Данута Костура
Щоліта перед батьками постає питання, куди прилаштувати своїх дітей. У 2009 році 60% дітей змогли відпочити у таборах, з яких 95,5% – це шкільні табори. Решта , 4,5% – позаміські. ( Анатолій Толстоухов: Мережа дитячих закладів оздоровлення та відпочинку потребує оновлення. Департамент інформації та масових комунікацій Секретаріату КМУ 23 04 2010). Останнім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості останніх за рахунок приватних. Їх число може поповнити Ворзель, розташований в 25 км від Києва.
Колись це селище мало статус курорту,було престижною оздоровницею. У кращі його часи тут функціонувало 15 піонерських таборів. Зараз маємо один дитячий табір – «Енергію» і літні табори Лікарні військово-медичного управління СБУ та дитячого табору «Відкрита Біблія». Інші чотири дитячі оздоровниці функціонують як різнопрофільні санаторії і для широкого дитячого загалу недоступні.
Тут оздоровлювали своїх дітей працівники південно-західної залізниці, «Південенергобуду», об’єднань «Медапаратури» та «Медпрепаратів», кондитерської фабрики ім. К. Маркса, швейної фабрики, «Торгмашу», кінокопіювальної фабрики, облспоживспілки, Академії наук України, тощо. ( Дані взяті з книги «Ворзель Сторінками столітньої історії»).
Зараз всі ці землі приватизовані або в оренді без зміни цільового призначення, як бази відпочинку. За ними – юридичні особи, які сховалися за назвами ТОВ «Візит Київ», «Л.Є.С.», «Менеджмент-технолоджі», УГКМ («Лорвіт»), «Металопром», «Салон магазин «Алеко», «Ворзель-КЕМП», «Добробут», «Машприладсервіс 21», а також Укрінюрколегії, МЮРС, «Швидченко і партнери» тощо. ( Дані взяті з листівки «Курорт Ворзель)
Ці «бази відпочинку» або у повному запустінні, або по всьому периметру огороджені парканами, за якими височіють котеджі. Рекреаційні землі перестали оздоровлювати дітей. Споруди, які були на цих територіях чи то самі завалилися, чи то їм допомогли.
Ця тема піднімалася автором на сторінках газет «День» ( «Якби в хороші руки» № 226, 23 грудня 2006р.; «Міні –Артек»,№52, 21 березня 2008р), «Голос України» (« Де ти, небайдужа владо?» № 134, 18 липня 2008р; №31, « Повернімо дітям дитяче» № 31, 20 лютого 2009 року), «Українське Слово», у місцевій пресі, але до неї залишилася байдужою минула влада.
Розмовляємо з новим селищним головою Олександром Венгриком, заслуженим лікарем України. Він впродовж 18 років був головним лікарем комплексу дитячих санаторіїв ( трьох у Ворзелі, одного в Ірпені. Санаторії підпорядковані Київській обласній раді, оздоровлюють за рік більше 3000 дітей. За ці непрості роки територія закладів залишилася недоторканою).
Тема, як бачимо, для нового голови близька. Твердо вважає, що на приватизованих землях колишніх таборів потрібно відроджувати оздоровчі об’єкти. Тому почав проводити зустрічі з власниками цих земель. Вважає, що вже пройшло достатньо часу, щоб власники зорієнтувалися і почали використовувати землі згідно цільового призначення. При їх подальшій бездіяльності щодо будівництва дитячих таборів, землі будуть повертатися в державну власність. Пропонує задля прозорості процесів утворити при селищній раді інвестиційну раду.
Ворзель міг би стати всеукраїнською дитячою оздоровницею. Невже, скажімо, таке підприємство, як корпорація «Артеріум»( куди входить «Київмедпрепарат» та «Галичфарм») чи УГМК – Українська Гірничо-Металургійна Компанія (являється офіційним представником виробників вітчизняного металопрокату) не в змозі побудувати на цих своїх землях оздоровчі табори для дітей своїх співробітників?
У Києві сконцентрований найбільший прошарок середнього класу. Батьки радо купляли б путівки для своїх дітей у сучасні табори. Мав би попит і пансіонат для матерів з малими дітьми. За межами України проживає біля 20 млн українців. Багато з них відправили б своїх дітей на свою історичну батьківщину. Тут, відпочиваючи, вони, заодно, знайомилися б і з Києвом.
Варіантів багато. Потрібна лише воля власників та влади на всіх рівнях. І, безперечно, порозуміння між ними.
no images were found
Popularity: 5% [?]