Олександр Редич
Отже можна привітати громаду Ірпеня із значимою подією – 1 жовтня у Центральному будинку культури підписанням колективної декларації про творчу співпрацю та урочистим концертом засвідчено появу Мистецького центру творчої інтелігенції!
Уже в жовтні відбулись декілька засідань філософського семінару «Еліта народу» (куратор А.Курсін), літературно-мистецької вітальні «Мистецька палітра» (ведуча Ю.Бережко-Камінська), заняття жіночого клубу «Лада» (ведуча Т. Ледньова), що значно урізноманітнило осінні вихідні  ірпінців.Що ж стало поштовхом для започаткування даного проекту, у чому полягає його актуальність, які завдання постають перед його організаторами?
Очевидно, що зменшення прямого контакту населення із справжнім мистецтвом через економічні фактори, роками культивуємий у радіотелефірі гламур буржуазних утіх, обличчя його фігурантів, що змінюються лише  завдяки пластичним операціям і яких не в змозі потіснити нова генерація  талановитих митців – все це породжує у суспільстві  потребу у якісно іншому культурному середовищі.

Тому і потягнулись декілька років тому на літературно-музичні вечори у щойно відреставрованому Ворзельському будинку  Уварових не заморочені остаточно капіталістичними буднями та перманентними виборами прихильники мистецтва, творча інтелігенція, самодіяльні митці.

Неповторна атмосфера культурно-мистецьких заходів, на яких  звучала справжня поезія, класичні музичні твори у виконанні професійних виконавців, де відбувалось знайомство із самодіяльними та визнаними митцями Приірпіння, столиці України  – все це сприяло відновленню у відвідувачів приглушеного кризами відчуття належності до світової та національної культур, формуванню нового естетичного середовища, що притягувало все більше однодумців.

Тож для багатьох Ворзель ставав справжнім культурним центром Приірпіння. Причому це сприймалось природно, адже Ворзельський Будинок композиторів є визнаним об’єктом національної спадщини, і зрозуміло – такі культурно-мистецькі осередки повинні бути у кожному населеному пункті. І якщо починає відроджуватись Ворзель, то його досвід повинні повторити інші селища і міста…

Все це так, але існує таке поняття як ініціатива, яка може бути «наказуємою», реалізованою, або залишатись просто мрією, бажанням. Тож важливо, що потенціал Юлії Бережко-Камінської, яка фактично була творчим генератором, організатором і ведучою мистецьких заходів, все її натхнення та ідеї (як усім здавалось на той час) впали на благодатну ниву, у потрібному місці і у потрібний час. У Приірпінні з’явилась особлива територія культури, яку вважали за честь відвідувати митці Києва, інших міст України, закордонні гості.

Не вдаючись у деталі обставин, що змусили Юлію залишити заклад із офіційною назвою Центр мистецтв «Уваровський дім», і які, у першу чергу, пов’язані із немислимими, архаїчними, і цинічними звинуваченнями, а часто, просто з хамством на межі криміналу, потрібно відзначити недостатню увагу, приділену на той час даному питанню місцевим представниками влади Ворзеля та Ірпеня. Неодноразові звернення громадськості та представників творчої інтелігенції щодо захисту честі Юлі, збереження  «Уваровського дому» як  Центру творчості залишились без дієвої підтримки ….

Проте Ворзель, як відомо, «не последний город на планете, о берега которого разбиваются волны Атлантического океана» (за словами О. Бендера). Тож Ірпінська громадськість, творча спільнота із радістю привітала  Ю. Бережко-Камінську  на  своїй землі, де протягом 2010-2011 років у приміщеннях історико-краєзнавчого музею, бібліотеки, музикальної школи проводились культурно-мистецькі заходи, що продовжували Ворзельські традиції  пропагування інтелектуального (поезія, література) та класичного мистецтва .

Потрібно зазначити, що і до  реставрації будинку Уварових, і до створення Мистецького центру культурне життя у Приірпінні та Ірпені зокрема також існувало. З погляду вимог до Ірпеня як до міста обласного підпорядкування щодо культурної інфраструктури, відповідності так званим стандартам життя Ірпінь посідає по Київській області не перше, але і далеко не останнє місце: тут функціонує кінотеатр, музична школа, міська бібліотека, будинок культури, краєзнавчий музей, більше десяти народних молодіжних, ветеранських творчих колективів, поетичних та літературних студій тощо. Хоча, як це неодноразово у різних публікаціях наголошувалось, приміщення, що можуть забезпечити камерні та концертні формати  заходів у центрі міста просто відсутнє.

Тому потрібно особливо підкреслити, що формат немасових, неформальних (не для «галочки») культурно-мистецьких заходів, що відбувались у  Ворзелі а потім у Ірпені, показав унікальні можливості для розширення культурного діалогу у суспільстві, і з’явився він не для протиставлення існуючому стану речей, а для надання додаткових можливостей різним творчим самодіяльним об’єднанням, визнаним митцям, аматорам  та початківцям .

Знаковою подією і черговим кроком до створення МЦТІ став 19 травня 2011 року круглий стіл «Ірпінь. Територія культури», що був організований комісією у справах культури та освіти Громадської ради при міськвиконкомі (голова комісії Ледньова Т.А.) .

У результаті прямого діалогу із представниками виконавчої влади, персонально із керівником відділу культури та туризму Євгенією Антонюк було визначено концептуальні основи взаємодії творчої інтелігенції із виконавчою владою. Зокрема запропоновано здійснювати регулярні зустрічі, створювати робочі групи за напрямами, погоджувати план роботи відділу культури і туризму  із громадськістю тощо.

