Руслан РОХОВ

http://www.day.kiev.ua/uk/blog/politika/transformaciyu-krayini-zapushcheno

«Гепотітушки», кріпаки-бюджетники, підрозділи «Грифон» та режисовані постановки — це не повний перелік того, чим влада зустріла «євромайданівців» у Харкові. Але це не зупинило самоорганізованих людей, які все ж зуміли продуктивно попрацювати та прийняти ряд важливих для майбутнього країни рішень.

На два дні, 11-12 січня, «столицею», охопленою протестами України, знову став Харків. Сюди для участі у І Всеукраїнському форумі Євромайданів з’їхалися представники регіональних Майданів та активісти громадських середовищ. Захід, який сприймався парламентською опозицією «в штики» зустрів опір і з боку представників влади. Причини цього, а також потенційні наслідки проведення Форуму спробуємо з’ясувати нижче.

ПЕРЕДІСТОРІЯ

Щойно в Інтернеті та у пресі з’явилася інформація про заклик харків’ян провести у них з’їзд Євромайданів, з боку представників парламентської опозиції та наближених до неї осіб відразу покотилися звинувачення у причетності до цієї події Банкової.

Арсен Аваков, Володимир Філенко та Зорян Шкіряк та багато інших спробували ще до самої події сформувати у суспільства образ, що це провокація і підступний план Адміністрації Президента.

Дивно, адже той бруд, який виливався на організаторів та ідею проведення Форуму Євромайданів від представників «системної» опозиції, постійно супроводжувався створенням перешкод для організації Єврофоруму владною силою…

На запитання, чому «хтось» так з’ївся на бажання громадськості провести захід без чийогось патронату з верху, без допомоги та сприяння, важко відповісти однозначно. Та й не потрібно, так гадаю. Тут важливо, що на прикладі цієї самоорганізованої ініціативи незаангажованим людям став помітний системний конфлікт, між готовністю вільних свободолюбивих людей до самовизначення та самоорганізації і не готовністю «системи» сприйняти те, що хтось може без неї обходитися. І говорячи про систему можна тепер сміливо говорити як про владу так і про парламентську опозицію, які давно ведуть між собою системну боротьбу за владу.

Висновок перший — в Україні виникають передумови для формування «контрсистемної опозиції», яка буде боротися за зміну правил та підходів, а також за зміну смислів та способів взаємодії між людьми. І зароджуватиметься ця опозиція в середовищі самоорганізованих людей.

ПРОЦЕС

Критика та перешкоджання у організації форуму не вбили бажання людей само організовуватися, і не стали причиною не їхати до Харкова. Широке представництво відомих загалу публічних осіб, серед яких були і представники ВО «Майдан», яскраве тому свідчення. Брати Капранові, Володимир Огризко, Євген Бистрицький, Олег Рибачук, Євген Захаров, Йосиф Зісельс, Єгор Соболєв, Олександр Солонтай представники меджлісу та польської «Солідарності» — це не повний перелік тих, хто приїхав у Харків аби почути відповіді, що робити українському суспільству далі.

Відчуваючи необхідність координувати свої дії задля досягнення поставлених цілей, та потребуючи чіткого плану, який приведе «євромайданівців» до успіху, регіональні майдани направили своїх представників до Харкова.

За лаштунками учасники Єврофоруму кажуть, що втомилися від очікування змін та скандування гасел. Люди, за звичкою, чекали що лідери опозиції поведуть за собою. Не дочекавшись рішучих дій від кандидатів у Президенти, і не отримавши відповідь на питання, як домогтися зміни влади вже у 2014 році, люди почали напрацьовувати власні бачення.

«ВО « Майдан», яке, за ідеєю, мало би координувати людей і вести їх за собою не виконало ці функції», — каже один із делегатів форуму, який забажав бути невідомим. «Замість того, щоб допомогти людям організуватися та боротися разом з ними до перемоги вже зараз, парламентська опозиція намагається очолити процес та «дотягнути» протест до виборів Президента у 2015 році», — додає він.

Абсолютна більшість делегатів Форуму сходилися на тому, що не хоче нікому підпорядковуватися. Це настільки принципова позиція, що пропозиції створити вертикальну структуру, чи будь-який координаційний орган, для взаємодії майданів, отримували шквал критики і знімалися з голосування.

На думку делегатів, завдання політиків виконувати політичну волю людей, а не вказувати людям, що і як їм робити. Все більше і більше людей хоче знати те, що буде робити після перемоги майбутній кандидат в Президенти, який представлятиме суспільство, та яким критеріям він має відповідати, а не те, хто стане цим кандидатом. Ця тема стає дедалі популярнішою під час дискусій на регіональних майданах.

Висновок другий — суспільство на порозі переходу від обирання з поміж запропонованого до пошуку того, хто відповідає бажаному. Близький той час коли на зміну керівникам, які віддають команди, прийдуть лідери, які ведуть за собою.

НАСЛІДКИ

«Те, що цей форум відбувається — це позитив, безумовно», — говорить за лаштунками Єврофоруму виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький. Він констатує, що парламентській опозиції вочевидь не вдасться очолити протесний рух. На його думку опозиція має навчитися взаємодіяти з активною громадськістю та самоорганізованими людьми, не йдучи на конфлікт з ними і не називаючи когось провокаторами, а йдучи з ними на діалог.

«Знайдення спільної мови, спільного бачення плану дій, як розвиватиметься рух майданів, бачення того, що значить Майдан, як рух, яким має бути консолідоване бачення змін…», — це основні очікування Євгена Бистрицького від Форуму. «Для мене Майдани та те, що відбувається в Харкові — це школа громадянського суспільства.» — говорить він.

«Спираючись на вимоги учасників протестів на майданах України та маючи намір об’єднати Український народ, керуючись статтею 5 Конституції України, Форум Євромайданів ставить собі за мету усунути від влади нинішніх узурпаторів та не допустити узурпації влади у майбутньому шляхом створення громадянських механізмів, важелів прямого народовладдя та розвитку самоврядування», — йдеться у Резолюції форуму.

Делегати домовилися про горизонтальну координацію та взаємодію усіх Євромайданів України. Але при цьому форум не створив жодних організаційних надбудов та вертикально інтегрованих структур над рухом Євромайданів.

Висновок третій — в Україні формується громадянське суспільство. Люди починають розуміти спільну відповідальність кожного за майбутнє країни. Вони прагнуть прямого народовладдя та бути співпричетними до розбудови країни.

РЕЗЮМЕ

Перший всеукраїнський форум Євромайданів став свідченням того, що суспільство пішло далеко вперед і почало переганяти опозицію за рівнем демократичності. Люди починають само організовуватися та самоврядовуватися. Суспільство хочуть мати в особі політиків виключно партнерів, а не вождів.

Євромайдани стають осердям громадянського суспільства та починають народжувати нових лідерів. Патерналізм поступово заміщується громадянською зрілістю. Трансформація країни запущена…

Якщо парламентська опозиція претендує на лідерські ролі у цьому — новому — суспільстві, яке прагне самовираження і співучасті у будівництві країни, вона має змінюватися. Якщо «старі» опозиціонери не зможуть відповідати потребам нового часу, вони підуть в історію разом із сьогоднішньою системою, яка наразі ототожнюється із провладною партією.

Газета «День» №4 14 січня 2014

Popularity: 1% [?]