Коктебель – край блакитних вершин | Українська Народна Рада Приірпіння

Данута Костура

Селище Коктебель ( з кримськотатарської – край блакитних вершин) знаходиться за 25 км від Феодосії. Це місце унікальне, навіть, для Криму. Море, гори, степ витворюють тут дивовижний мікроклімат, особливо відчутний у районі, де раніше буяла ковила, а зараз на 4,5 га розкинувся аквапарк.

Коктебель – це солідні пансіонати ( «Голуба затока», « Примор’я»), мініготелі. Задіяний в індустрії відпочинку приватний сектор теж рясно пропонує свої послуги.

Пансіонат «Голуба затока» є своєрідною візитівкою цього краю. З розмахом збудований за радянських часів, він і зараз виглядає сучасно. Номери поетапно ремонтуються. Інколи неремонтовані викликають шок у власників путівок. Вони ж то не чекали, що за гроші, які заплатили, будуть користуватися несправною сантехнікою, старими поличками, що падають після легкого дотику. Та невдовзі всі ці незручності відходять на задній план. Аура відпочинку бере верх.

На території пансіонату розташоване кафе, де грають відомі музиканти. І серед них феноменальний Енвар Ізмайлов. Там же проводиться щорічний міжнародний фестиваль Джаз Коктебель.

«Примор’я» – закритий пансіонат. Загороджений, з суворою охороною – він твердо береже свої територіальні таємниці. Амплітуда пропозицій хитається від скромних будиночків до модернових корпусів. Практикує пансіонат і один з варіантів харчування – шведський стіл. Путівки на місяці найбільшого припливу відпочивальників, за словами адміністраторки, не поступають у вільний продаж .

Колись знаменитий Будинок творчості письменників «Коктебель» , що займав 14 га, зараз «стиснувся» до 8га. Адміністративний корпус у жалюгідному стані. Пансіонат, який міг би стати окрасою місцевості, справляє враження вкрай занедбаного, закинутого. Територія густо заросла деревами, ретельно охороняється.То тут, то там виглядають невеликі будинки – чиясь приватна власність. Їх здають відпочивальникам. Збудовано і затишний пансіонат сімейного типу. Поруч кафе із широким вибором страв. Через територію пансіонату протікає потічок. Його «аромати» заставляють народ переходити на максимально поверхневе дихання. Очевидно,адміністрація пансіонату, селищна влада, санітарна служба проводять над відпочивальниками експеримент, в основі якого контраст запахів.

Коктебель тісно пов’язаний із постаттю Максиміліана Кирієнка – Волошина (1877 -1932) – філософа, поета,перекладача,мандрівника. Був знаковою фігурою для цих місць. Будинок, який збудував і в якому жив, з 1984 р. є музеєм. Насичений експонатами. Факт українського походження Волошина старанно оминається екскурсоводом, але при запитанні спокійно підтверджується. Правда, може викликати неприйняття працівниці музею, ревної хранительки всього російського.

Вздовж берега тягнеться набережна з різноманітними кафе ( мистецького спрямування теж), виставками картин, сувенірами. А ще там присутня Середня Азія. Це ресторани, де відпочивальники покурюють кальян, смакують азійські страви. Декому не до смакування – не має навичок сидіння на килимі. Тут можна побачити майстер – клас по випіканню лавашу. Біля пекаря сидять його земляки та заворожено дивляться на це священнодійство. І вдячно поглядають на людей, які зацікавилися їх культурою випікання хліба.

З гір звично злітають дельтопланеристи та інші пошукувачі гострих відчуттів.

Пляж устелений галькою. Для декого вона – випробовування для ніг, яке не всім дано здолати. І тут на допомогу приходять особливі шльопанці, із ремінцями, дірками для витікання води. У них і плаваєш. Галька уже не видається твоїм ворогом.