Сергій Стоян: «Не чекайте від мене, що буду жалітися»

Данута КОСТУРА

У ворзельському Центрі культури «Уваровський дім» виставлена експозиція 60 портретів, виконаних Сергієм Стояном. Художник спеціально приурочив виставку до свого шістдесятиліття. Тут портрети не тільки рідних чи знайомих, але й тих, хто зацікавив пана Сергія у його у мандрах Індією. Є портрети всесвітньовідомих особистостей, відомих українських артисті, на яких він глянув своїм художнім оком.

Багато портретів виконані на наждачному папері пастеллю, інші – олівцем на папері.

Сергій Стоян не є професійним художником. За фахом він інженер – будівельник. Підприємець. Жив і працював у Донецьку. Як тільки почали літати снаряди над головою, полишив свої два будинки і оселився, нарешті, у Немішаєві.

Роботу за фахом не знайшов. «Але не чекайте від мене, що буду жалітися», – говорить, усміхаючись. Світ цікавий, продовжує дивувати. У 52 роки почав малювати, згодом писати вірші, оповідання. Його захоплення йогою, вправи, які він продемонстрував на відео, зацікавлення буддизмом допомагають дивитися на світ оптимістично. Згадує про мандрівку в Індію, де під його опікою було шість жінок. Вони подолали вершину, набралися вражень.

Сергій Стоян, оселившись у Немішаєві, перезнайомився зі своїми новими сусідами і згуртував творчих людей у фейсбучну групу. Дехто з них був присутній на презентації.

Перефразовуючи вислів американського президента, скажемо, що Сергій Стоян робить те, що може, з тим, що має, там, де він є. І отримує від цього задоволення.