Данута Костура. Голова осередку УНР у селищі Ворзель
Живе у Ворзелі понад 10 років Володимир Шумейко. Щонеділі ходить до церкви, співає в церковному хорі, підтримує патріотичні заходи. А ще любить виправляти у розмові якісь недоладні, на його думку, (з погляду вживання української мови) слова. З докладним поясненням чому слід говорити саме так. Дістається людям і «при обов’язках».Але вже з приводу їх російської мови, якою послуговуються на своєму робочому місці. Не може зрозуміти, чому йому відповідають російською.
Не розуміє цього українського феномену вже от 40 з гаком років. Усі ці роки його внутрішня суть бунтує. Ріс у «мажорній» сім’ї на вул. Різницькій. Вчився в 92-й київській школі, де навчалися діти вищих партійних чиновників, відомих письменників. А вчителі на перервах розмовляли українською. Був час хрущовської відлиги.
Сім’я була російськомовною. Батько – інструктор ЦК. Курував промисловість. Коли помер Сталін, «розрадив» свою дружину словами: « Слава Богу, що вже не має». Не дозволив дружині вступити в партію: « Для чого тобі та банда». Раптово помер у санаторії,де набирався сил перед своїм майбутнім директорством на Алчевському меткомбінаті.
Скептицизм батька осягався сином поступово. Одкровенням були закриті цековські розподільники. Туди пішов з бабусею після його смерті. Безцеремонно відмовили. Згодом подивився на ці привілеї очима батька.
Українську ідею почала відкривати йому поезія Т. Шевченка. Учителька української мови читала її так, що мороз біг по спині. А ще були одкровеннями його розмови зі своїм другом Ярославом Верещагіним, сім’я якого сповідувала українські цінності. Саме від нього дізнався про загрози для тих, хто насмілювався приходити до пам’ятника Т. Шевченку 9 березня і 22 травня. Коли довелось отримувати паспорт, сказав мамі, що запишеться українцем. Мати, росіянка, схвалила синів вибір, бо в такий спосіб вшановував пам’ять про батька.
Закінчив музучилище ім. Глієра. Потім була консерваторія, клас Мирослава Скорика. Вникаючи у суть національних процесів, зчудовувався, протестував. Як справжній неофіт, протестував проти такого стану речей запально, а подекуди й агресивно.
У результаті, у консерваторію явилися двоє чоловіків. Запропонували написати, хто впливав на нього,хто розказував анекдоти, прізвища тих, хто розмовляє українською. Написав, що анекдоти чув у забігайлівці, а українською розмовляють ректор, проректор, викладач кафедри української музики. Через декілька днів прийшов, за викликом,на Володимирську. Із новою заявою. Де відмовлявся від написаного (за порадою кума, до якого звернувся. Кум був розважливішим. Пояснив про неприємності, які чекають названих Володимиром власників прізвищ). Відпустили. Більше не чіпали. Але й він став поводитися спокійніше.
Після консерваторії був Інститут культури в Рівному. 3 роки.
А потім завирувало творче життя. Музика до 6-ти кінофільмів, різнопланові твори, які виконувалися. У 1996 році отримав свій останній гонорар.
Почав працювати у школах, приватно викладати англійську. Декілька років у одному із санаторіїв запрошував акордеоном відпочивальників до співу.
Замолоду захопився вивченням мов. Крім англійської знає польську, іспанську, чеську, словацьку, білоруську, італійську. Останню викладає у Ірпінській школі.
Зараз Володимир Шумейко продовжує писати музику. У шухляду. Розуміючи, що не має особливої надії її почути. Бо от уже 10 років з різних причин його твори не виконуються.
Надамо слово кандидату мистецтвознавства Оксані Шевчук:
«Володимир Шумейко – відомий і визнаний в Україні композитор. Як талановитий митець заявив про себе ще в 70-ті роки ХХ ст. Вже тоді привернув увагу музичної громадськості України, маститих композиторів та серйозної музичної критики своїм витонченим музичним письмом, що випромінювало дивовижну ауру індивідуального світобачення в інструментальній музиці.
Відтоді минуло ледь не 40 років плідної творчої праці митця, яку сьогодні репрезентують його численні твори у вокально-симфонічному, симфонічному, хоровому жанрах, пісні, музика для дітей та до кінофільмів.
Але окрасою творчості Володимира Шумейка є камерно-інструментальна музика. Вільне володіння найсучаснішою композиторською технікою є ознакою високого професіоналізму та європейськості».
Popularity: 2% [?]