Неоніла Афанасьєва

газета “Особистий  погляд” № 12  16 жовтня 2012 р

Влада Ворзеля живе за принципом: Я (тобто, Венгрик і його прибічники) — начальник, ТИ (тобто, громада Ворзеля) — дурень!

Йдеться про сумнозвісне виділення земельних ділянок, дані про які сховано в «Додатках № 1».

Венгрик разом із головою земельної комісії Ковальчуком, а, може, й з усіма членами комісії, вирішують, де і яку площу закріпити за конкретною особою. На сесію ж виноситься питання «Про надання дозволу на виконання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в смт Ворзель згідно з Додатком № 1». Пропозицію голосувати «пакетом» вносить хтось із депутатів. Пропозиція підтримується та всі депутати дружно голосують «за». Кому, де і скільки — того депутатам знати не потрібно. І, як не дивно, їх це не ображає.

Але ж серед депутатів є Юрченко та Виговська — юристи за фахом. Як розцінювати їхнє мовчазне схвалення дій Венгрика? Це юридична безграмотність чи колективна заангажованість?

Важко повірити, що вони, як штатний юрист О. В. Загурський, вичитали в Законі України «Про доступ до публічної інформації» лише про інформацію з обмеженим доступом, а саме: конфіденційну, таємну та службову. А от ст. 6, п. 5 цього закону не помітили чи не захотіли помічати. А тут вказується, що «не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоду інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину».

Все чітко, логічно, конкретно. Можна лише вітати цей закон, підписаний Президентом Януковичем. Але щось же спонукало Венгрика та горе-юристів ігнорувати цю статтю Закону. Може, вони не знають, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки державної, комунальної чи приватної форм власності. Тобто земельні ділянки в нашому випадку і є комунальним майном (розділ ІІІ, гл. 13, ст. 179, 181 Цивільного Кодексу України).

Громадське об’єднання «ГРУТКІВ», осередки чорнобильців і афганців, приватні особи Д. Костура, В. Шкода зверталися до Венгрика із запитом щодо оприлюднення «Додатків» до рішень сесій. Відповідь для всіх одна — це інформація конфіденційна. Відмінив Венгрик ст. 6, п.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а сам закон тлумачить, як йому заманеться. Навіть в Ірпені до такого не додумались. Там подаються прізвища одержувача землі, адреса земельної ділянки і їх площа. А у нас Ворзельська селищна рада перетворилась на закритий корпоративний клуб, де вирішуються питання суто в інтересах групи на чолі з Венгриком, яка дорвалася до влади, щоб за час свого керівництва довести селище до межі.

Саме це і спонукало представників громади звернутися до Генпрокуратури, обласної прокуратури, Київської обласної держадміністрації. Як ви всі прекрасно розумієте, результатів це не принесло.

Поки запит із Генпрокуратури йшов до Ірпінської міської прокуратури, рішенням сесії Ворзельської селищної ради від 27 червня 2012 року прокуратурі Ірпеня була, всупереч закону, надана квартира, яка, за договором із забудовником Гевелом Р., була передана у власність громадян.

Тож відповідь Ірпінської прокуратури була, здається, прогнозованою, що факт порушення закону не мав місце. У додатку до рішень містяться дані, які становлять конфіденційну інформацію та захищаються Законом, оскільки містять інформацію про особу, її особисте життя та майновий стан. Відповідь надав заступник прокурора м. Ірпеня, юрист 1-го класу М. П’яних. А далі цей юрист посилається на рішення Конституційного суду № 2-рп/2012, де справді дається тлумачення інформації про особисте та сімейне життя особи, яка є конфіденційною.

І пан П’яних цитує цей перелік: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові чи немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема, членами сім’ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовій, інтимній, товариській, професійній, діловій та інших сферах життя.

Яке відношення мають перелічені дані до «Додатків»? В них же вказується ПІБ, адреса виділеної ділянки і її площа. Наприклад, Загурський Олександр Васильович – 0,1260 га, вул. Горького, 18 «3». І Ви, пане П’яних, будете продовжувати стверджувати, що це є конфіденційна інформація і що громада не має права знати як розпоряджаються її землею? Цікаво, чи поділяє Вашу думку прокурор Ірпеня, пан Шило, до речі, автор наукових статей зі сфери застосування антикорупційного законодавства у прокурорській діяльності.

Ще виникає одне цікаве запитання. Рішення сесії подаються в такому вигляді: дати дозвіл громадянам на виконання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у смт Ворзель згідно з «Додатком № 1». Рішення в незмінному вигляді видається конкретній особі. То ж як це буде у ворзельському варіанті? Адже рішення оформляється із вказівкою конкретної особи. Як на ці метаморфози подивилась прокуратура?

Та не в тім зараз річ. А річ у тому, що в тих додатках, мабуть, знаходиться інформація, яка може стати бомбою для місцевої влади. Тому Венгрик з однодумцями та прокурором П’яних так ретельно приховують їх.

У Коцюбинському мешканці також не могли ознайомитися зі списками тих, хто одержав земельні ділянки. А тепер заходиш на сайт і спокійно читаєш їхні прізвища. Наприклад, Венгрик Ірина Олександрівна одержала в цьому селищі по вул. Травневій, 3 0,0800 га (кадастровий номер — 3210946200:01:0410002). А от ще цікавіше: Марущака Ярослава Євгеновича в Коцюбинському поважають більше, ніж у Ворзелі. У нас він одержав тільки 0,1260га по вул. Котляревського, 57, а там — 0,1500 га по вул. Сонячній, 16 (кадастровий номер — 3210946200:01:04300025).

Тамтешня влада також довго пручалася, не допускала громаду до цієї інформації. Але Апеляційний адміністративний суд міста Києва скасував рішення Коцюбинської селищної ради, якими було незаконно роздано 501 ділянку в лісі місцевим депутатам, їхнім близьким і підставним особам. Суддя Базелинна Наталія в рішенні колегії суддів оголосила 501 прізвище — читаємо в статті Наталії Соколенко «Проблемні ділянки з кадастровими номерами: суд скасував дерибан Біличанського лісу».

Насамкінець хочу сказати, що місцева влада на чолі з Венгриком взяла на себе відповідальність за реалізацію державної політики на місцевому рівні, підтримання політичного курсу Партії Регіонів, спрямованого на дотримання основ демократії, самоврядування, подолання корупції, соціального захисту населення тощо.

Відхід місцевого керівництва від загальноприйнятого курсу, перш за все, підриває довіру місцевого населення до політичної сили, яку представляють ці особи.

Popularity: 3% [?]