Ігор ГАВРИЛЕНКО

Зважаючи на обговорення в соціальних мережах та на інших рівнях-ресурсах теми Будинку творчості композиторів «Ворзель» і різні думки з цього приводу, маю на меті в кількох реченнях пояснити і своє бачення та ставлення до цієї проблеми.

Навряд чи варто нагадувати, що БТК «Ворзель» є об’єктом культурної спадщини національного рівня. Що саме тут народилися «Пісня про рушник» («Рідна мати моя, ти ночей не доспала»), «Два кольори», «Києве мій», «Ой летіли дикі гуси» та багато інших; що саме тут створено видатні твори класичної музики; що саме тут працювали О.Білаш, І.Шамо, О.Пахмутова, Є.Дога, А.Штогаренко, К.Данькевич, Г.Майборода, Є.Станкович, В.Сільвестров та багато-багато інших корифеїв музичного і пісенного Парнасу! Чи можна в межах стислого виступу згадати їх усіх? Ні, але тут, на нашій землі, має бути закарбовано пам’ять про кожного із митців, що тут творили – в цьому перше покликання та мета відновлення БТК «Ворзель».

Славетні вітражі БТК “Ворзель” (фото 2009 року, з архіву БТК “Ворзель”)

БТК «Ворзель» успішно функціонував упродовж багатьох десятиліть, навіть у перші п’ятнадцять років Незалежності України, про що свідчать збережені фотокартки. Це коштувало неймовірних зусиль як самій Національній спілці композиторів, так і Олені Іванівні Куц, яка упродовж 55 років (1965-2010) попри усе підтримувала заклад на належному рівні.

2014 рік, скло від окраси центрального корпусу БТК “Ворзель” – вітражів ( фото Данути Костури).

Але потім розпочалося щось неймовірне – стрімкий занепад, жорстока руйнація, пік якої припав на славнозвісний 2014 рік, коли Україна почала втрачати не лише осередки культури, а й території – Криму та Донбасу. Чи випадково? Але хочеться вірити, що не назавжди, а тимчасово.

Фото 2009 року – їдальня БТК “Ворзель” – і що сталося через п’ять років… (фото з архівів БТК “Ворзель”)

2014 рік,  знищене приміщення їдальні БТК “Ворзель” ( фото Данути Костури)

Про наслідки «варварського нищення БТК «Ворзель» написано вже багато, тому не буду повторюватись. Зараз я виходжу із формулювання «тимчасово втрачених територій», бо і Крим, і Донбас таки мають повернутися в оновленому вигляді; так само має повернутися і БТК «Ворзель», але у вигляді відновленому. Адже хто б що не думав, як би не намагався загальмувати нас у «світлому минулому» – хіба можна зупинити час?

А тепер дещо про плани на майбутнє. На нинішньому етапі у справі відновлення БТК «Ворзель» виступають чотири офіційних суб’єкти: Національна спілка композиторів України, сам БТК «Ворзель» як юридична особа, ТОВ «Мистецька резиденція «НОТА» і Ворзельська селищна рада. Аби досягти існуючого порозуміння і закласти засади цивілізованої співпраці заради благородної мети, знадобилося майже три роки налаштувань і узгоджень.

Наприклад, територія БТК «Ворзель» врешті внесена до Електронної кадастрової карти України – а ще донедавна на місці її розташування в кадастрі була незрозуміла біла пляма без меж і позначень. Також було вирішено судове питання по боргу за електроенергію, вирішено питання по сплаті земельного податку, відновлено роботу трансформаторної підстанції із встановленням лічильників з JPS, здійснено експертну оцінку стану свердловин, майнову оцінку всіх будівель тощо. Також врегульовано цілу низку інших питань із землекористування та управління власністю. Тобто, зроблено дуже багато, хоча надалі роботи ще більше. І що важливо – все це відбувалося і відбувається в форматі збереження статусу земель рекреаційного призначення та без зміни цільового призначення комплексу.

Внаслідок перерахованих заходів вперше за багато років маємо ситуацію, яка дозволяє розпочати пошук та залучення інвестора, виготовляти проектну документацію і безпосередньо розпочинати роботи з реконструкції цілісного майнового комплексу та відновлення його інфраструктури.

Хоча, не вдаючись до подробиць, складається враження, що не всім це нині подобається. Пишу «нині» тому, що на мою думку однією із причин такого позиціонування є не повна обізнаність із процесами, які відбуваються навколо БТК «Ворзель». Отже, на нашу думку, варто невідкладно налагодити конструктивний діалог між всіма зацікавленими сторонами, і всі спірні питання вирішувати в площині цивілізованого партнерського діалогу. Адже чи бажає хтось в державі чи громаді знищення мистецького комплексу, де упродовж десятиліть створювалася пісенна і музична слава держави? Певне що ні…

Тому навіть за наявності розбіжностей в підходах до процесів відновлення БТК «Ворзель» – це не повинно ставати перешкодою на шляху їх реалізації.

Ігор ГАВРИЛЕНКО

Popularity: 2% [?]