Олександр Редич.  Голова Ірпінської міської організації УНР

Отже маємо приведеного до присяги, законно обраного але нелегітимного Президента нашої держави.  Це засвідчила Центральна виборча комісія, оголосивши результати   виборів, на яких Янукович і Тимошенко, а отже, і їх політичні сили, отримали від суспільства червоні картки. Із врахуванням графи «Не підтримую жодного кандидата» більше половини голосів подано проти кожного із них. При правильній виборчій системі ні Янукович ні Тимошенко не мали б легітимності, оскільки більша частина громадян, що прийняли участь у голосуванні, висловила їм недовіру.
    Чи буде Янукович проукраїнським президентом – покаже час. Але напередодні виборів, прогнозуючи  прихід до влади антиукраїнських сил,  прогресивна національно-свідома молодь та ряд видатних діячів  України  ініціювали об’єднання патріотичних сил.

20 грудня 2009 року в будинку культури Національного технічного університету «КПІ» (м. Київ) відбувся установчий з’їзд Української Народної Ради (УНР) – Всеукраїнської позапартійної громадської організації, що покликана об’єднати національно-патріотичні сили в одне могутнє ціле для захисту  та  розвитку процесів розбудови української державності.

У залі, де у 1989 році проходив перший з’їзд Народного Руху України зібралося 980 делегатів із 25 областей, Криму, міста Києва та Севастополя, в тому числі 244 представники студентських, молодіжних організацій, а також понад 400 гостей, що засвідчило всенародну підтримку створення такого, давно очікуваного об’єднання.

З’їзд благословив Патріарх усієї Руси-України Філарет.

   На відміну від 1989 року, коли у залі вирували бурхливі політичні пристрасті, панувала піднесена ейфорія від усвідомлення легалізації Руху, доповіді установчого з’їзду УНР відзначались глибоким науковим аналізом соціально-економічної та політичної ситуації в Україні, пропонувались кроки виведення правих сил із глибокої кризи. Були заслухані програмні доповіді  про нову Конституцію України (проф. В.Василенко), про єдину помісну Церкву (Є.Сверстюк), соціальну справедливість (проф. В.Черняк), про консолідацію українського народу, як головне завдання державотворення (М.Поровський), про економічне відродження нашої держави (проф. В.Пилипчук), стан Збройних Сил (В.Білоус) ,  про проблему сучасної молоді (А.Пушкаренко, Л.Матвійчук) та ін.

Не можна сказати, що на з’їзді панувала єдність думок.  Були дискусії, неприйняття положень деяких виступів, провокаційні заяви. Але з’їзд більшістю голосів на президентських виборах 2010 р. підтримав В.Ющенко. Незважаючи на зрозумілу політизацію питання виборів, резолюція з’їзду УНР засвідчила появу нового, об’єднувального громадського руху, що орієнтується не на вибори а на майбутнє .

Головою Української Народної Ради обрано Миколу Поровського – Народного депутата 1-го, 2-го та 4-го скликань Верховної Ради України.

Важливо відмітити, що ініціатива створення УНР належить Київському студентству, що була підтримана такими  видатними діячами політики та культури як Дмитро  Павличко, Юрій Щербак, Іван Драч, Іван Дзюба, Ігор Юхновський, Юрій Шухевич, Борис Олійник, Євген Сверстюк, Левко Лук’яненко, Михайло Горинь та інших, значна частина із яких увійшли до Ради старійшин цієї організації.

Зрозуміло, що заклик ініціативної групи до громадськості України не знайшов би підтримки у суспільстві, якби серед підписантів були, ті, що давно стали розмінною монетою у грі політичних шулерів, довіра  до яких давно втрачена.

Оголошуючи свій статус, як  позапартійної громадської організації, УНР запрошує до членства всіх, хто прагне  реалізувати свої здібності та інтелектуальний потенціал у розвитку української нації, захисту  українських традицій, побудові громадянського суспільства, розбудови України як сучасної європейської держави.

