Некурортний імідж курорту: «історія хвороби»


Данута КОСТУРА

журнал «Пульсар Приірпіння» №1 (5)

У кожного населеного пункту своя «історія хвороби», пов’язана зі сміттям. Саме його кількість на вулицях формує «обличчя» міста, селища, вулиці, двору. У цій історії є завжди два суб’єкти – людина і влада. Вони тісно взаємопов’язані. Влада виписує закони, які повинні виконувати дві сторони. Якщо ці закони громаду не влаштовують, потрібно змінювати їх у законний спосіб.

Ліс сосновий …

Секонд-хенд – не сорт?

Де ти є – господарю путящий?

Серед селища – дрімучі хащі.

Київщина…

Ворзельський курорт…

Ю. Бережко – Камінська

Там, де влада дієва – там чисто. Раніше, ще до проникнення у наш побут всюдисущого пластику, і сміття було менше. Папір був в дефіциті, а використаний здавали у приймальні пункти, та й природа сама швидко впорювалася з його утилізацією. Тарою служило скло, яке теж здавали.

Коли прийшла ера побутового пластику, ми стали «тонути» у ньому.

Це у повній мірі стосується і Ворзеля. Роками раз на тиждень приїжджав з Ірпеня сміттєвоз і забирав з контейнерів сміття, які наповнювали мешканці багатоквартирних будинків. Забирав і від тих господарів приватних будинків, які уклали з жеком договір. Але таких було небагато. Решта позбувалися сміття, як вважали за потрібне – підкидали до контейнерів, викидали у заказники. Ще інші спалювали, «пригощаючи» ядучим димом не тільки своїх сусідів, але й кардіологічних хворих та дітей, направлених на доліковування Інститутом Педіатрії. Словом, всіх, хто оздоровлювався у Ворзелі саме завдяки його унікальному повітрю.

Минула влада створила комунальне підприємство і побудувала контейнерні майданчики на чільних ворзельських місцях. І народ почав зносити сміття туди. Тих, хто оплачував за вивіз було мало. До майданчиків зносився всякий непотріб, великогабаритний теж. Майданчики з контейнерами почали нагадувати постійно діючі смітники.

Нова влада ці майданчики демонтувала. І взялась за укладання з мешканцями договорів на вивіз сміття. У 2012 році їх було укладено біля 1150.Сміття вивозиться 1- 2 рази на тиждень. У відведені для кожної вулиці дні. У минулому році така послуга на місяць коштувала 6 грн для працюючої особи і 4 грн для дітей і пенсіонерів. У 2013 р. плату збираються піднімати до 13 грн і 7 грн відповідно.

Багатоквартирні будинки обслуговуються ірпінським жеком. Це окрема сумна історія. Минулої зими сміття не забирали місяців зо два, а восени тижнів зо три.

Вивіз сміття та його утилізація обходиться комунальному підприємству біля 13 тис грн. щомісячно. Його забирає єдиний грузовик, який є на балансі ворзельського комунгоспу. За словами директора комунального підприємства Юрія Курича тільки 70 – 80 відсотків мешканців, з якими заключили договір, оплачують вивіз сміття стовідсотково. Селище із свого бюджету істотно дотує цю послугу населенню.

Підприємство «Рада» розставило по селищу біля багатоквартирних будинків контейнери для роздільного збору сміття. А приватним господарям роздали спеціальні мішки. Їх раз у місяць обмінюють на пусті. Здавалося б, мешканці приватних будинків повинні охоче підтримати цей спосіб утилізації. Проте, за словами працівниці «Ради», їх набралося із більш, ніж 1000 ворзельських обійсть біля 150. Решта відмахуються. От тут би селищній раді і зобов’язати вуличних депутатів підтримати таку необхідну діяльність «Ради», забезпечивши на своїх дільницях збір пластику, паперу, тощо. Адже і для селища буде менше навантаження і суспільство виграє. Проте, наразі, байдужість з двох сторін бере верх.

Загальне враження від Ворзеля формують і зрізані дерева та гілки, які не прибираються. Особливо вони впадають у вічі на обочині доріг , створюючи загальне тло неохайності. Свою вагому долю вносять і працівники, які обрізають гілки дерев над дротами. Як пояснив нам директор комунгоспу, дерева і відходи від них повинні прибирати ті, хто їх зрізує. А, оскільки, у комунгоспі часто змінюється начальство, то і крайні не знаходяться. Зрізані дерева трухлявіють на видних місцях.

