Данута КОСТУРА
«Никифор художник – Никифор митець». Так підписував свої картини один із всесвітньовідомих польських художників – примітивістів з українським корінням Єпіфаній ДРОВНЯК ( 1895 – 1968), презентація творів якого відбулася 16 травня у Національному музеї українського декоративного мистецтва.
Часто, говорячи про приязні стосунки між державами, наводимо приклади, які цю приязнь підтверджують. Україна і Польща можуть тепер предметно додати ще один такий факт.
Присутні на відкритті виставки представники польської та української влад, мистецьких кіл, громадськості говорили про взаємозбагачення двох культур, називали її «прикладом нашого спільного єднання». Представники Польщі підкреслювали, що виставка, яка проходить на території Києво – Печерської лаври, у «духовному серці» столиці України є знаковою, оскільки православні і греко – католицькі церкви з їх банями, іконостасами, іконами були одними із найбільш значущих у творчості Єпіфанія Дровняка . Були невід’ємною частиною його світу.
А художники, зокрема, Президент Національної академії мистецтв України Андрій ЧЕБИКІН, говорили про власне творчість Никифора, для якої характерне глибоке відчуття кольору і його гармонійне поєднання, прозорість, чистота .
У рамках презентації відбулася зустріч з директором музею Никифора у Криниці Збігнєвим ВОЛАНІНИМ.
Адріана ВЯЛЕЦЬ , генеральний директор Національного музею українського декоративного мистецтва, підкреслила, що завдяки виставці вперше в український культурний простір повертається ім’я художника, який за своїм походженням був лемком з українським корінням. Картини Никифора Дровняка розміщені в одному приміщенні з картинами Марії ПРИМАЧЕНКО, твори якої також увійшли до скарбниці творів наївного напрямку, який уособлюють Анрі РУССО, Ніко ПІРОСМАНІШВІЛІ, Іван ГЕНЕРАЛИЧ. Директор висловила надію на показ картин Примаченко у Польщі.
Відкриття виставки освятив отець Богдан, який разом з іншими представниками київського лемківського товариства був присутній на заході. Звучали лемківські пісні у виконанні криницьких артистів – заслуженої артистки України Юлії ДОШНИ та Петра ТРОХАНОВСЬКОГО.
На другий день організатори виставки запропонували переглянути у Будинку кіно пронизливий художній фільм «Мій Никифор» видатного польського кінорежисера Кшиштофа КРАУЗЕ, який вийшов на екрани у 2004 році. Останні 8 років життя Никифора блискуче зіграла 88- річна Крістіна ФЕЛЬДМАН. Фільм знятий на високій мистецькій ноті. Бескидські краєвиди, будівлі зняті так, неначе, зійшли з картин Никифора. Невелика зала не змогла вмістити всіх бажаючих. Люди зайняли весь вільний простір, сиділи впритул до екрану. Півторагодинний фільм дивилися на одному диханні.
Ще два документальні фільми про Никифора, які демонструвалися перед художнім, підготовили глядачів до сприйняття творчості художника у всій його повноті та загадковості. Картини фільму коментували віршами, які, неначе, писалися до творів Никифора, настільки були співзвучними і органічними. Інший фільм розповідав про його життя. Збереглося багато фотографій з часів, коли Никифор уже був обласканий державою.
Фільми можна подивитися в Польському інституті у Києві.
Никифор народився у польському курортному містечку Криниця. Про його дитинство, молоді роки дослідники знають небагато. У цій частині біографії панують припущення. Мати, Євдокія Дровняк, була німою, працювала у криницьких санаторіях. Батько – невідомий. Єпіфаній мав проблеми з вимовою, у школі не навчався, був, ніби, не від світу цього.
Невідомо, як він пережив війну. У 1947 році під час операції «Вісла» був вивезений разом з іншими до Щеціна. Цей час намальований у Никифора у вигляді кораблів, порту. Невдовзі він повернувся до Криниці. Повертався ще тричі.
Документів не мав. Жив під прізвищем Криницький. Згодом суд на основі запису у греко-католицькій церкві в Криниці постановив, що Никифор Криницький і Єпіфаній Дровняк одна і таж особа.
Життям Никифора було малювання. Малював скрізь і весь час. Жив де прийдеться. Місцем його роботи була вулиця. Пропонував свої твори відпочивальникам, але його малюнки не сприймалися всерйоз.
Та одного разу його роботами зацікавився львівський художник Роман ТУРИН. У 1931 році він спільно з Українським народним музеєм ім.. Т.Шевченка організовує виставку у Львові, а через рік у Парижі.
У 1938 році художник Єжи Вольф друкує велику статтю про Никифора у солідному видавництві.
Після війни роботами художника зацікавилось подружжя мистецтвознавців Елла та Анджей Банахи. Проходять серії знакових для Никифора виставок , після яких він ввійшов до світової еліти найвідоміших художників-примітивістів. Зі славою появилися і гроші, до яких Никифор був повністю байдужим. Він, як і раніше, ходив на роботу на криницькі вулиці.
Помер в одному з криницьких санаторіїв. Похований на цвинтарі у Криниці. На його могилі є два написи: латиною «Epifanij Drowniak» та кирилицею «Никифор».
Твори Никифора перейшли у власність держави.
На його честь названа одна з вулиць Криниці, стоять два пам’ятники, один з яких у Львові. У 1995 році в одній з історичних вілл відкрито музей, який налічує понад тисячу експонатів і є філією Окружного музею у Новому Сончі.
На виставці в Україні представлено 100 робіт Никифора Дровняка, фотографії, презентовано альбом творів з українським і польським текстами.
Виставка організована під почесним патронатом Посла Республіки Польща в Україні Генріка ЛІТВІНА, маршалка Малопольського воєводства Марека СОВИ, за підтримки Міністерств культури України та Польщі та Департаменту культури Київської міської державної адміністрації, Малопольського воєводства, Польського Інституту у Києві.
Виставка творів Никифора працюватиме до 30 червня.
Данута Костура
no images were found
Popularity: 5% [?]