Данута КОСТУРА
У порівнянні з іншими місцевостями, де збереглися будівлі яким по кілька сотень років, Приірпіння, безумовно, програє. Але це тільки на перший погляд. Серед краєзнавців поширене поняття «національний ландшафт». Йдеться не тільки про географічний аспект, а й культурно-історичний. Бо, скажімо, в Ірпені діяв Будинок творчості письменників, а у Ворзелі – Будинок творчості композиторів. Попри те, що ці комплекси переживають не найкращі часи, все ж залишилась мистецька нитка, яка пов’язує минулу славу цих місць із теперішніми культурними подіями: в Ірпені проходять літературні заходи, у Ворзелі – музичні.
У ворзельському парку, фото автора
Приірпіння – місцевість рекреаційна, чим і цінна, бо можна побродити в парках, подихати свіжим повітрям, усамітнитися. Свого часу тут функціонувало багато дитячих і дорослих оздоровниць. А все через лісистість та близькість до столиці. Це чудові місця, де кияни можуть відпочити від міського шуму, познайомитися з місцевими пам’ятками, а не кияни ще й з Києвом. Тому багато хто так і робить: винаймає готельний номер у зеленій зоні, а до столиці доїжджає.
Сучасним містам Ірпеню, Бучі та курортному селищу міського типу Ворзелю поклало початок у 1899 році будівництво залізничної колії Київ–Ковель.
ІРПІНЬ
Центральна площа Ірпеня , фото з інтернету
Серед кількох гіпотез, пов’язаних з виникненням назви Ірпінь, є більш достовірна, прив’язана до назви річки, що протікає біля Ірпеня та походить від слов’янського «рупа» — яма. Краєзнавець О. Передерій записав від старожилів, що річка Ірпінь раніше називалася Єрепень, бо «єрепенилася» під час повені.
Фото з інтернету
У 2016 році Ірпінь потрапив до Національного реєстру рекордів України за найбільшу кількість (16!) реконструйованих та збудованих за два роки парків і скверів. Зокрема, парк «Покровський» – один з найбільших парків авторських дерев’яних скульптур в Україні. Парк «Перемоги» — один з найстаріших Ірпінських парків. Частину його території відвели під дитячий парк «Незнайка» на честь героя Микола Носова, який провів в Ірпені дитинство і юність. Тут багато фігур казкових персонажів.
ірпінський фонтан , фото автора
Центральні площа та вулиця — пішохідні, з сучасним фонтаном, дитячим майданчиком, з шестиметровою бронзовою фігурою молодого Тараса Шевченка.
Знаковим для Ірпеня був і залишається Будинок творчості письменників. У 1936 році колишня дача фабриканта Чоколова (збудована у 1905 році) разом з прилеглою територією була передана у власність Спілці письменників України. Після війни були побудовані ще два двоповерхові будинки.
Дача Чоколова, фото з інтернету
З часом Будинок творчості став творчою Меккою для письменників, де побували і творили майже всі відомі майстри слова. Чудова природа, річка Ірпінь манили творчий люд до себе. У різні часи у Будинку працювали Максим Рильський, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Остап Вишня, Олександр Довженко, Дмитро Павличко, Степан Олійник. Тут Олесь Гончар написав свій знаменитий «Собор», Павло Загребельний, Євген Гуцало –більшість своїх творів.
В останні роки у Будинку творчості відкрилося «друге дихання». Восени 2017 року на його території міською владою облаштовано парк Письменників. Парк надзвичайно креативний, наповнений скульптурами і дерев’яними альтанками.
У Будинку творчості письменників “Ірпінь” , фото з інтернету
Цьогоріч із травня по жовтень у БТП відпочивали творчі (і не тільки) люди. Доба проживання разом з харчуванням обійшлася не члену Спілки у 440 грн. (є дорожчі варіанти). Працює їдальня (обід — 90 грн).