З минулої осені Ворзель нагадує лісоповал. Сосни стали раптово сохнути. Цілими колоніями. Виною у їх масовій загибелі стали, за словами київського еколога, короїди та вік. Деяким соснам більше 100 років. Раніше з короїдами боролися, розпилюючи над лісом спеціальні препарати. Але вже давно цього на робиться. Якщо так піде далі, Ворзель без 25- метрових сосен позбудеться своєї особливої чарівності.

Ще один характерний для Ворзеля «штрих». Селище наповнене бродячими собаками. Загальновідомо, що їх кількість прямо пропорціональна кількості сміття у населеному пункті. Контейнери, а також пакети з сміттям біля приватних будинків, сердешні ворзельські та санаторні тітоньки створюють всі умови для їх бродячого собачого життя. Про це знають власники собак з інших населених пунктів і періодично поповнюють чисельні ворзельські собачі ряди своїми колись домашніми улюбленцями. Господарі пакетів зі сміттям стараються, як можуть, убезпечити себе від прибирань розірваних собаками пакетів. Як правило, вони підв’язують пакети до парканів та стовбурів дерев, створюючи неповторний «шарм» ворзельським вулицям. Правда, дехто все ж майструє стаціонарний ящик з покришкою. Говорити про пластмасові контейнери на коліщатках не приходиться – їм швидко дадуть раду любителі поцупити чуже.

Наш огляд санітарного стану Ворзеля буде неповним без згадки про відділ благоустрою. Для чистоти вулиць потрібно небагато – умовні коса і мітла. А ще приписи влади, які регламентують права і обов’язки влади і громади, зокрема, щодо прибирання прибудинкових територій. За межами їх парканів також. Якщо влада вирішує сама прибирати вулиці, то повинна це робити. Якщо ж припис каже, що тротуар належить прибирати власникам прибудинкових територій, то це повинні робити власники. У Ворзелі величезна кількість землі перебуває в оренді чи у власності і чекає свого часу. Власникам абсолютно байдуже, що їх володіння стали хащами, а при дорозі ростуть високі буйні трави. Байдужа така картина і селищній владі.

Всі захоплюються чистотою і порядком за кордоном. От, скажімо, у США.

Якщо на вашому газоні трава, згідно припису, зависока, до вас підійде представник місцевої влади і запропонує її скосити силами влади. Але це обійдеться вам в кілька разів більше, ніж би ви найняли людину. Не скосите – вам її скосять з паралельним отриманням квитанції.

Неподалік траси у лісі компактно проживають 25 сімей. Колонія має свою управу, яка слідкує, зокрема, і за порядком. Якщо у одному з будинків ніхто не живе, все одно власник, щоб не псувати загальної картини, повинен давати кошти на утримання у належному стані подвір’я.

Якщо зрізане дерево, зокрема і у лісі, не являє ніякої промислової цінності, його розпилюють і акуратно складають. Воно трухлявіє, але акуратно складеним.

Якщо ви захотіли запалити вогнище, то повинні повідомити владу про дату і годину свого паління. В іншому випадку вас чекає штраф – над лісом кружляє літак, який слідкує чи не горить десь ліс.

А от як виглядає роздільний збір побутових відходів.

Раз на тиждень господарі будинків викочують свої контейнери зі сміттям. Вони знають, що їх сміття може перевірятися на якість сортування. А це може бути, скажімо, 4-літровий пластмасовий бідон з-під молока, який ви зобов’язані виставити вимитим і без металічної покришки у один із заявлених днів. Макулатура забирається в інший день. Все чітко і за правилами. Які доведені владою до громадян.

Ми багато обурюємося непорядком на наших вулицях чи дворах. Але запитаймо себе, чи робимо ми , бодай, те, що потребує лише нашого свідомого ставлення і невеликих зусиль?

Данута Костура

no images were found

Popularity: 4% [?]

1 коментар до "Некурортний імідж курорту: «історія хвороби»"

  1. Минулого літа всього один раз косилась трава по центральній вулиці Великого Жовтня,і то , коли вже вона виросла по-пояс. А між іншим пилок суцвіття злакових трав визивають алергічні захворювання. Поки дійдеш до вокзалу по Великого Жовтня- в носі свербить, очі сльозяться. На питання , чому не коситься трава , селищна рада відповіла – ” чекаємо електрокосилку”. Все “чекаємо, чекаємо” Зимою чекаємо машини для розчистки доріг від снігу, літом косилки. Мабуть влада не знає, що зимою буває сніг, літом росте трава…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code