Данута КОСТУРА
У концертній залі ім. Бориса Лятошинського ворзельського Центру культури відбувся концерт – спогад, присвячений українському композитору, поету Ярославу Верещагіну ( 8.12.1948 – 04. 08. 1999). У затишній залі звучала його камерна музика, солоспіви на вірші відомих поетів, обробки народних пісень, його поезії. Композитор віддавав перевагу камерному жанру.
«Це третій концерт. Програма різна. Додаються кожен раз нові твори. Є великий архів, який дала мені родина Верещагіна », – розповів автор і керівник проекту, артист Національної філармонії Володимир Кнорозок (фортепіано).
Музикознавець Світлана Корецька познайомила присутніх з творчістю та життєвим шляхом Ярослава Верещагіна. Композитор, за словами музикознавиці, не писав симфонії, опери, він завжди тяжів до камерної музики. Камерна музика, чи то квартет, чи соната, чи вокальний цикл звернені до кожного слухача особисто. Вона навела слова композитора Юрія Іщенка, який сказав, що у музиці Ярослава Верещагіна багато внутрішнього тепла й світла. У ній відсутні «великі потрясіння», а катарсис відбувається через чистоту, делікатність. І ця духовна краса залишається належно не оціненою.
Світлана Корецька перед деякими виступами цитувала поезії Ярослава Верещагіна зі збірки «Хлорофілові зерна». Зокрема ось ці слова:
«Ніч посіяла зорі-квіти у небесну ріллю урочу. Вітер витер вологі віти, мов заплакані очі ночі. Проростуть зірки сонцесвітом, вийде ранок, як звична річ. І тоді ніхто не згадає, чому зболено плакала ніч».
Композитора Володимира Шумейка, який проживає у Ворзелі, пов’язують з Ярославом Верещагіним роки навчання у музичному училищі імені Глієра, у консерваторії, де вони разом на одному курсі вчилися у класі Мирослава Скорика. А ще він вважає, що саме Ярославу зобов’язаний наверненням до українськості, розширенням свого світогляду: «Був кінець 60-х років. І тут якраз Славко мені трапився – найпотужніший чинник мого переходу на українську. Розповідав потроху про невідомі мені сторінки історії, приховувані тодішньою владою. Нас об’єднували спільні погляди на мистецтво, на долю України. Ми творчо спілкувалися між собою».
Ярослав Верещагін народився у сім’ї відомого композитора Романа Верещагіна ( справжнє прізвище Верещага, за даними укладача довідника «Композитори України та української діаспори» Антона Мухи). Ярослав з дитинства був оточений книгами, глибоко знав історію України, українську і світову літературу, розумівся на мистецтві.
Навчався у школі для обдарованих дітей по факультету скрипки, згодом вивчав теорію музики, паралельно займаючись композицією в училищі імені Глієра. У 1973 році закінчив Київську консерваторію, клас Мирослава Скорика.
Працював у видавництві «Музична Україна» з 1975 по 1987 роки. Два останні – головним редактором. З 1980 по 1985 – відповідальний секретар СКУ. З 1987 р. – на творчій роботі.
Список творів Ярослава Верещагіна великий і різноплановий.
Останні роки жив у Ворзелі, у Будинку творчості композиторів. За словами директора Ірпінського краєзнавчого музею Анатолія Зборовського, він часто бачив Верещагіна в Ірпені, у будинку Миколи Будника, відомого кобзаря, майстра з виготовлення старосвітських музичних інструментів. У 90-х роках вдома у Миколи Будника діяв осередок української культури. В останні роки вони разом писали посібник з гри на старосвітських інструментах.
За словами Олени Куц, яка була директоркою Будинку творчості, Ярослав Верещагін був надзвичайно відданий музиці, писав гарні поезії. В одному з віршів передбачив свою кончину. Пані Олена процитувала цей вірш, написаний у рік його відходу. Він любив Ворзель і заповідав тут його похоронити. Похований у Ворзелі, на кичеєвському цвинтарі.
У концерті «Присвята Верещагіну» також взяли участь лауреати міжнародних конкурсів Наталія Ногіна ( сопрано), Павло Грищенко ( баритон), Катерина Козачишина ( скрипка).
Володимир Кнорозок сказав, що вони і надалі планують концерти, де виконуватимуться твори Ярослава Верещагіна.
Данута КОСТУРА
Popularity: 3% [?]