Створення   структур УНР у Приірпінні  почалось після участі групи представників національно – патріотичних сил регіону на установчих зборах Київської обласної організації УНР 12 грудня 2009 р. у м. Біла Церква. Делегатами установчих зборів УНР Київщини були:  Є.Гуля,  О.Редич, В.Мартинюк, Д.Костура, А.Курсін, А.Зборовський, які увійшли до складу оргкомітету по створенню первинних організацій УНР та були делеговані на  установчий з’їзд.

Зберігаючи традиції, як і 20 років назад при створенні Руху Приірпіння, активісти селища Коцюбинське на чолі з отаманом Козацтва Київщини Євгеном Гулею були першими і ще у жовтні створили територіальну організацію УНР. Далі за хронологією:

–         2 січня 2010 року у приміщенні Уварівського будинку відбулись установчі збори первинної організації селища Ворзель, на яких головою осередку УНР вибрана Данута Костура, заступником Лариса Харченко;

–       4 січня 2010 року у приміщенні місцевого будинку культури відбулись установчі збори Бучанської міської організації УНР, на яких головою вибраний Володимир Мартинюк, заступниками: Василь Кравченко, Микола Лабунський;

–         10 січня відбулись установчі збори первинної організації м. Ірпінь, а 12 січня 2010 р. у приміщені економічного коледжу – установчі збори Ірпінської загально-міської організації УНР (ІМО УНР). Головою ІМО УНР вибраний Олександр Редич, заступником – Євген Гуля, керівником секретаріату  – Антон Курсін.

Членами ІМО УНР, зокрема її керівних органів, стали представники таких національно-патріотичних сил, як  Народний Рух України, Українська Народна Партія, УНА-УНСО, ВО Свобода, НУ-НС.

Створені Ірпінська та Бучанські організації  УНР у своїх резолюціях, як і з’їзд УНР, підтримали у першому турі президентських виборів В.Ющенка, віддаючи належне його проукраїнській політиці, мужності, послідовності у відстоюванні національних інтересів. Проте отриманий на виборах результат вказує на те, що Український народ не прощає помилок і нереалізованих обіцянок, якими б великими звершеннями вони не супроводжувались.

Що стосується другого туру, то позиція УНР Приірпіння підтримана   УНР Київщини, полягала у неможливості проведення агітації за будь кого із двох претендентів. У своєму Зверненні до громади Приірпіння ми закликали розпорядитись своїми голосами відповідно до свої політичних переконань, свого бачення розвитку України та нашого спільного шляху – побудови громадянського суспільства. Можна  зрозуміти аргументи тих, хто голосував у графі «Не підтримую жодного кандидата», тим самим засвідчуючи появу нової сили, що прагне дійсних радикальних змін і приходу політиків нової генерації. Можна дискутувати з тими, хто віддав свій голос за «менше зло», голосуючи проти «більшого зла», адже за словами Івана Франка вибираючи цей варіант, вибирається, все-таки, «зло».  Щодо аргументів тих, хто свідомо вибрав третій варіант, як переконаний послідовник «ідеологій» ПР або БЮТ – слухати їх нецікаво.

Президенти приходять не назавжди.

Тому першочерговими завданнями для громад селищ і міст Приірпіння повинно стати  відстоювання своїх прав на реальну участь у місцевому самоврядуванні, розвиток інститутів самоорганізації, підприємництва, розвитку регіону, як території творчості і інтелектуального відпочинку, впровадження громадського контролю за втіленням загальнодержавних, місцевих і міжрегіональних бюджетних та інвестиційних програм, участь у розробці проектів перспективного розвитку регіону та учать у їх реалізації.

Все це можливо при умові відродження традиційних для українського народу цінностей: духовності, патріотизму, порядності, братерства, поваги до української мови, національної символіки, українських народних звичаїв та традицій, загальнолюдських цінностей;

Ірпінська міська організація  УНР  закликає молодь, всіх ініціативних,  креативних, неспокійних за розвиток Приірпіння підтримати   громадські ініціативи нашої організації,  прийняти активну учать у розвитку громадянського, відкритого суспільства.

В єдності наша сила!

Олександр Редич.   Голова ІМО УНР.

Popularity: 4% [?]