Данута КОСТУРА
У Ворзелі після глибокого застою у частині розбудови інфраструктури почалося будівництво парків, доріг. Ворзель стає кращим і затишнішим, хоча не всі ці перетворення ворзельці сприймають на «Ура», вважаючи, що є більш нагальні потреби у дитячих садочках, ремонті школи, водогону тощо. Про це і не тільки говоримо з селищним головою Ворзеля Ларисою Федорук.
Починаємо розмову з парку біля ЦК «Уваровський дім», упорядкування якого майже завершується. Висаджені кущі і декоративні дерева, впорядковані газони, прокладені асфальтові доріжки, розставлені лавки. Вже манить до себе дітей і батьків великий, облаштований дитячий майданчик.
«Спочатку ми планували освоїти всю територію – 4 га. Проте побачили, що не «потягнемо». Наразі зупинилися на 2 га, вкладаємося у 4 млн. грн. Коли є наповнення бюджету – рухаємося, закладаємо кошти під нові об’єкти.
На черзі – Курортний проспект, обмежений територією від вулиці Курортної до Кленової (Леніна). Його облаштування обійдеться селищу у близько 1,5 млн. грн. Зараз триває експертиза проекту», – говорить селищний голова.
«Днями довелося пережити сутички з деякими мешканцями вул. Кленової, які протестували проти початку ремонту дороги. Це були жителі трьох перших садиб на початку вулиці. Щоб збудувати дорогу згідно зі стандартом, доведеться впритул до їх парканів прокласти тротуар. Згодом, після розмови з мешканцями в актовій залі, неначе дійшли згоди. Та коли техніка почала зривати бордюри, почалося все спочатку. Збіглося близько 80 людей. Мешканці трьох перших будинків лягали під колеса, витягали водія з трактора, інші теж були проти, бо порушується їх спокій. Їм не потрібні ні дороги, ні тротуари. Правда, багато людей нас підтримали – вибоїни, по яких страшно ходити, хащі між якими ходять, зокрема, мами з візочкам, набридли багатьом», – продовжує Лариса Федорук.
Майже на завершенні ремонт транспортної розв’язки, в яку плавно перетікає вулиця Кленова і яку відремонтують до будівлі колишнього банку «Київська Русь». Всі роботи виконуються коштом селища.
Є проблеми з водопостачанням, каналізацією. «За стільки років не було зроблено нормального водовідведення, особливо тоді, коли всі заклади функціонували. Зараз роблять водогін по вул. Тюльпановій. Це дуже проблемно – ніхто не знає, де ці комунікації проходять. Хлопці не раді, що взялись за цю роботу. Є питання і до «Ірпіньводоканалу». По Ворзелю всього 60 свердловин (діючих і не діючих). Тільки у санаторії «Зірка» їх 3. Обстежте, дайте результат, щоб звернутися до того ж Фонду держмайна за дозволом на перевірку. Не дійшли згоди. Зараз ми з санаторієм «Ворзель», який має резервуар для води, готові закільцювати водогін. Ні, наполягають на битті нових свердловин. А навіщо додаткові?
Має бути облік води, щоб не було так, що один мешканець щедро поливає городи, а іншому не вистарчає на домашні потреби. Ми з депутатами готові пройтись по обійстям і подивитись, як хто використовує воду, перевірити договори. Але потрібно, щоб був контролер з «Ірпіньводоканалу». Наразі його немає.
За ці півроку бюджет збільшився на позапланові 2 млн. грн. – бюджетна децентралізація дає плоди. Селищний голова звернулася до Ірпінської міської ради, щоб та виділила кошти ЗОШ №5, ДНЗ та на реконструкцію фасаду ЦК «Уваровський дім» – на тлі проведених у парку робіт у цьому виникла потреба. Впродовж тривалого часу в шкільний підвал затікає вода. Із тим питанням теж звернулися до Ірпінської міської ради. Обіцяли розглянути.
