Трохи спогадів про святкування Різдва

Данута КОСТУРА

Різдво – це Свято народження Ісуса Христа, найвеличніший день усього християнського світу. Християни вірять, що Ісус Христос прийшов на землю щоб визволити людину від гріха. (Ісус у перекладі з єврейської означає «спаситель»).  Про місце і час народження  Христа пророкували  старозавітні пророки.

Сучасний світ веде (в основному) літочислення від народження Ісуса Христа. Час, що минув після цієї події, називається нашою ерою (н. е.), до народження – до нашої ери (до н. е.).

В Україні Різдво вважають сімейним святом і традиційно святкують у родинному колі. У період приготування до Свята намагаються забути старі образи, перепросити тих, кого могли образити і подякувати тим, хто зробив добро.

Від покоління до покоління передавались традиції святкування Різдва Христового.

Розпочиналось святкування Різдва 6 січня з першої зірки, яка виступала на небі. Господиня накривала на столі святкову вечерю, що традиційно складалась з 12 пісних страв, які символізують дванадцять апостолів, що були першими учнями Христа. У різних регіонах України страви  різні, але зберігається їх кількість.

Сама вечеря розпочиналась з молитви, яку вся сім’я промовляла разом за господарем. У різних регіонах України і, навіть, у різних селах були свої відмінності у споживанні Святої вечері.

Як святкували Різдво на Західній Україні

На Західній Україні до Свят підходили дуже ґрунтовно, зокрема, щодо приготування страв. Святкувати так святкувати!

У часи застою полиці у магазинах «ломилися» від варених ковбас з зеленуватим відтінком, а суха ковбаса була нечастою гостею. Проте це ніяк не впливало на різноманітність святкових наїдків. Люди спеціально до цього свята притримували свою живність. Тому можна було завжди придбати частину тушки і наробити ковбас, шинки, кровянки, сальцесонів. Можна було також купити ці м’ясні вироби у людей, які «спеціалізувалися» на їх виготовленні. Господині варили холодець, готували інші різноманітні наїдки.

Особливе місце у цьому бенкеті кулінарних витворів займала випічка. Господині одна поперед одної намагалися  спекти щось новеньке, яке повинно було здивувати сусідок, родичів чи товаришок. І, як результат, близько  десятка видів печива. Така кількість була «не підйомною» для невеликої сім’ї, тому печиво щедро роздаровувалося.

Мабуть, з огляду на сьогодення, це було і марнотратство, і «удари» по печінці. Але візьмемо до уваги скромну повсякденну їжу, а на додачу піст, якого багато хто дотримувався.

Свята ж вечеря – приклад здорової їжі. На Святвечір подавалася  кутя ( з пшениці), пісний грибний борщ з «вушками» (невеличкі варенички з начинкою з грибів), капусняк ( основа – кисла капуста), маринований оселедець, голубці з рису,голубці з тертої картоплі, капустяники (вареники з кислої капусти), узвар. Щоб якось довести число страв до 12, враховувалися часник – обов’язковий на Святвечорі, хліб, сіль. Обов’язкові на Різдво пампухи куштували, в основному діти, але з певним відчуттям гріха – адже там було скоромне. Вечеряли у колі сім’ї.

Після трапези починали колядувати. Оскільки Вечеря  закінчувалася рано, діти збиралися невеличкими групами і ходили колядувати під вікна інших обійсть. Господарі, як правило, обдаровували за це дітей грішми. Коли ж відкладені для колядників кошти закінчувалися, господарі стукали у шибку вікна. Це для малих колядників було великою прикрістю і нагадуванням, що пора повертатися додому. Ходили колядувати і на наступний день, але рідше.  В іншій місцевості могла бути інша «програма» святкувань.

У наступний день, після Служби Божої, ходили у гості один до одного. Під час щедрого застілля теж колядували.

Ходив по домівках і Вертеп –  свого роду театр, який передає містерію і величність Різдва. Такі дійові особи, як Три Царі, Ангели, Пастухи, Йосип, Ірод – справжні біблійні персонажі. У виставі були задіяні Смерть, Чорт, а також добрі і веселі герої. Події, які хвилювали людей, теж висвітлювались у виставі, але «езоповою» мовою – тоді було небезпечно критикувати владу.

Вертеп супроводжувала купа дітвори, щоб кинутися з веселим криком  врозтіч, коли до них підбігали «небіблійні персонажі», вимагаючи відкупитися від них копійкою. Це спогади мого раннього дитинства.

Згодом Вертеп перестав ходити по вулицях Західної України –  влада рішуче не вітала святкування Різдва.  Але люди продовжували святкувати у своїх домівках.

Різдвяні свята тривають два тижні – від Різдва (7 січня) і до Водохреща (19 січня).

14 січня відзначають Новий рік за старим стилем. На цей день припадає свято Василя, який вважався покровителем землеробства. Хлопчики зранку засівали зерном оселі. 19 січня – Водохреща. З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа. Цього дня священик освячує воду, занурюючи в неї срібного хреста. Воду, освячену на Водохреща, вважають цілющою.

На теренах Центральної та Східної України режим витоптував згадку про Різдво старанніше і впродовж довшого часу, ніж на західних землях. Нині Свято повернулося до народу.

Данута КОСТУРА

Popularity: 3% [?]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code