Данута КОСТУРА

Закон, який ухвалила Верховна Рада, переломний для нашої держави – країна прощається з радянським минулим. Більшість населених пунктів добирають назви вулиць за трьома основними критеріями: список імен, які є значущими для їх міста чи села, список визначних національних героїв та перелік нейтральних назв, які є компромісними при зміні ідеологічних назв.

У Ворзелі створили комісію з перейменування 24 вулиць. До неї ввійшли секретар селищної ради, завідувач ворзельського музею, завідувач бібліотеки, колишній директор Будинку творчості композиторів і ще дві особи, які мають стосунок до культури чи історії.

Переглянувши рекомендовані комісією назви вулиць, можна відзначити, що у пропонованих назвах почасти знайшла відображення «фішка» Ворзеля – Будинок творчості композиторів. Були запропоновані прізвища композиторів, які створили у БТК: Бориса Лятошинського, Олександра Білаша, Платона Майбороди та відомої актриси Ганни Борисоглібської, яка подарувала свою дачу для створення Будинку творчості.

У поданні комісії було 5 імен, пов’язаних з минулою війною. Це імена підпільників, «по-звірячому закатованих власівцями в гестапо у вересні 1943 року»: Олександр Горійчук, Петро Трегубов, Іван Ситник, Віктор Нацевич, Олена Гурко. 14-літній  Віктор Нацевич уникнув смерті.

Комісія запропонувала назвати вулиці іменами, пов’язаними з історією Ворзеля: Йосип Пеховський, Валентина Кичеєва (поміщики, які, розбивши свої землі на ділянки, продали їх дачникам), Олександр Попов (перший головний лікар та засновник лікарні), Нестор Потєха (вчитель, історик Ворзеля), Сергій Маркевич (засновник школи), Георгій Горшков (один із перших авіаторів Росії, репресований).

На жаль, у цьому списку не знайшлося місця Валер’яну Підмогильному, репресованому письменнику та блискучому перекладачеві французької класики, який проживав і вчителював у Ворзелі на початку 20-х рр.; Костянтину Ковальову, учаснику АТО (проживав по провулку Ватутіна, загинув минулого року); Гелію Снєгірьову, кінорежисеру, сценаристу, письменнику, радянському дисиденту, який жив по вул. Ворошилова. В особі Федора Терещенка, батька Наталії Уварової, ми б віддали шану великим постатям на ниві благодійництва.

ЗАСІДАННЯ КОМІСІЇ

Перед сесією комісія на своєму засіданні внесла деякі правки. Її члени вирішили, що, оскільки було багато усних заяв щодо нейтральних назв, де б не фігурували прізвища, то слід назвати на честь ворзельських підпільників лише одну вулицю – Героїв Ворзеля.

Теж саме стосується й композиторів, які творили славу Ворзеля. Вирішили теж обмежитися однією вулицею Композиторською. Згодом цій назві на сесії знайшли обґрунтування: можуть образитися сім′ї інших композиторів, іменами яких не буде названо вулиці.

Комісія внесла корективи й у перейменування конкретних вулиць. Оскільки Ворзель – курорт, то слід би віддати належне медикам, які тією чи іншою мірою спричинилися до створення Ворзеля як оздоровниці. Була запропонована вулиця академіка Стражеска.

Не прислухалася комісія до пропозицій перейменувати вулицю Кірова на Преображенську, на якій стоїть храм Преображення Господнього, який став не тільки духовним, але й культурним осередком Ворзеля. До того ж ця вулиця раніше так і називалася.

Внесену спочатку пропозицію щодо увіковічнення імені Василія Шульгіна, білогвардійського ідеолога, запеклого українофоба й антисеміта було знято. Натомість була запропонована інша назва – Героїв України.

І це, фактично, єдина патріотична назва, запропонована комісією. Якось із її поля зору випав той факт, що назви вулиць – це маркери, мітки держави, це цінності, які держава та її народ сповідує. Ми впродовж століть жили під чужими мітками, хоча мали своїх героїв, мали і маємо ким гордитися.

Тому так важливо, щоб вони були відображені у, зокрема, назвах вулиць, передусім, магістральних, які проходять через усе селище.

На жаль, у поданні комісії не знайшлося місця таким назвам як, скажімо, Соборна, Героїв Майдану, Небесної Сотні, гетьманів Петра Сагайдачного чи Івана Виговського, княгині Ольги чи Ярослава Мудрого.