«Щодо садочка, то не потрібно забувати, що це старе приміщення – там вчилися ще бабусі і дідусі нинішніх дітей. Щоб відкрити додаткові групи, переобладнуються кімнати, робиться ремонт. Розглядається можливість допомоги меблями. Днями спілкувалася з мамою, дитина якої відвідує садок. Каже, що в садочку немає поборів. Окрім плати за харчування, заплатила впродовж року додатково близько 500 грн.
А 1 вересня відкриються по вул. Кленовій приватні дитячий садочок і школа», – продовжує ворзельський голова.
Звичайно, що доти, поки заходитиме мова про дитячі садки у Ворзелі, виникатиме й питання знищення рекреаційного лісу санаторію «Зірка» (саме під будівництво комунального садочку було віддано зо 3 га першокласних дубів, кленів, сосен, які формували мікроклімат «Зірки». Якщо Ворзель, за даними таких світочів кардіології, як академіки М. Стражеско, Б. Маньковський має свій особливий мікроклімат, порівняний з кисловодським, то у «Зірці» був мікроклімат у мікрокліматі. Залишки цього мікроклімату ще деякою мірою можна відчути, побувавши на недіючій території колишнього санаторію).
Тепер Ворзель збагатився на рекреаційній землі багатоповерхівкою на декілька під’їздів та приватним садком і школою. Ще залишилися недорубані дерева на третині відведеної під знищення території «Зірки». Сподіваємося, що громада не дасть їх викорчувати.
Запитую, як обстоять справи з наданням Ворзелю статусу курорту місцевого значення.
«На разі документи, які надійшли до селищної ради, опрацьовуються. Надіюсь, що після вивчення документів, які зібрані, вдасться зрушити питання курорту з місця», – відповіла селищний голова.
Принагідно торкнулися медичного туризму, який набирає зараз великих обертів у світі, коли турист може, знайомлячись з іншими країнами, меншим коштом вирішити свої медичні проблеми. У якійсь країні значно дешевше лікувати і протезувати зуби, в іншій – полікувати очі, ще в іншій – хребет тощо. Тут Ворзелю, мабуть, немає рівних щодо місцеположення й рекреаційних можливостей. Медичні центри просто самі б просилися сюди. За умови, що зможуть орендувати територію.
Те ж стосується і дитячих таборів, які через близькість до столиці й особливі рекреаційні дані робили б їх затребуваними. Правда, в селищі дохазяйнувалися до того, що не залишилося земель, якими могла б розпоряджатися громада і які могли б принести славу та прибуток Ворзелю.
Але ще є землі колишніх оздоровниць і таборів. Вони у власності чи в оренді. При правильному підході можна було б зацікавити обидві сторони. Про ці можливості і нагадую пані Ларисі. «Щоб сюди прийшли інвестори, потрібно довести до ладу бодай деякі об’єкти», – говорить голова.
І наводить слова керуючої санаторієм «Ворзель», яка хотіла залучити інвестора. Але, подивившись у якому стані знаходиться інфраструктура, він відмовився. Те ж приблизно було ще з трьома закордонними інвесторами, представникам яких Лариса Федорук уже сама показувала ворзельські принади. Але занедбаність не приваблює нікого.
«Якщо людина каже, що її влаштовують бур’яни і побиті дороги без тротуарів, то ми не можемо рівнятись на такі думки. Ми вже маємо відходити від такого сприйняття Ворзеля. Я не відкидаю історію, але не можна так жити. Як сказав Святослав Вакарчук: «Не дивіться на Україну, як на землю своїх батьків. Дивіться на неї, як на землю своїх дітей. І тоді прийдуть зміни », – сказала голова селища.
Щоб довести до належного стану інфраструктуру Ворзеля, потрібні немалі кошти. Ірпінь віднайшов їх, ретельно передивившись внески забудовників, інших підприємців. Говорю, що у Ворзеля у цьому плані є великі резерви.
«Резерви є. Залишилось до тих резервів добратися», – відповіла селищний голова.
Данута КОСТУРА
Газета «Ірпінський вісник» №33 (2777) 12 серпня 2016 року
Popularity: 6% [?]