Володимир ЕННАНОВ,

Музичній групі  «Перевал» з  Приірпіння, до якої входять колишні воїни-афганці, виповнилося п’ять років

З перших днів заснування групи «Перевал» у його колективі виступають солісти Сергій Мелека та Юрій Ткачов. Вони, як і Валерій Малашенко керівник цього музичного колективу, виконували свій інтернаціональний обов’язок в Афганістані.

А народження цього єдиного музичного колективу у Київській області почалося з запрошення афганців з Ірпінського регіону побувати на  концерті вокально-інструментального ансамблю з Росії «Музафа-шериф» до складу якого входили колишні військові, які виконували свій інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Ірпінчани були в захопленні від пісень афганської тематики, до болі їм  знайомої. Тоді вирішили застнувати свою групу.

Замість авто – музика

Після недовгих розміркувань афганець Микола Сиденко (про якого було надруковане інтерв’ю «Останню кулю берегли для себе» в «Урядовому кур’єрі» 12 грудня 2014 року) пообіцяв: «Гроші будуть». Його фронтові побратими приємно були здивовані, коли дізналися, що 40 тисяч гривень які Микола пожертвував на групу, він багато років збирав на особистий автомобіль. Йому так і не вдалося втілити свою мрію у життя, але його ніколи не ятрили сумніви щодо свого вчинку – гроші пішли на добру справу. І невдовзі музиканти придбали найнеобхідніши музичні інструменти. Підібралися виконавці, але виникла інша проблема, де з проводити репетиції? І знов таки Микола Сиденко вирішив цю проблему… надавши вітальню для репетицій свого власного приміщення., У цьому будинку, після смерті своїх батьків він сам живе. Для друзів і репетицій двері його будинку завжди були відкриті.

Ідея з назвою колективу виникла  з плакату, на якому був намальований воїн- афганець з гітарою в руках, який  спускався з перевалу Саланг назустріч нашій автоколоні. Так гурт назвати «Перевалом».  Заперечень не ні кого виникло. Цей плакат ще довго був присутнім у подальшому на концертах. До речі, сам гурт існує на кошти колективу. На жаль, досі не знайшлося спонсорів. На жаль, представники місцевої  теперішньої та  попередньої влади фінансово не переймаються проблемами колективу, хоча постійно «Перевал» запрошує прийняти участь у різних заходах.

За п’ять років свого існування  «Перевал» добре знають не лише в Приірпінні та Київщині.Колектив став лауреатом міжнародного фестивалю пісні «Чорнобильські мотиви», який проходив у  Дніпропетровську(коли?). У фестивалі прийняли участь 150 виконавців з різних країн світу.  Організатори конкурсу ставили одну умову:  у репертуарі мають бути чорнобильська або афганська пісня. Вірші для  пісні «Как живешь, ликвидатор?» написаввідомий ірпінський поет Володимир Симоненко.

Колишніх фронтових побратимів не буває

Колектив постійно гастролює. Він виступає не тільки перед громадами різних областей, а і відвідує  місця позбавлення волі. «На жаль, лиха доля не обходить і деяких наших фронтових побратимів. Ми і про них пам’ятаємо. Якось приїхали до Житомирської колонії посиленого режиму на виступ. У цьому виправному закладі на той час перебувало 9 колишніх афганців.Я керівництву сказав, що покі у залі вони всі не будуть, концерт не почнемо», – розповідає музичний керівник цього гурту Валерій  Малашенко.

Одного з ув’язнених звали Петро. Його запросили на сцену. Боляче на нього було дивитися. Невеличкий за ростом, морально пригнічений. Валерій Малашенко  по- дружньому обійняв йогоі сказав, що він зараз він не засуджений, а наш фронтовий побратим!». Цей концерт гурт давав для тих, хто за злою іронією долі опинився тут.

Петро співав разом з ансамблем, він не міг стримати своїх сліз. І не тільки він один. У залі запала тиша. І коли пролунала остання пісня, то  слухачі «Перевал» ще довго не відпускали зі сцени.

.. Для засуджених Житомирської колонії «перевалівці» придбали за власні кошти продукти харчування, різні ласощі. Разом з ними приїхав місцевий священник, який за бажанням сповідав в’язнів-афганців. Виступ групи нікого у залі не залишив байдужим. Одна з матерів  афганців після виступу сказала, що такы концерти э великою пыдтримкою для багатьох в’язнів. Можливо, багто-хто з них, почувши пісні у виконанні своїх, зробили правильні висновки та переосмислили життєві цінності і у подальшому. Вони  знайдуть своє місце в житті і надалі не порушуватимуть закон.

Валерій Малашенко говорить, про те, що в Афганістані багато наших волдат- порушників тамтешніх законів поплатилися за це власним життям. На жаль, траплялися випадки, коли дехто з радянських  військових провокував озброєні сутички. Під час зупинки колони солдати могли зайти в магазин, наставити автомат на бача (дитину), яка торгує, і забрати спиртні напої тощо. «Не встигне колона дійти до місця призначення, як погана новина про цей випадок швидко рознесеться серед місцевих бандитів. А потім нашій колоні влаштовували засідки, обстрілювали. Гинули ні в чому не винні люди Після прикрих інцидентів довіра місцевого населення до нас танула, наче весняний сніг. Нам нерідко доводилося звертатися за допомогою до старійшин, до органів безпеки Афганістану для урегулювання подібних інцидентів.», – пригадує підполковник запасу, колишній заступник командира окремого дорожньо-комендантського батальйону з політичної частини Валерій Малашенко.

Пісні, у виконанні Сергія Мелеки та Юрія Ткачова нікого в залі не залишають байдужими. Важко  стримати сльози, слухаючи пісню «Вибач, друг, що ти загинув, а я залишився серед живих»… Ця пісня своєрідна пам’ять про тих, кому навіки залишилося 18-20 років. Вона передусім присвячена тим, кого майже дітьми кинули в Афганське пекло війни  та їх батькам, які поховали своїх дітей і після їх смерті втратили сенс свого життя..

Якось  слухачі на одному з концертів висловили побажання послухати пісню про медсестер, лікарів, зв’язківців. Малашенко втілив це побажання в життя, зв’язавшись з постійним автором віршів для пісень «Перевалу» штатним поетом Володимиром Симоненком. Він написав чудовий вірш.

Нині музична група «Перевал» частий гість і в Ірпінському госпіталі, де проходять курс лікування бійці АТО. Голова регіональної Спілки ветеранів Афганістану Ігор Панасюк переконаний, бійців АТО треба лікувати і добрим словом підтримки і піснею.

Коли не всі десантники змогли прийти на виступ групи (серед них були важкопоранені), вокаліст групи – Сергій Мелека та його онук, взявши гітару безпосередньо у палатах відділень влаштували імпровізований виступ. Поранені бійці не змогли стримати своїх сліз. А «перевалывці» згадували свою афганську війну, яка й досі ятрить незаживаючі душевні рани. Боляче на серце стає, коливони бачать цих хлопчаків, майже дітей, і згадують  себе у їхньому віці.У колективі розуміють, хто як не вони повинні дарувати людям невелику радість – підтримати доброю душевною піснею своїх прихильників. І що характерно з кожним роком їх у групи стає все більше і більше і це не дивлячись на вік слухачів. Пісні у виконанні групи «Перевал» виконуються лише наживо і дарують людям і настрій і підтримку. Адже саме зараз, всім нам потрібні такі пісні, які змушують дорожити життям, своєю історією та  цінувати і берегти свою Батьківщину…

Popularity: 4% [?]