Комісія у своїх корективах постійно посилалася на опитування, проведене у фейсбуці, тим самим заперечуючи своїм же установкам щодо письмових опитувань, які повинні були провести депутати на своїх вулицях. А щодо якості фейсбучного опитування можемо судити вже з позиції адміністратора групи, який її створив: Володимир Великий для нього вбивця. І в допомогу собі адміністратор взяв Невзорова. Те ж стосується і представників інтелігенції, розстріляної у 30-х роках. В адміністратора був тоді ж розстріляний прадід, та все ж він залишається впевненим, що не слід «міняти шило на мило». І як тут не згадаєш Шевченкове: «славних прадідів великих…».

У групі було десь трохи за 200 осіб, з них активних – усього 20 – 50. Вони, голосуючи за цю чи іншу вулицю, у більшості випадків не були її мешканцями.

На жаль, перемогла позиція людей, які не сприйняли сам факт перейменування й активно вимагають нічого не змінювати. А якщо перейменовувати, то на нейтральні назви, бо ж «що тоді, знову перейменовувати, якщо влада поміняється». Вони досі не зрозуміли, що живуть у незалежній державі, яка, як й інші держави, має свої цінності. І за ці цінності віддала своє життя величезна кількість патріотів.

СЕСІЯ

Перейменування вулиць також було одним із основних питань на черговій сесії. Депутати дружно голосували за запропоновані комісією варіанти. Дві нові назви вулиць, із запропонованих 19, все ж не були підтримані. На вул. Ворошилова є два депутати. Один із них провів телефонне опитування за вул. Соснову, другий депутат зібрала підписи за вул. Козацької Слави. Питання відправлене на доопрацювання. По вулиці Крупської не було ніякого опитування. І про це заявила мешканка цієї вулиці, яка про перейменування дізналася лише на сесії. Депутати у своїй більшості не донесли до своїх виборців закон про перейменування. Люди думають, що доведеться переоформлювати документи і платити за це.

Великою ганьбою для Ворзеля і ворзелян може стати перейменування вулиці Леніна на Кленову. На цій вулиці проживав і творив один із найвидатніших українських композиторів Борис Лятошинський, якого знає весь музичний світ. Ця вулиця теж поділена між двома депутатами. Вони, за їх словами, провели опитування. Мешканці віддали перевагу клену. На комісії було присутнє подружжя, яке не сприймало прізвищ у назвах вулиць і приводило як приклад назви вулиць у Нью-Йорку: Перша Авеню, Друга Авеню і т.д. У результаті переміг черговий рослинний варіант. Так що маємо вулиці на честь берези, тюльпана, меду, лісу і клена. Цікаво, якими рослинами назвуть вулиці Чкалова, Ватутіна, Горького, провулків Горького і Ватутіна противники перейменувань? Вони суперечать самі собі: в одному випадку – ніяких прізвищ, в іншому залишити так, як було, тобто залишити прізвища.

Закінчилася сесія скандалом. Секретар сесії Вадим Ковальчук, член комісії з регламенту, депутатської діяльності та етики обізвав мешканців голодранцями і популістами. Один із небайдужих ворзелян поцікавився, чому ніде немає інформації про майбутні сесії (не працює сайт, немає газети) і вніс свої пропозиції. Голова Ворзеля Лариса Федорук запропонувала секретарю комісії Вадиму Ковальчуку внести ці пропозиції до протоколу. Ковальчук сказав, що не буде вносити пропозиції ворзельських популістів, які нічого не роблять і додав: «Голодранцы».

Ось така вона, депутатська зверхність. Нагадаємо, що минулої каденції Вадим Ковальчук був головою земельної комісії. Саме тоді було роздано у центрі Ворзеля під забудову великі компактні зелені зони – «золоті» запаси селища.

І наостанок. Попередня влада була максимально закритою для мешканців. Невже нинішня піде цим же шляхом? Викликало здивування небажання голови та секретаря селища надати будь-яку інформацію, яка носить відкритий характер і, по-суті, висвітлює діяльність селищної ради, яка не має бути утаємничена, – майже на всі запитання була одна відповідь: «Подавайте запит» (а це значить, що Ви, читачі, не зможете своєчасно отримати необхідну інформацію, поки запити-відповіді проходитимуть усі бюрократичні кола та видавничі процеси). І вже зовсім дивними є заяви, на кшталт: а яке відношення має «Ірпінський вісник» до Ворзеля? Хай газета пише про Ірпінь! Таке враження, що селищний голова забула, що наразі Ворзель знаходиться у підпорядкуванні Ірпеня. Та й навіть коли б і не знаходився, хіба це аргумент?

Данута КОСТУРА

Popularity: 8% [?]