В Ірпені мешкали Максим Рильський, перекладач, лауреат Національної премії ім.Тараса Шевченка Григорій Кочур, перекладач, лауреат премії ім. Максима Рильського Дмитро Паламарчук. Ірпінь підтримує свої літературні традиції. Тут проходять щорічні фестиваль поетів і бардів «Ірпінський Парнас» та всеукраїнський книжковий фестиваль « Irpin Book Fest». Цього року через карантин він не проводився. Дати проведення фестивалів приймаються окремо. Минулого року відбувся перший міжнародний фестиваль перекладачів «Кочур-фест». У жовтні цього року – другий. Григорій Кочур (1908-1994) перекладав поезії з 28 мов. Він залишив безцінну бібліотеку з такими раритетними виданнями, які не мала, навіть бібліотека імені В. Вернадського. Мешканець Ірпеня був тісно пов’язаний з дисидентським рухом. У його домі діє приватний Літературний музей, яким опікується невістка Марія Кочур (тел. 050 571 5680).
У музеї Григорія Кочура – Марія Кочур, фото автора
Проживали в Ірпені поет, громадський діяч Сергій Бабайкін, бандурист Микола Будник, а також відомі художники. Серед них Федір Кричевський (на обійсті встановлений пам’ятник), Матвій Донцов, заслужений художник України Володимир Сидорук. Уже вп’яте пройшов у місті художній пленер «Намальований Ірпінь». Цьогоріч був присвячений В.Сидоруку.
Ірпінська набережна, фото з інтернету
Ще одною зоною відпочинку є впорядкована набережна біля річки Ірпінь. Дитячі і дорослі спортмайданчики, доріжки для прогулянок, спеціальні місця для рибалок. Встановлено лежаки, великий мангал. Територія оздоблена 120 оригінальними ліхтарями та різноманітними скульптурними композиціями – від летючих риб до смартфона.
Природні пам’ятки – 600-річний Дуб Прадуб та гідрологічний заказник «Криничка», розташований в урочищі Пилипів Потік, між вулицями Глінки та Ново-Оскольська. Вважається, що вода тут цілюща.
Щодо старовинних будівель, то, окрім будинку Чоколова, архітектурну та історичну цінність мають залізнична станція «Ірпінь» (1903), Свято-Троїцька церква (1909), будинки культури 50-х років минулого століття, садибні будинки, розташовані на території санаторію «Ірпінь» тощо.
БУЧА
Вокзал у Бучі , фото автора
Буча бере свій початок від села Яблунька, що розкинулося на лівому березі річки Буча. Спочатку село належало польському шляхтичу Лясоті, який отримав землі від графаПотоцького. Наприкінці 19 століття землі перейшли у володіння поміщиків Красовського, Пеховського та Сагатовського. У 1868 році син Северина Сагатовського побудував неподалік від села Яблунька цегельний завод. Високої якості цеглу, відому навіть закордоном, виробляли з клеймом «Яблунька». На початку 20 століття Буча розвивалася як дачна місцевість (завдяки мішаному лісу) і навколо залізниці.
У 2007 році Буча стає містом обласного значення (до того була у складі Ірпінської міськради). Раніше тут було багато дитячих таборів, нині працює два – «Джерельце» та «Променистий».
вхід до Бучанського парку , фото автора
Візитівка Бучі – парк (площа – 42 гектари), щороку додає якусь нову локацію з особливою родзинкою. Є озеро з облаштованим пляжем, набережною. Дитяче містечко цьогоріч поповнилося залізницею, тунелем. Серед дерев працює мотузковий екстрим-парк «Шалена Білка». Є чудовий Літній театр, де відбуваються Всеукраїнський фестиваль «Прем’єра пісні», Міжнародний музичний фестиваль «О-Фест». Проводяться літом. Через карантин фестивалі цього року не проводилися. У парку можна орендувати велосипеди на будь-який смак, дитячі автомобілі.
У парку, фото автора
Серед видатних постатей у Бучі мешкали композитор Левко Ревуцький (його іменем названа дитяча школа мистецтв), художник Микола Мурашко, мовознавець Андрій Білецький. На дачі проводив своє дитинство письменник Михайло Булгаков. На її місці встановлено пам’ятний знак. Гідротерапевт Вітольд Камінський упродовж 20 років проживав і лікував людей у Бучі, де і похований.
