«У моїй країні ворог»


Данута КОСТУРА

Коли стикаєшся з хлопцями, які служать у гарячих точках, хочеться заглянути в глиб їхніх душ і зрозуміти, що саме ними рухало, коли йшли воювати за цілісність України.

Розмовляю з бучанцем Антоном Калмазом, який терміново приїхав додому з під Слов’янська через сімейні обставини. Йому 35 років. Народився у Припяті, після Чорнобиля сімя переїхала у Київ. Рік, як живе у Бучі. Антон фрілансер ( виконує роботу через інтернет), займається інформаційними технологіями.

Під час Майдану не був особливо активним: відвідував його часто, але не записувався ні у сотні, ні у волонтери. Коли Росія брутально почала забирати наші території, записався у Національну Гвардію, бо « у моїй країні ворог». Три тижні у Петрівцях добровольців вчили воювати. Спочатку було важкувато, але швидко адаптувався – у свій час займався морським багатоборством.

Потім їх відправили на блокпост у місто Барвінкове, Харківської області, яке, згідно донесень, могло стати потенційним Будьоновськом ( під час чеченської війни там була захоплена лікарня).

Потім перевели ближче до Словянська. Приємно здивували місцеві люди – доброзичливе ставлення до українського війська, щира допомога. Допомагали чим могли: звозили чи просто приносили продукти, необхідні речі. Розчулювало, коли, скажімо, якась бабуся приносила десяток свіженьких яєць. Зараз мають запас їжі на місяць, діляться з побратимами з інших блокпостів, куди добратися людям непросто.

Якось Антон звернувся до подружжя з Краматорська російською. Вони образились: «чому не говорите з нами українською?».

Вишколені найманці пішли з Словянська, Краматорська, залишивши чимало маргіналів-алкоголіків партизанити. Воювати вони не вміють, кадировці використовують їх.

– Зараз треба бути готовим до партизанської війни. Не дивлячись, що Словянськ звільнений , ми копаємо окопи. Путін так просто нас не залишить, – каже Антон.

Пройшло кілька днів, як він покинув своїх побратимів, а вже хочеться вернутися до них. Можливо, на днях буде ротація, то зустріне їх у Петрівцях. Думає про контрактну службу. Поки що на 3 роки «бо ж ще Крим треба відвоювати». Контракт з армією хочуть заключити близько 50 відсотків його побратимів. Було б більше, але у багатьох є діти, яких треба утримувати, а на армійську платню цього, наразі, не зробиш. В Антона простіше – дітей поки не має. Говорю про земельні ділянки, які держава виділить всім, хто воює. Антон відмахується: « не заради цього ми йшли».

Розмова залишила напрочуд приємне враження від цієї молодої не крикливо патріотично налаштованої людини.

Данута Костура

газета «Бучанські новини» № 26 (486) 11 липня 2014року

Popularity: 2% [?]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code