Данута Костура

От уже 22 роки живе у Ворзелі заслужений художник Станіслав ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ, картини якого побували у 62 країнах світу. Полотна митця прикрашають Український Фонд культури, є у приватних колекціях багатьох країн світу: Канади, Німеччини, Польщі, Голландії, Австрії, ОАЕ тощо. А скульптури, пов’язані з місцевими історичними подіями, невдовзі прикрашатимуть рідне селище.

Народився Станіслав ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ у1939 році на Київщині, в селі Чепелівка,що поблизу Узина,в сім’ї бухгалтера. Малювати почав з дитинства. Тому й не уявляв свого життя без пензля та мольберту – закінчив Київське художньо – ремісниче училище, а згодом – Львівський поліграфічний інститут.

Про свої молоді роки Станіслав Іванович згадує з особливим трепетом. То були шістдесяті – з їх вільнодумством, творчими підйомами. А ще – перші виставки, до яких з друзями готувалися з особливим завзяттям. Щоб не витрачати час на дорогу до гуртожитку – навіть ночували в залах, на підвіконні.

Музика дерева

Митець працював у Художньому фонді України, займався графікою, монументальним мистецтвом, скульптурою, дизайном. На початку 90-х став працювати зі шпоном ( тонкими зрізами різних порід дерев). Малював картини, щоб потім деревом передати всі відтінки та нюанси. Цей вид творчості називається інтарсією ( з малих кусочків дерева) або маркетрі( з великих кусочків) Картина виконується двома техніками, шпоном набирається композиція і приклеюється до дерев’яної основи. Техніка вимагає неймовірної філігранності. Станіслав Іванович настільки майстерно «малює» картини шпоном, що не віриться, що його Бетховен, Богодар Которович чи Тарас Шевченко з їх натхненністю, сум’яттям та емоціями – створені не фарбами.

Ще одна його особливість художника – вміння побачити у зрізі дерева сюжетну композицію. Для нього це не просто шматок дерева, у його текстурі майстер розглядає, чує музику. Залишається «вималювати» клавіші – як у картині «Ноктюрн».

Всього у доробку художника майже 600 картин, виконаних у техніці інтарсії ( маркетрі).

Погляд з висоти

На 16 років у його життя ввійшов Інститут цивільної авіації, який, розбудовуючись, приростав новими корпусами. Художнє оформлення у них – від Станіслава Войцеховського. Дотичність до авіації переросла у захоплення темою космосу, яка червоною ниткою проходить крізь його творчість. Войцеховський часто зображує землю з висоти, з космосу. Художник – філософ бачить її незахищеною, із загрозами, які на неї чатують. Картина «SOS» -серед тих, які були побачені у десятках країн.

Релігійна тема – одна із найвагоміших у його творчості. «Тайна вечеря» вражає своєю космічністю. «14 стацій Ісуса Христа» – скрупульозна, подвижницька праця. Фото цієї серії робіт були представлені на Великодні Свята у ворзельському ЦК «Уварівський дім».

У цій техніці митець виконав композиції на релігійні теми у київському храмі на вулиці Гарматній, у розписах використані орнаментальні мотиви Софії Київської.

Останні три роки присвятив виготовленням шахів – у фігурах відтворює свої пластичні роботи минулих років. До речі, у середовищі художників існує таке поняття, як «пластика Войцеховського» – це стиль майстра, створений на базі Львівської школи, якій властивий модерн, відкарбований роками праці.

Пам’яті ворзельців

Свої ідеї Станіслав Войцеховський пропонує для реалізації і місцевій владі. На жаль, досі безуспішно. Для двох його проектів – пам’ятників чорнобильцям і Голодомору уже виділені місця ( у Курортному провулку і на проспекті Великого. Жовтня, біля церкви).

Ескіз пам’ятника Голодомору спирається на тодішні ворзельські реалії. На ньому – хрест, що розрізає кам’яну брилу, увінчаний трьома колосками. Каміння, з якого проростають пагінці, символи життя, та імена 283 діток місцевого дитячого будинку, які вмирали по шестеро-семеро щодня протягом трьох тижнів 1933 року і невідомо де поховані. Ворзельці мають надію, що витвір майстра, який увічнює трагічні події , з часом буде зведений у селищі.

Данута КОСТУРА

газета “Західне передмістя Києва”

no images were found

Popularity: 5% [?]