 І згодом приємно вразила пропозиція очолити Юлії Бережко-Камінській Центральний будинок культури, що було ознакою довіри до неї і щирих пропозицій учасників круглого столу і, власне, стало реальним результатом співпраці громадськості і місцевої влади.  Отже ідеї щодо оновлення культурного життя у регіоні, які по різному формулювались і висловлювались різними людьми на сьогодні реалізуються у формі Мистецького центру творчої інтелігенції (МЦТІ), керівником якого є  його організатор  Юлія Бережко-Камінська, з чим її, також, можна привітати.

Декларацію про партнерство у рамках МЦТІ тридцяти творчих та громадських об’єднань Приірпіння та столиці,  зокрема, Київський будинок вчених Національної Академії наук, Другий канал Українського радіо – радіо «Промінь», Київська вокальна студія  «Bel Canto», Київське вагнерівське товариство.

У рамках  МЦТІ передбачаються різні форми та формати заходів: зустрічі із місцевою творчою інтелігенцією, літературно-музичні вечори, концерти, студії, гуртки, аматорські театри, студії, клуби  тощо. (Із переліком  форм роботи та планом  заходів   МЦТІ  можна ознайомитись на сайті ГО «Українська Народна Рада» – http://www.imounr.org.ua , згодом інформація буде на власному сайті МЦТІ).

Отже яка мета та завдання  стоять перед МЦТІ?

Узагальнену мету створення МЦТІ можна окреслити як формування у регіоні середовища культурного та духовного розвитку населення міст, селищ Приірпіння на основі надбань національної та світової  культури, забезпечення творчої еліти регіону можливостями поширення своїх напрацювань, знайомство громади регіону із кращими аматорськими та самодіяльними митцями та колективами, збереження та захист культурної спадщини.

Для досягнення такої мети колективною декларацією про творчу співпрацю визначено наступні форми роботи:

–         організація та проведенні спільних культурно-мистецьких та просвітницьких заходів;
–         розробки та реалізації культурних проектів;
–         залучення громади до культурної діяльності;
–         інформаційної взаємопідтримки творчих проектів.
Тож хочеться побажати відділу культури і туризму, творчим та громадським об’єднанням що підписали декларацію, персонально Юлії Бережко-Камінській, Євгенії Антонюк реалізації задуманих ідей, натхнення і звитяги на цьому  непростому шляху.

Проте, що ж  далі.  Адже Приірпіння це, дійсно унікальне місце, де творилась музикальна та літературна спадщина України непростого 20 століття. Тож  соціальна інфраструктура міст та селищ повинна розвиватись системно,  комплексно із врахуванням цієї особливості регіону, унікальності  кожного селища та міста, бажано щоб це було відображено у генеральних планах усіх адміністративних одиниць. Власне нашою регіональною ідеєю  (парадигмою) на перспективу у 10-20 років може бути реалізація на території міст та селищ регіону  інноваційно-інвестиційного проекту «Приірпіння – Національний літературно-музичний заповідник «Український Парнас»».  

Важливо, що на одній із зустрічей із громадськістю мер міста В. Скаржинський висловив свою мрію про проведення у Ірпені міжнародного творчого конкурсу, як це робилось раніше у  місті Сопот (Польща). Отже, це добрий знак, що такі ідеї уже поселяються на нашому місцевому владному Олімпі.

Проте, у статті «Зачем Украине Парнас» («Московский Комсомолец в Украине» №39 20011 р.) автор Ірина Потапська наголошує, що не дивлячись на те, що про унікальність Приірпіння як території, на якій творили світочі національної культури, відомо далеко за межами України, йому як Українському Парнасу не пощастило із покровителями, на відміну від Парнасу  Древньої Еллади, покровителем якої був сам Зевс.

Автор нагадує про неодноразові спроби знищити Будинок творчості:  1989 році місцева влада домовилась будувати на території стадіон із спорткомплексом разом із меблевою фабрикою, пізніше виникла ідея  ландшафтного парку та відкритої естради із платним входом, а зараз на проекті генерального плану Ірпеня існує просто окреслена  територія, що має досить невизначений статус.

Але є очевидним, що єдиний вірний варіант – враховуючи унікальність Будинку творчості, надати йому статусу Національного літературно-історичного заповідника і тим самим забезпечити його збереження і  розвиток для багатьох поколінь українських письменників та поетів.  Про це неодноразово наголошували у виступах, пресі наші місцеві митці та громадські активісти (Н. Висоцька, Д. Кулиняк, Л. Череватенко, Л.Закордонець, Ю.Косін, О. Столяров, Т. Ледньова та ін.), і про що говориться у Зверненні громадськості міста до Національної спілки письменників, депутатів усіх рівнів щодо підтримки такої ініціативи (ІВ № 42).

Тож Мистецький центр творчої інтелігенції  створений у потрібному місці і у потрібний час, його інтелектуальний і творчий потенціал  є фактором культурного та соціально-економічного розвитку регіону, а дієва підтримка вимог щодо збереження національних святинь може відкрити шлях до реалізації інноваційно-інвестиційного проекту «Приірпіння – Національний літературно-музичний заповідник «Український Парнас»». 
Нам усім потрібно тільки повірити, що все це можливо …
(Фото  Світлани Здоренко – Середенко )

Popularity: 8% [?]