Данута Костура
21 вересня зателефонувала на ірпінську службу ремонту проводового радіо – перестала говорити радіоточка. А потім ще три рази. Кожного разу відповідали, що, так, замовлення є, будуть ремонтувати. Через півтора місяці радіоточка запрацювала. Всього на 2 тижні. Знову телефоную. « Так, ваше замовлення від 21 вересня є». – «Як від 21 вересня? Хіба ви не закрили його? – дивуюсь. Адже ж 2 тижні тому лінію відремонтували». Розповідаю про цей факт начальнику. Він чомусь не дивується. Починає говорити про складнощі, з якими стикається. Кажу, що знаю, писала про них у статті « Про проводове радіо замовмо слово». Згадує. Обіцяє, що відремонтують. Через тиждень телефоную знову. На лікарняному. Знову вводжу вже іншого працівника у курс справ. Обіцяє приїхати і відремонтувати. « Наша песня хороша, начинай сначала…»
Але я про інше.
Проводове радіо – державна структура. Дуже важливий ідеологічний сегмент. Через нього, зокрема, держава доносить свої посили своїм громадянам. Доносить через дуже фахових журналістів, які творять цікаві, глибокі передачі. Невже для держави нічого не важить, що велика частина її громадян не має змоги слухати ці передачі? І не день, тиждень, а місяці! ( Нагадаємо, що проводове мовлення нараховує 3 мільйони абонентів,відданих дротовому радіо наперекір усьому. Величезна аудиторія).
Чому так байдуже відносяться до споживачів державної продукції працівники на місцях? Маю на увазі не тільки найнижчу ланку, але і начальство на вищих щаблях. Бо це через їх халатність, байдужість до ввіреної їм справи твориться таке неподобство. Кожен повинен робити свою роботу чесно і відповідально. На всіх рівнях. Не справляєтесь, дайте місце іншому. Бо мимоволі заставляєте думати про такий ремонт дротового радіо, як про ідеологічну диверсію.
6 12 10 Данута Костура

Popularity: 2% [?]