ВОРЗЕЛЬ
Щодо походження назви Ворзель існує цікава версія. Незадовго до будівництва селища неподалік працював цегляний завод фон Верзеля (Вьорзеля), який викупив Пеховський. Назва йому сподобалася співзвучністю з французьким Версалем.
Ворзельське літо , фото автора
Зелена перлина Приірпіння займає 922 га, з яких 311 га – зелені зони (з них 84 га – заказники). Раніше функціонувало 29 санаторіїв. Зараз – 6. Така кількість оздоровчих закладів має своє пояснення – завдяки фітонцидності хвойних дерев тут особливе повітря. Відомий кардіолог, академік Микола Стражеско прирівнював його до кисловодського. Згідно з Генпланом, прийнятим у цьому році, Ворзель розвиватиметься як рекреаційно-оздоровча територія. 
У цьому будинку О. Білаш написав “Два кольори”, фото автора
У Ворзелі творилася класична музична та пісенна спадщина. Саме тут, у Будинку творчості композиторів, Олександр Білаш написав музику на слова Дмитра Павличка «Два кольори».
Один із збережених будинків, де творилася українська музика , фото автора
Тут творили Платон та Георгій Майбороди, Микола Дремлюга, Валентин Сильвестров, Ігор Шамо та інші. Унікальний Будинок творчості у 2014 році зазнав вандалізму і був майже знищений. Нині туди зайшли інвестори і почалась його реконструкція. Будівля актриси Ганни Борисоглібської, з якого починався Будинок творчості, вже відновлена. Багаторічній директорці БТК Олені Куц вдалося створити приватний музей (067 243 7812) .
У Ворзелі започатковано регіональний конкурс молодих піаністів «Весна в Уваровському домі», проходять Всеукраїнські фестивалі-конкурси «Пісенні візерунки» та духовної музики «Введенські піснеспіви».
У селищі проживав і творив композитор Борис Лятошинський. Біля його садиби встановлено пам’ятний знак. Також мешканцем Ворзеля був один з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження» Валер’ян Підмогильний, який викладав у школі українську мову.
Центр культури” Уваровський дім”, фото автора
Візитівкою Ворзеля є будівля, яка визнана об’єктом культурної спадщини і пам’яткою архітектури та історії. Це будинок, збудований на початку XX ст. київським фабрикантом Карлом Септером. Згодом його придбала Наталія Уварова, донька цукрозаводчика і благодійника Федора Терещенка. Нині тут знаходиться Центр культури «Уваровський дім», у якому розмістився музей та концертна зала імені Лятошинського. Щосуботи проходять концерти класичної музики.
ворзельське озеро, фото автора
На 7, 5 га облаштовано парк «Перемога», поруч мальовниче озеро. На його березі розташовані ресторани та готелі.
дача Зейделя фото автора
Старовинні будівлі Ворзеля – це, зокрема, аптека початку 20 століття та дача Альберта Зейделя (на території санаторію «Прапор»). Зейдель був магістром фармацевтики і мав найбільшу аптеку у Києві.
Ворзельські вулиці, фото автора
Як доїхати
До всіх трьох пунктів можна доїхати електричкою від метро Святошин. Вартість проїзду 13 грн. У час карантину електрички їздять ранками і після обіду. Тривалість поїздки до Ірпеня 17 хвилин, до Бучі — 27, до Ворзеля — 35.
До Ворзеля і Бучі можна доїхати маршруткою № 424. Відправляється від метро Святошин з інтервалом 15–25 хвилин. Вартість проїзду 20 грн.
До центру Ірпеня від станції метро Академмістечко кожні 15 хвилин відправляється маршрутка № 420.
Де поїсти
У Ворзелі кафе «Хвоя» запропонує вам широкий вибір страв на будь-який смак і гаманець (096 867 5069), кав’ярня «Престо» — каву, чай, смаколики. Поїсти можна у ресторані «Шкіпер».
В Ірпені, Бучі є багато точок, де можна перекусити чи пообідати.
Де переночувати
У Ворзелі можна зупинитися у бюджетному irisHotels (номер на двох від 440 грн), готелях Villa San Marino, СПА Готель.
У Бучі та Ірпені є кілька десятків готелів та апартаментів, де можна переночувати.
Данута КОСТУРА
Popularity: unranked [?]