Данута КОСТУРА
Сьомий Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» вже став історією. Про його здобутки чи прорахунки говоритимуть фахівці. На мій же нефаховий погляд – це, мабуть, найвдаліший з усіх попередніх. Перш за все – атмосфера свята, яка панувала на фестивалі. Післяобідній будній день 18 травня приємно вразив чергою до каси. Додали святковості і відвідувачі у вишиванках, яких тут було чимало.
Великий, життєстверджуючий напис на стіні: «До речі, життя чудове» з низкою ілюстрацій, неначе, задавав тон виставці.
Поруч на відвідувачів чекала величезна кімната з ще одним написом на стіні: «Один кілометр Перцю» і безліччю примірників журналу «Перець». Люди старшого віку пам’ятають цей єдиний гумористичний журнал, який видавався до 90-х років. Пузатий дядько Сем на фоні американського прапора, стиляги чи інші персонажі загниваючого капіталізму були обов’язковими героями на його сторінках. Проте у журналі друкувалися надзвичайно дотепні карикатури, малюнки відомих художників, гуморески, анекдоти. Вони були віддушиною у цій атмосфері тотального нагляду за всім і за всіма. Роботи тодішніх художників-карикатуристів можна було переглянути на екрані виставки у вигляді слайдів.
І основний здобуток цього фестивалю – масштабне знайомство з ілюстраціями Анатолія Базилевича до книги Івана Котляревського «Енеїда», приуроченого до 170-ліття видання. Еней, намальований на всю стіну, зустрічав відвідувачів разом з іншими героями твору. Спеціально до «Книжкового Арсеналу» була видана нова книга «Енеїда Базилевича», у якій йдеться про історію створення ілюстрацій, даються відповіді, скажімо, на питання чому богині були оголені, але в намистах і очіпках, тощо. Куратори проекту – Павло Гудімов та Діана Клочко.
З Павлом Гудімовим вдалося поспілкуватись. На запитання чия це ідея, відповів, що Діани Клочко. «Ми, наша команда, спробували створити платформу, яка представляє «Українську візуальну книгу». Але на відміну від того, що було у Львові (де була публічна, дискусійна платформи, презентація книжок) ми цього року в Арсеналі підійшли трошки з іншого боку. Спільно створили цілу низку проектів, які присвячені візуальній книзі. «Енеїда Базилевича» – надзвичайно важливий проект. Як і «Один кілометр «Перцю». У журналі були гумор, сатира, а з ними і пропаганда, яка працює до сьогодні у наших сусідів. Це лише невеликий пласт візуальної книги, який ми змогли підняти для цього Книжкового Арсеналу, але я щасливий, що нам вдалося це донести до читачів», – сказав галерист Павло Гудімов.
Оскільки програмки мені не дісталось, то була у невіданні щодо презентацій. А їх було безліч.
На одному з майданчиків зацікавленій аудиторії говорили про шрифтову політику, на іншому донька Тетяни Яблонської Гаяне Атоян презентувала книгу фотоілюстрацій робіт своєї мами.
Ще на іншому представляв свою книгу «Український Шпіцберген» Максим Безпалов. Говорив про притягальну силу цієї суворої землі. Там є зараз чимало українців. Деякі з них, успішні в Україні, приїжджаючи на Шпіцберген як туристи, поверталися знову, але вже в якості мешканців.
На одному відбувалась дискусія про антиутопію, на другому – говорили про книгу «Червона Роза» – біографію Рози Люксембург у коміксах. Книги попередньо виклали на крісла і кожен міг під час презентації їх переглянути.
Цьогорічний фестиваль мав підназву «Сміх. Страх. Сила» і був присвячений сміховій культурі. У кінці 60-х було багато екранізацій гумористичних творів. Літературознавець Ростислав Семків говорив, зокрема, про героїв творів Михайла Старицького, Ільфа і Петрова. Ці комічні персонажі зажили своїм життям. Їм ставлять пам’ятники, біля яких народ любить фотографуватися.
Ще на одному майданчику відбувалась презентація альбому «Переслідувані за правду». Переслідувалась греко-католицька Церква та її вірні. Ідея альбому бере свій початок з 1992 року. За цей час було зібрано більше двох тисяч інтерв’ю, а це стільки ж життєвих історій. У альбомі понад 430 фото. За основу брались матеріали з архіву Інституту історії церкви, з державних та приватних колекцій.
Директор галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут наголосив, що «ця праця є яскравим прикладом, як можна, використовувати різні джерела не тільки фото, не тільки спогади, а також такі специфічні документи, як документи НКВД і КГБ. Тут завжди слід розуміти, що коли працюєш з документами комуністичних спецслужб чи будь- яких інших спецслужб, то не завжди те, що хотіли показати чекісти відбувалося насправді. І призма, через яку дивляться дослідники, дає можливість відсіяти зерно від полови». Андрій Когут сподівається, що це видання наштовхне інших на створення нових книг.
Ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ протоієрей Петро Жук сказав: «Ці люди подарували нам віру у правду, за яку вони були готові віддавати життя. І віддавали. Тоді, коли жодної надії на реалізацію цієї правди не було. Ми тільки входимо в розуміння цього гену служіння правді».
Відвідувачі Книжкового Арсеналу могли познайомитись з багатьма авторами і взяти автограф.
З приємністю поспілкувалася з молодою англійською письменницею Жаклін Сільвестр. Вона рік навчалась в закритій школі для обдарованих дітей в горах Каліфорнії. Школа стала своєрідним прообразом тієї, в якій навчається головна героїня книги «Вундеркідз» п’ятнадцятирічна Вероніка Марченко ( дві бабусі Жаклін родом з України, а прізвище Марченко носить бабуся з боку мами). Книга розрахована на підлітків. Рекламували книгу дівчата з розмальованою на лиці емблемою таємничої академії. Це буде трилогія. Жаклін сподівається, що вона стане бестселером.
150 видавництв представляли свої книги на 7-му Книжковому Арсеналі. З своєю культурною програмою знайомили відвідувачів представники багатьох культурних товариств західних країн.
Кілька годин перебування на цьому святі слова, мистецтва, думки наситили душу, додали оптимізму і віри у те, що йдемо у правильному напрямку.
Полишала фестиваль близько восьмої вечора. На подвір’ї Мистецького Арсеналу відпочивали відвідувачі, на сцені велась розмова про, звісно ж, літературу. А до кас стояла невеличка, та все ж черга – Книжковий Арсенал відчинений до двадцять другої. Окрім того на відвідувачів чекав концерт.
Данута КОСТУРА
Popularity: 2% [?]