Анатолій Зборовський
Нещодавно Історичний клуб «Холодний Яр» видав нову книгу невтомного дослідника Романа Коваля «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею».
Автор зазначає:»Чи школярі та студенти України знають, хто такий Михайло Гаврилко? Чи знають про нього історики, мистецтвознавці, професори, академіки, генерали, журналісти чи народні депутати України? Мабуть, уперше чують. А це ж видатний наш скульптор, художник, поет, вояк, якого 1920 року спалили в топці локомотива червоноармійці!
20 літ минуло від дня проголошення незалежності України, за яку він поклав своє життя, а чи вшановано його подвиг? Чи знято про нього фільм, чи названо його іменем вулиці та площі,, чи складаються на його честь пісні? Чи хоч де поставлено йому пам,ятник або меморіальну дошку? А він відкривав перші українські школи в Ковелі та Луцьку, ставив пам,ятники Тарасові Шевченку в Прикарпатті, на Буковині та рідній Полтавщині, воював за Україну як січовий стрілець, сірожупанник, повстанський отаман!
Книга «Михайло Гаврнилко: і стеком, і шаблею» частково змиває вину українського народу за своє безпам,ятство, бо вертає із забуття цього шляхетного чоловіка, геніального митця, вояка і творця українського війська, духовного нащадка Тараса Шевченка та Святослава Завойовника.
Вічна Йому слава!».
Козак із Полтавщини Михайло Гаврилко, працюючи на Галичині, а потім воюючи в лавах січових стрільців, був живим символом єдності України.
Він навчався мистецтву скульптора і художника у Миргороді, Санкт-Петербурзі, Кракові і Парижі. Серед його вчителів були український художник Опанас Сластьон і французький скульптор, учень Родена Еміль Бурдель. Талановитому юнакові надавали допомогу Наукове товариство ім.. Шевченка, митрополит Андрей Шептицький, львівська «Просвіта», родина доктора Лучаківського і Наталія Кобринська.
З початком першої світової війни Михайло Гаврилко разом з Іваном Чмолою, Оленою Степанів і Володимиром Старосольським увійшов до мобілізаційного комітету, що очолив об,єднані в березні січові товариства. За кілька днів комітет створив першу бойову сотню українських січових стрільців. У ній розпочав військову службу Михайло Гаврилко. Згодом її назвали «залізною». У цій же сотні воював і Андрій Мельник.
Михайло Гаврилко також брав участь у діяльності Союзу визволення України, вів агітацію серед полонених українців у Фрайштадтському таборі, де перебувало 12 тисяч полонених. Він воював за незалежну Україну проти російських царської, червоної і білої армій.
Михайло Гаврилко брав участь у конкурсі на проект пам,ячника Тарасові Шевченку до його 100-ліття. Роман Коваль розповідає:»Михайло виготовив чотири проекти пам,ятника Тарасові Шевченку в Києві, жоден з яких мистцем не був реалізований. Хоча… Проект 1911 року – через чверть століття – використав скульптор Матвій Генріхович Манізер для монумента Великому Кобзареві в Харкові. Манізер відтворив основну композицію проекту Михайла Гаврилка, ніде про нього не згадавши. Цей монумент вважається найкращим пам,ятником Тарасові Шевченку. Так проект Гаврилка допоміг товаришеві Манізеру стати класиком «соцреалізму», народним художником СССР, врешті лауреатом Сталінських премій та віце-президентом Академії мистецтв СССР».
Михайло Гаврилко створив бюсти Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Юрія Федьковича, курінного українських січових стрільців Василя Дідушка. У творчому доробку скульптора також образи українських воїнів різних епох, князь Святослав, ліричні композиції.
На жаль, із творчого спадку талановитого митця збереглося дуже мало.Погруддя Кобзаря у Кіцмані і Коломиї були зруйновані московськими окупантами.На початку серпня 1952 року за наказом Лаврентія Берії та під безпосереднім керівництвом перших осіб Львівського обкому та міськкому компартії працівники львівських установ культури спалили в котельні Львівського музею українського мистецтва понад 2 тисячі «націоналістичних» творів, зокрема всі картини художників із січових стрільців. Були серед них і роботи Михайла Гаврилка.
Роман Коваль подає широку картину українського життя на початку минулого століття.
Додатки до книги містять раніше невідомі документи з історії Союзу визволення України та українських січових стрільців і повстанців Лівобережної України.
Книга також ознайомлює читачів з долями нащадків митця-воїна.
Онук Михайла Гаврилка, доктор медичних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України, завідувач кафедри внутрішньої медицини № 1 Львівського національного медичного університету ім.. Данила Галицького Орест-Володимир Абрагамович у передньому слові до видання пише:»Ця книга готувалася в час тотальної зневіри. В мене склалося враження, що для більшості українців духовне рабство – єдине бажання і вінець мрій.
Де ж горді, сильні, вільні нащадки славних предків?!
Ким стали нащадки козацької вольниці?
Хочу зазначити, що для мене у справі видання книги про мого діда, Михайла Гаврилка, домінують не сімейні інтереси, хоча і це важливо, а державницькі.
Дуже хочу, щоб ця книжка, а згодом і фільм, власне особа Михайла Гаврилка допомогли формуванню національної свідомості та відродженню бойового духу українців.
І Боже нам у цьому допоможи!»
Видання багато ілюстроване чорно-білими та кольоровими фото і репродукціями.
Анатолій Зборовський.
На фото:
- Книга Романа Коваля «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею»
- Михайло Гаврилко.
Popularity: 7% [?]