Данута Костура

3 березня 2011 року Д. Медведєв підписав указ « Про святкування 1150-річчя зародження російської державності». Державним указом було проголошено Київську Русь Російською державою. Правда, перед підписанням  президент Росії довго думав, вагався, бо ж не виключав докору, що « мы возвели одну из теорий в разряд нормативного акта». Але, згадавши святкування 1000-ліття, до якого приклався цар Олександр 2-й, відомий своїми указами про заборону української мови, все ж підмахнув свій указ. І, таким чином, реанімував російську імперську доктрину походження російської держави. Бо ж так хочеться мати причетність до 9-го століття, до часу, коли утворювалася Французька держава, Німеччина. І бути з ними в синхроні. І, що це «позволяет  снять ложную пелену того утверждения, что мы где-то отстаем или не в общем тренде, или мы в мировом развитии где-то в бок уходим». Ось такими категоріями мотивували свою беззастережну згоду з президентом російські історики.

А тепер звернемося до 862 року. Одні історики твердять, що тоді варязькі князі Рюриковичі напали на північні племена, інші, що старійшини їх запросили: «Ідіть-но княжити і управляти нами».

Через 20 років Олег Рюрикович напав на Київ, де з 40-х років 7-го століття правила династія Києвичів, убив володаря Київського князівства Аскольда і захопив владу. А потім почав завойовувати інші племенні союзи. І, як стверджує літопис, обклав даниною північні племена, а Новгород змусив виплачувати 300 гривень «на рік заради миру».

До середини 13 ст. ні Новгородська земля  (яка нині проголошена колискою Росії), ні  Владіміро-Суздальська, ні Тверська, ні Московська тощо не називалися у жодних  історичних джерелах ані Росією, ані Руссю.

Вперше у «Повісті временних літ» («Літописі Руському») згадка про назву «Руська земля» припадає на 852 рік, в час князювання Аскольда: «Коли почав Михайло цесарствувати, стала називатися (наша земля) Руська земля».

 За 10 років до запрошення Рюриковичів «росіянами» правити ними, Київське князівство вже мало назву «Руська земля».

Терміни «Руська земля», «Русь», «руси», «русичі», «русини» з початку 9-го ст. і у наступні століття вживалися а арабських, візантійських, західноєвропейських джерелах, а також у  давньоруських літописах  для означення теренів і населення спочатку Полянського ( Київського) князівства, згодом Київщини, Переяславщини і Чернігівщини.

Отже, поняття «Русь», «Руська земля» стосувалися виключно українських теренів, які слугували у 9 – 12 століттях ядром формування українського народу. З кінця 12 ст. Руссю , крім Центральної та Північної України починають називатися і західноукраїнські землі, де назва протрималась до 20 століття, а населення називало себе русинами. Згадаймо Франкове: « Я єсьм русин».

В новгородських літописах вперше Владіміро-Суздальське князівство назване «Руссю» в 1252 р., а  Московське – лише в 1398 р. Сама ж Новгородська  земля продовжувала у цей час залишатися поза «Руссю».

Росія запозичила історичну назву України. В історії таке трапляється, коли інші держави, щоб додати собі ваги, йдуть на фальшування. Погляньмо на дану ситуацію під кутом російської приказки «нєт худа без добра» і скажімо собі, що ми дістали законний шанс порозставляти крапки над «і». Для цього лишень потрібно, щоб при підтримці державних мужів мобілізувалися наші історики.

Зараз лунають пропозиції ( зокрема, від Острозької академії) наступного року відсвяткувати 1160 – річчя  української державності.

Данута Костура

У матеріалі використано статтю доктора історичних наук, професора Валерія Степанкова, надруковану у газеті «День» №142-143 від 12 серпня 2011 р.

http://www.day.kiev.ua/213918

Popularity: 2% [?]