівах. Селяни вірили, що в соломі є сила родючості, благотворна здатність впливати на хід всього селянського життя. Солому використовували для створення різних обрядових атрибутів і прикрас, у яких яскраво й образно виявлялася фантазія і майстерність селян.
Згодом солому стали використовувати, так би мовити, не лише з практичних міркувань, а й задля красивих і стильних речей. З покоління в покоління передавалися технічні прийоми обробки матеріалу для плетення, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості. Сьогодні соломоплетіння як вид декоративно-прикладного мистецтва дуже популярне. Широкому розвитку соломоплетіння сприяє і той факт, що соломи у нас, на Україні, завжди було вдосталь, до того цей матеріал недорогий. З соломи можна створювати справжнісінькі дива!
Вироби Ірини Білай, які вона привезла з собою, – це речі, які немовби зіткані з променів сонця. Коли дивишся на них, то відкривається цілий світ людей, птахів та звірів, які народилися з ячменю, пшениці, жита чи кукурудзи. Коники удачі й баранці вічності міцно стоять на довгих ніжках, готові в будь-яку мить відвезти вас на край світу всупереч швидкоплинності часу. Ангелики та пташки за цим усім спостерігають та оберігають. Майстриня стверджує, що соломоплетіння — не просто іграшки чи сувеніри. Насамперед, це символічні предмети, які покликані захищати і оберігати. Взяти хоча б того павучка, який колихається численним ромбиками, то це символ добробуту та злагоди у сім’ї. Він відганяє злих духів і вбирає весь негатив. Цілий рік павучок висить у хаті під стелею, а потім його спалюють і вважається, що таким чином спалюється весь негатив в сім’ї.
«Було дуже приємно, що мене запросили до Ірпеня, де я зможу презентувати дітям мистецтво, яким живу ось уже протягом 34 років”, – зазначила у розмові Ірина Білай. – Оці Ангелики, які ми виготовили з дітьми, стануть для них оберегами, відкриють свої серця та протягнуть руки, щоб їх захистити від усякого зла».
Як стверджує майстриня, навчитися мистецтву соломоплетіння зовсім нескладно, було б лише бажання. Для дітей та школярів працювати з соломою є надзвичайно корисним заняттям. Майстриня впевнена, що «будь – яка робота необхідна кожній дитині для того, щоб мати можливість задовольнити свою природню схильність до творчості: аплікації, художнього конструювання, ліплення, батику, соломоплетіння, випробувати різні прийоми і способи зображення оточуючого світу. До того ж, це прекрасна альтернатива проведенню часу за комп»ютером чи телевізором як звикли сьогодні здебільшого наші діти».
Майстриня запрошує відвідати її майстер – класи, які вона проводить у музеї Гончара: гарний настрій і чудовий вихідний день вам і вашим дітям буде забезпечено!
Ніна Костенко, фото автора
Popularity: 4% [?]