«Тарас. Повернення»

Данута КОСТУРА

Режисер Олександр Денисенко зняв за своїм сценарієм фільм «Тарас. Повернення» про останні тижні перебування Шевченка на засланні. Впродовж кількох місяців відбулася низка перед прем’єрних показів. Один з них  – у Бучі. Свій простір для перегляду фільму надав Portal Lifestyle. Захід зібрав повну залу глядачів.

Олександр Денисенко перед показом коротко розповів про фільм, а після перегляду відповів на запитання. Він наголосив, що зробив фільм, де Шевченко звичайний простий чоловік, а “не механічна людина з написання великих слів”.

У 2012 році, до 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка, Держагентством України  був оголошений міжнародний конкурс кіносценаріїв. У ньому переміг сценарій Олександра Денисенка. Але зйомки розпочалися лише влітку 2016 року, а завершились у кінці 2017.  Впродовж 2018 фільм так і не надійшов у прокат через різні прикрі обставини.

Цього року фільм брав участь у трьох міжнародних кінофестивалях, які проходили в Україні. Взяв багато нагород. До закордонних фестивалів  так і не добрався. Теж через різні причини.

Про фільм

Фільм розповідає про останні тижні перебування Тараса на засланні. 1857 рік, Казахстан, Мангишлак, Новопетровська фортеця. Позаду 10 знущальних років у солдатах.  Пройшло три місяці, як вийшов указ царя про його звільнення, але до місця  ув’язнення Шевченка ніяк не доходить. Поки цей указ надійде, комендант фортеці бере Тараса під свій захист. Приїжджає агент охранки, щоб зробити від’їзд Тараса неможливим.

Шевченко писав у період заслання, що офіцери – найбільші негідники. Такими їх і показав режисер.

У фільмі є реальна жіноча лінія. У Шевченка, в його глибоку, вразливу душу закохалися  дружина коменданта і казашка Катя. Режисер розповів, що коли знімальна група після зйомок перебувала в готелі, то до нього прийшла жінка, яка була прапраправнучкою казашки Каті і подякувала за те, що він знімає цей фільм. Пам’ять про Тараса у цій родині  передавалася з покоління в покоління.

Зйомки у Казахстані велись впродовж двох місяців. Надзвичайна жара, гадюки, каракурти, скорпіони випробовували знімальну групу на стійкість. Але ці екстремальні умови нівелювалися неймовірною природою. І глядач зможе сповна нею насолодитися.

Не обійшлось і без містики. Коли знімали у підземній мечеті, вирішили пересунути великий камінь, який заважав зйомкам. Виявилося, що це надгробний пам’ятник великому казахському вчителю. Важко сказати, що було би зі знімальною групою, коли б за неї не заступився мулла.

А тут ще казахська продюсерка «європейського зразка» зайшла у мечеть, що категорично не вітається. Вона оступилася, розбила коліно, отримала струс мозку.

Мулла сказав, що коли знімальна група не освятить кров’ю все те, що тут наробила, то не дозволять подальші зйомки. Довелось купити барана, зарізати і носити кругом мечеті, поливаючи землю його кров’ю.

Ще такий штрих щодо мови. Сучасні казахи діляться на тих, хто знає казахську і на тих, хто її не знає і говорить російською. Російськомовний казах за версією перших – поганий казах.

Олександр Денисенко не тільки чудовий сценарист  і режисер – він ще й надзвичайно цікавий оповідач. Слухати його – одне задоволення.

Фільм вийшов динамічним, не залакованим, глибоким.В ролі Шевченка – Борис Орлов. Сюжетні лінії, чудова, переконлива гра акторів, майстерні зйомки тримають увагу глядача впродовж двох годин. Не відпускають його ще довго і після перегляду.

Данута КОСТУРА

 

Popularity: 1% [?]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code