Данута Костура
Західно-українське містечко Самбір знаходиться за 75 км від Львова. Цього року буде святкувати своє 770-річчя. Займає площу 13 кв. км, на якій проживають 35 тис. мешканців. Магдебурзьке право місто отримало у 1390 р.
Центр Самбора – площа Ринок (25, 5 тис. кв. м )увінчує Ратуша (17-19 ст.). У церкві Різдва Пресвятої Богородиці (1738р) знаходиться чудодійна ікона Богородиці, яку передала у 1727 р. самбірська міщанка ще до дерев’яної церкви. Ікону було урочисто короновано у 1928р. Зберігаються у церкві і мощі Святого Валентина. Їх автентичність підтверджує документ Папи від 1759 р. Костел Івана Хрестителя ( 16 ст.)найдревніша культова споруда у Самборі. У костелі єзуїтів (18 ст). знаходиться концертний зал з чудовою акустикою. Тут встановлений орган, один з найкращих в Україні.
У місті народився актор і режисер Лесь Курбас. Зберігся будинок, у якому зараз музей.
З Самбором пов’язані імена гетьмана Петра Сагайдачного, героя битви за
Відень Юрія Кульчицького, митрополита Тобольського та Сибірського Петра
Конюшкевича, письменника Андрія Чайковського.
Тут одружився з Марією Мнішек і виношував свої плани по захопленню престолу Лжедмитрій.
Гордістю Самбора є історико-етнографічний музей «Бойківщина». Створений когортою представників української інтелігенції у 1928 р., він невдовзі нараховував біля 30 тис. експонатів. Тут були не тільки предмети побуту бойків, але і ікона 14 ст., яку хотів придбати Лувр, і символічні ключі, які додавалися до Грамоти про надання місту Магдебурзького права, і римські мечі, і стародруки тощо. Під час війни найбільш цінні експонати були втрачені.
Але особливих втрат музей зазнав у післявоєнний час, коли ним став завідувати колишній секретар райкому. Вважають, що ключі були продані, а ікона у п’яному угарі порубана і спалена ( «Самбірські вісті» №422, 1993р). У 1953 р. решта експонатів ( біля 25 тис) були передані у інші музеї області.
У 1993 р. музей знову запрацював завдяки небайдужим громадянам і владі. Минулого року він прийняв біля 30 тис. відвідувачів, в основному студентів і школярів. Навідуються сюди і гості з інших країн. От подружжя з- під Варшави приїхало зняти копії з музейних документів і статей – їх донька захищає магістратуру про Бойківщину.
Вчений секретар Галина Мартинович розповіла про щорічні експедиції працівників музею у глухі села, про семінари, виставки, які проводить музей.
У Самборі багато пам’ятників і пам’ятних знаків. Більшість з них появилися за час незалежності – мешканці відновлюють історичну і людську справедливість.
Розмовляємо з гуманітарним заступником міського голови
Юрієм Леськівим. Говорить, що поставлять ще пам’ятник Степану Бандері і на цьому будуть закінчувати з пам’ятникоманією ( камінь освячено 1 січня 2009р).
Пан Юрій до призначення на цю посаду працював заступником редактора місцевої газети. Пластун. У цій організації плекають людей справи, подвижників і, здається, він один з них. Член партії «Фронт Змін». Як і голова міста Тарас Копиляк. Зараз у Ратуші ремонт. Ведеться без залучення грошей з бюджету. Теперішня влада дістала у спадок 6, 5 млн грн. боргу. Зараз ще «висять» 2,5 млн. Віддали Укравтодору державні дороги. Зараз починають ремонт центральних вулиць.
Дороги в катастрофічному стані. Перший естетичний удар отримуєш зразу ж, вийшовши з відремонтованого вокзалу на автобусну станцію. Неначе попадаєш у післявоєнні роки. Велика територія вся у вибоїнах. Пам’ятник депортованим, який недавно поставили, підсилює пригніченість. Акуратні магазинчики різко контрастують з асфальтною дійсністю. І тут же під стать станції парк, весь у трав’яних хащах, з залишками поломаної каруселі, танцмайданчика. Додайте сюди і каркання численного вороння. І не тільки каркання. Біля монументального пам’ятника жертвам комуністичного терору трава викошена. Але поряд велике пивне шатро.
Пригнічено виходиш з парку і потрапляєш знову на такі ж вулиці. Та невдовзі бачиш, скільки будинків стали ошатними, скільки квітів, які симпатичні магазинчики з привітними продавцями. Безліч урн для сміття. Містом закуплено дві сучасні сміттєзбиральні машини, а до них відповідні контейнери і контейнери для пластмасових пляшок. З усіма власниками приватних будинків укладено договори по вивозу відходів.
В день свята останнього дзвоника Самбір переливався різнобарв’ям вишиванок. У Самборі в 9 школах навчаються 3760 учнів. Доплюсуймо ще 6000 студентів ( разом з заочниками) і отримаємо містечко молодих. Тут є технікум економіки та інформатики , училище культури, медичний і педагогічний коледж, ПТУ , де набувають робітничих професій 333 студенти. А ще 3 вищі навчальні заклади – філіали Дрогобицького педуніверситету, Тернопільського фінансово-економічного інституту, Львівського університету.
Про дітей, молодь тут дбають. Навіть у найскрутніші часи продовжувала діяти музична школа. Зараз тут 429 учнів.
При Самбірському Будинку учнівської творчості діє студія образотворчого мистецтва. Понад 30 років заняттями керує Віра Тарасенко. Цьогоріч у 41-й раз студія проводила конкурс на кращий малюнок на асфальті, у якому взяли участь біля 200 дітей. Головою журі був колишній учень студії , заслужений художник України Євген Безніско. Були там змагання і на найцікавіший капелюшок.
З 2004 р. діє школа декоративного і ужиткового мистецтва.Тут навчаються 102 учні. Директор школи Іван Герич згуртував небайдужих і напівзруйнований унікальний будинок 19 ст. ожив. У Самборі біля 500 об’єктів, які мають історичну, культурну цінність. Зберегти їх – одне із найважливіших завдань, які поставив перед собою директор. Збирається проводити на цю тему семінар. Школа провела два пленери. На останньому у 2009р, всеукраїнському були присутні 7 делегацій з різних областей. Витрати взяла на себе обласна адміністрація.
Кожного року, приїжджаючи у Самбір, маю змогу порівнювати. Настрій мешканців теж. Минулого року ще у поїзді молодий сімейний чоловік бідкався, що втратив свій невеликий бізнес, пов’язаний з перевозом невеликих партій товарів з Польщі. Чомусь митники особливо прискіпливими були до місцевих мешканців. Але із зеленою вулицею для «своїх».Цього разу побачила багато привітних, усміхнених лиць. Подейкують, що особлива прискіпливість знята. Запрацював також закон, де мешканці 30- кілометрової прикордонної зони можуть безперешкодно перетинати кордон,користуючись спеціальними посвідченнями. Мабуть ці факти і внесли у душі самбірчан душевну рівновагу і відчуття впевненості у завтрашньому дні. Щодо заробітчанства, то ті , що виїхали, за невеликим винятком, там і залишилися. Нові за кордон вже не їдуть.
На жаль, через брак часу не вдалося поговорити з посадовцями, які безпосередньо відповідають за господарську частину міста, про їх бачення перспектив міста. Гуманітарний заступник бачить туризм, як одну із вагомих складових розвитку Самбора. І для цього є багато передумов.
Данута Костура
no images were found
Popularity: 9% [?]