Олександр Редич 
Тож рай тут нині а чи пекло,
Якщо про творчість  а-ні-ні? …
Стою завмерши, мов отерплий,
У невпізнаннім Ірпені. 
    

Таке враження на відомого українського поета Дмитра Бакуменка справив Ірпінь зразка середини 90-х – періоду краху економіки, ілюзій, моральних цінностей.
 Цікаво, що сказав би поет сьогодні, поглянувши на  міську занедбану інфраструктуру, на остаточно забуті у суспільстві оспівані поетами Ірпінський «Будинок творчості письменників», Ворзельський «Будинок композиторів»?  
То що ж ми маємо і чому.  

Що ж стало причиною виснаження  Ірпінського джерела творчості? Чому перестав прилітати до Ірпеня білокрилий міфічний Пегас, від ударів копит якого за легендою саме і народжувались ріки творчості, до яких  припадали спраглі творці?          

 Невже світлий загадковий образ Ірпеня –  «Парнаса царство» назавжди відійшов у минуле, а саме місто остаточно перетворилось на мілітарно-поліцейську зону, де із-за «Перуна» на відвідувачів парку цілиться дуло легендарної тридцятичетвірки, а по вулицях ходять ватаги наркоманів, шеренги курсантів міліціянтів мирно співіснуючи на цій території абсурду?        

Справедливості ради потрібно сказати, що Ірпінь і не  був ніколи територією гармонії, чистоти, красивих споруд чи  скульптурних комплексів,  що манили б до себе поетичні натури.  Скоріше навпаки. Як сказав ще у далекому 1960-му Володимир Сосюра:      

   

Дні в Ірпені печальні,  
Між словом і ділом гать …  
Коло входу до їдальні  
Можна ноги поламать.      

   

Неповторна  природа, ліс, Ірпінка, непролазні кущі, кропива, духмяні трави, дощі та непрохідне болото – от що згадували поети після відвідування Ірпеня. Власне все  те, що їх відволікало від шуму столиці, буденних та сімейних справ.        

Але все це у Ірпені  ми маємо і зараз… Проте поетів у таку атмосферу вже не заманиш. На вулиці 21 століття, а Київ  – столиця європейської відкритої держави. 
 Такий стан справ є наслідком відсутності  будь-якої концепції розвитку нашого регіону впродовж  останніх 20 років, що у свою чергу, є основним чинником глибокої соціально-економічної  інфраструктурної кризи Ірпеня та навколишніх селищ. Основним інвестиційним ресурсом, що розглядався для залучення коштів, була і є належна громадам земля, оборудки із якою у всіх адміністративних утвореннях носять відверто кримінальні та корупційні ознаки.        

До цього часу Ірпінь є чи не єдиним адміністративним утворенням регіону, у якого відсутні основні атрибути громадянського суспільства, що  повинні надати населенню можливість реальної участі у місцевому самоуправлінні: органи самоорганізації, Статут громади, нормативні документи, що регламентують консультування громади і місцевих органів влади, громадські слухання тощо.      

 Що ми пропонуємо.        

Ірпінська організація Народного Руху України іде на вибори  з Концепцією відродження та стратегічного розвитку Приірпіння, що має назву  «Український Парнас».  Цією Концепцією ми  узагальнюємо  ідеї, що давно витають у ірпінському повтрі, висловлювались у різні часи і різними особистостями причетним і непричетними до творчості. Суть цих ідей одна – Ірпінь та Приірпіння, це унікальне місце, що було, є і повинно розвиватись як територія творчості, джерело натхнення для усіх обдарованих і тих, хто приспав свої таланти.      

Думку багатьох узагальнив поет Дмитро  Луценко:      

   

Живи, Ірпінь,  
Парнаса царство,  
Куток тривожних муз і  дум …      
До вас на сповідь, Мудре братство,  
Я з чистим серцем знов іду.       

      

Думки щодо подібного розвитку Приірпіння висловлювали і митці  та громадські активісти Приірпіння, зокрема відома поетеса Ніла Висоцька, Анатолій Зборовський, Юрій Косів, Олександр Столяров, Тетяна Ледньова, Юлія Бережко-Камінська, Варвара Волк та ін.   У даному контексті, на мій погляд, у майбутньому одним із основних елементів герба Ірпеня може стати символ згаданого вище згаданого міфічного крилатого коня Пегаса, що за легендою ударом копита породжував джерела, із яких брали натхнення митці.       

 Цікаво, що Поетеса Юлія Ілліна після відвідування Ірпеня  з гумором так сказала про перебування у Будинку творчості:       

   

Той білий кінь, не схожий на Пегаса,   
Він дрова нам возив і молоко,   
В Ірпінськім домі творчості – прекраса: 
На тлі алеї силует його.       

 Місія та цілі  Концепції      
  

Місією такого стратегічного напряму розвитку є відродження території Приірпіння як культурологічного, розважально-рекреаційного оздоровчого комплексу загальнодержавного значення, орієнтованого на використання переваг близькості столиці, унікального поєднання природних та інтелектуальних ресурсів регіону, впровадження традицій  проведення у Приірпінні всеукраїнських і міжнародних творчих літературних, видавничих форумів, семінарів, розширення спектру  послуг у даній галузі населенню столиці України, відпочиваючим та гостям.         

Цілі, що повинні бути  досягнуті  у результаті  реалізації Концепції, визначаються тими проблемами, що повинні вирішуватись першочергово для громади, а саме:         

–         Забезпечення  розбудови сучасної соціальної інфраструктури міста та регіону за рахунок залучення інвестицій;        

–         Забезпечення населення регіону  робочими місцями;        

–         Вирішення  житлово-комунальних проблем регіону;        

–         Забезпечення культурних, освітніх та інтелектуальних потреб населення регіону.        

–         І, одна із основних цілей,  сприяння виробленню у мистецькому середовищі України престижності та прагнення виступів на території  «Українського Парнасу», що повинно бути ознакою вищих творчих досягнень та визнання.        

Наші Проекти:        

Наша Концепція розвитку регіону – це система  інвестиційних Проектів, з якими на вибори ідуть члени команди від Руху. А саме :        

1. Соціально-культурологічний інвестиційний проект «Український дім Приірпіння» – ідея  якого належить Варварі Волк;
2. Інвестиційний проект «Центр культури і мистецтв Приірпіння» – ідея якого належить Юлії Бережко – Камінській;
3. Інвестиційний проект «Відродження Ворзельского будинку композиторів» – запропонований Володимиром Шумейко;
4. Інвестиційний проект “Відродження Ірпінського Будинку творчості письменників” – запропонований Олександром Редичем, тощо.

          У чому ми переконані        

Тільки завдяки  підтримці громади, через розвиток інститутів громадянського суспільства у Приірпінні та  громадського представництва у органах влади ми зможемо реалізувати наші спільні ідеї, що направлені у першу чергу на вирішення соціальних  та економічних проблем регіону. 

Давайте будемо їх реалізувати разом.        

    Наша  команда, що йде на вибори від Народного Руху України 

Олександр Редич (мажоритарний круг 06), Сергій Сідько (мажоритарний округ 12), Юлія Бережко-Камінська (багатомандатний округ),  Євген Гуля  (мажоритарний округ 18), Володимир Шумейко (багатомандатний округ), Лариса Харченко (одномандатний округ с. Ворзель), Варвара Волк (мажоритарний округ 53  – Київська обласна рада).

Олександр Редич   –  голова Ірпінської міської організації Народний Рух України 

Одружений. Донька – студентка 2-го курсу юридичного факультету Національного університету ДПС України.

Popularity: 8% [?]